Даниїла 1

1:1-21 – Представляємо Даниїла та його побратимів

Це своєрідна передмова. Уже на цьому етапі зрозуміло, що цикл оповідань про Даниїла було перероблено, аби надати головному героєві та його історичному довкіллю таких обрисів, які відповідали б обставинам та проблемам II ст. перед Р. Хр. Таким чином, для прикладу, на передній план виходить питання кашруту (kashruth), тобто приписів щодо харчування (1:5-8).

Від самого початку тут присутній акцент на політиці. Бранців навчають, як стати гідними довіри придворними слугами при чужоземному царському дворі. Навіть способом харчування їх змушують набути іншої національної ідентичности, яка, у результаті, тягне за собою зміну їхніх імен. Таким чином, молодих євреїв і заохочують, і схиляють до деградації; вони здобувають собі новий статус, лише втративши статус колишній. Саме на такому тлі необхідно читати історії в Дан. 1-6. Завдання полягає в тому, щоб дізнатися, чи Даниїл та його побратими зазнають невдачі як слуги Царя могутнішого, ніж Навуходоносор. Саме тому їхнє чемне прохання дозволити їм не їсти і не пити царського частування попереджає читача про майбутнє протистояння з потужним Вавилоном. Отже, ця книга відкривається на негативній та зловісній ноті, а закінчиться вона провіщенням остаточного катаклізму (12:9-13).

Становище вищезгаданих євреїв нагадує тут становище «царських пажів (хлопчиків)» при еліністичних царських дворах. Навчання Даниїла та його побратимів, перед тим, як представити їх цареві, було характерним для формування взірцевого писця на стародавньому Близькому Сході. Окрім того, еліністична освіта (paideia), за переконаннями тогочасних греків, могла перетворити «варвара» на еліна. За таких обставин питання кашруту було б винятково гостро затребуваним (див. 1 Мак. 1:63; 2 Мак. 5,27; Ест. 14:17 і т.д., а особливо Книгу Ювілеїв 2:16). Царям часто приписують гарний зовнішній вигляд (пор. із 1 Сам. 9:2; 10:23; 16:6,12,18; Пс. 45:2), і згадка про те, що вони «без вади», викликає в пам’яті 2 Сам. 14:25, де описано Авесалома, сина Давида. Це вираз із культової практики, який описує священиків або їхні жертви (Лев. 21:17-23; 22:17-25). Зверніть увагу, що Даниїл, згідно з 1:3, веде своє походження від царя Давида. Коротко кажучи, мудрець Даниїл при царському дворі перебуває у звичному для себе середовищі; його ранг дозволяє йому говорити із царем віч-на-віч.

Ознакою того часу є те, що Даниїл має два імені – одне «поганське», а інше єврейське, – Валтасар (пор. із 1:7) і Даниїл (пор. також із Єз. 14:14,20; 28:3; див. 1Еноха 6; 7; 69:2; і походить воно від стародавнього ханаанського героя на ім’я Данел). Тут помітна паралель із іменем Естера, чиє єврейське ім’я було Гадасса. Він наче перебуває у двох світах (пор. із гл. 1 і 6), має два роди занять (придворний та духовидець), розмовляє двома мовами (халдейською та арамейською, пор. із 2:4), і живе, так би мовити, у двох різних епохах – у VI ст. (час вавилонського полону) та в II (у той період часу, для якого й були його видіння).

Зміна імен (в. 6) – важливий процес трансформації (пор. із Буг. 41,45, де йдеться про єгипетську «натуралізацію» Йосипа). Етимологія цих чотирьох імен [Даниїла та його побратимів на вавилонський лад] є складною, але зрозуміло, що вони, як це зазвичай було в стародавні часи, містять у собі звернення до божеств. Від початку й до кінця автор поміщає Даниїла в надзвичайно релігійне середовище, тому його вчинки, безумовно, будуть стосуватися релігії. Починається протистояння між YHWH та язичницькими богами. Ввічлива відмова від способу харчування вавилонського царя далека від опортунізму, а чужоземні імена, дані вищезгаданим євреям, на відміну від Естери, до них, так би мовити, не «прилипнуть». Даниїл у цьому переданні завжди «Даниїл», а не Валтасар!

Основний момент глави є парадоксальним: мудрість цих євреїв та їхня корисність для корони значно перевершує будь-які відповідні прикмети тих, чия відданість Навуходоносорові беззастережна! Такий парадокс, звісно, є фундаментальним для єврейської діяспори (див. історію Йосипа або Естери) і справді чимось нормативним для єврейського народу або для Церкви «у всьому світі». У цьому випадку мудрість цих чотирьох євреїв виявляється в їхній здатності тлумачити сни. Фактично, сни відіграють важливу роль у всій книзі. Даниїла тут поставлено в один ряд із патріярхом Йосипом: обидва перебувають при чужоземному царському дворі та обидва розглядають сни своїх господарів-неізраїльтян як пророчі (пор. із Бут. 20:3-7; 31:24; Суд. 7:13-15; Мт. 2:12; 27:19). Даниїла 1 – автопортрет самого Даниїла – автопортрет того, хто переконаний у своїй обізнаності щодо Божих таємниць (пор. також із 4:6; 5:11-12).

Попередній запис

Використання в Синагозі та Церкві

Важливою віхою на шляху до зарахування Книги пророка Даниїла до біблійного канону є 1Мак. 2:59-60 (приблизно кінець ІІ ст. перед ... Читати далі

Наступний запис

Даниїла 2

2:1-49 – Сон Навуходоносора про «боввана» Ця важлива глава задає тон усій відповідній частині цієї книги, умовно названій «Даниїла А». ... Читати далі