Розділи 47-48

47 – Райське джерело

Цей текст належить до найважливіших фрагментів Книги пророка Єзекіїля. Він розповідає про джерело життєдайної води, що витікає з-під святині (Храму). Навіть якщо текст дещо деформований доповненнями, у ньому все одно криється велика сила. У цій главі образ води вжито чотирнадцять разів, двічі по сім, що є символом подвоєного багатства – багатство і подостаток. Важко знайти кращий символічний образ, щоб описати нове життя, що бере початок з Божої присутности «повіки» серед Божого народу. Символічний образ джерела, що переливається через край у часі – до і після. Вода, що б’є джерелом з-під святині Храму, тече на південь у напрямку потоку Кедрон, який живиться з джерела Гіхон. Єрусалим живе цим джерелом і впродовж історії тут відбувалися яскраві події, пов’язані з ним: наприклад, помазання царя Соломона (1Цар. 1:32-40). Але тепер це джерело витікає із Єрусалима і воно виконує дві функції: очистити Мертве море і оживити пустелю вздовж його берегів райським життям. Все більша кількість води і глибина потоку, що тече все далі і далі від Храму, символізує щораз більшу могутність. Неможливо не згадати, як у гл. 37 силу життя передають інші, але так само могутні образи та символи.

Звичайно, образ вогню, так само як і образ води, є двоїстим у релігіях взагалі і в СЗ зокрема. Потоп – це вода, що карає; води Червоного моря – це смерть для єгиптян і життя для ізраїльтян. З антропологічної точки зору кожна культура і кожна цивілізація вважає воду первісним елементом. Стародавні космогонічні теорії досить часто вважають воду джерелом життя – первісним Океаном, першоджерелом; навіть у Книзі Буття читаємо «Дух Божий ширяв над поверхнею води» (1:2) до створення світу. Вода є незамінною для людства. «Хліб і вода» – це той мінімум який потрібен для життя, це те, що дають навіть в’язням, що відбувають найгіршу кару, те, що людина може споживати додержуючись навіть цілковитого посту. Підкорення води дало початок розквіту цивілізацій в Єгипті та Месопотамії. Сьогодні контроль над водними ресурсами дає владу державам, яким пощастило мати в своєму розпорядженні такі ресурси. За отримання доступу до водних ресурсів завжди тривали безконечні конфлікти. Водопроводи скоро стануть такими ж численними, як і нафтопроводи. Життєва сила, вода – це найбільша проблема, що хвилює сучасні цивілізації: забруднена вода, цілюща вода, вода, що є об’єктом спорів. Вода – вчора, сьогодні і завтра…

Немає нічого дивного в тому, що НЗ надає воді життєдайної сили безумовного спасення, особливо про це йдеться в четвертому Євангелії, не лише в епізоді розмови з самарянкою (Ів. 4), але також і Ів. 7:37-39, де Ісус на свято Кучок запрошує усіх прийти до Нього, і ріки води живої потечуть з нутра вірних. Що більше, ці два епізоди потрібно читати разом з Ів. 2:13-22, де новий Храм – це сам Христос. Образ, змальований Єзекіїлом, Храм – присутність Бога – джерело живої води, досконало реалізований у діяннях та особистости Христа. Чи буде занадто надумано прочитати в цьому світлі текст Ів. 19:31-37 про воду і кров, що витікають з боку Розіп’ятого Христа? Чи було би можливим, аби вода не стала суттєвим елементом таїнства християнської ініціяції? Що дивного в тому, що центральне свято християнської віри, пасхальна вігілія зосереджена навколо води та вогню? І що можемо сказати стосовно освячення води в цей день, яке славетно розкриває «спасительну історію води»?

Слова Єзекіїля в 47:1-12 проростають глибоким корінням у безмежних водах людської душі, а водночас слугують мостом між людським бажанням – надією Ізраїля – і новим життям, подарованим Христом, чиє розіп’яте і прославлене тіло стає джерелом, яке струменить для всіх.

47:13 – 48:35 – Нові границі землі

Спускаючись із цих висот, автор тексту повертається до більш земних реалій: межі земель та поділ території, про що вже йшлося в гл. 45. Мусимо дочекатися останнього речення книги, щоби на завершення почути, одну з головних тем послання Єзекіїля – коли усі ці події відбудуться, «а ім’я міста з того дня: Тут Господь».

Попередній запис

Розділи 43-46

43:1-12 – Повернення слави Господньої Вірш 3 пояснює це видіння, цей досвід, такий самий як і дві попередні теофанії, що ... Читати далі

Наступний запис

Загальне введення

Оскільки Книга пророка Даниїла та Об’явлення Івана Богослова розповідають про кінець світу, – вказуючи на способи розпізнання як ознак цього ... Читати далі