Розділи 40-42

40-48 – Нова земля, нове місто, новий Храм

Неможливо робити вигляд, що читання цих глав – це приємний процес. Але якщо розглядати їх разом, вони є важливою складовою частиною книги. Тут знаходимо третє велике видіння пророка (пор. гл. 1-3; 8-11). Ці три видіння складають кістяк усієї книги, на якому будується увесь твір. Логічний зв’язок між ними очевидний: перше видіння започатковує місію Єзекіїля; друге видіння аргументує і «реалізує» покарання Єрусалима та позбавлення єрусалимського Храму слави Божої. Останнє пророцтво про повернення слави не означає звичайного відновлення країни, народу та присутности Божої слави. Воно також означає – як продовження гл. 33-37 – конкретне сповнення обітниці нового творіння, даної Богом і проголошеної пророком Єзекіїлом.

Це не передбачає, що ці глави становлять однорідну цілість: щонайменше. Попри певну неодностайність, коментатори, які дотримуються мінімалістичної гіпотези приписують авторство цих трьох блоків самому Єзекіїлю: 40:1-2; 43:4-7; 47:1,2,8,9,12. Зважаючи на подібність суджень, ця гіпотеза є найбільш правдоподібною. Це не означає, що інші елементи не мають жодної цінности, а лиш що їхня цінність є іншою.

Через чотирнадцять років після падіння міста Єзекіїль «у Божих видіннях» знову опиняється на землі Ізраїля; поставлений на високу гору, він може бачити на півдні «ніби будову міста». Звідти він споглядає прибуття слави Господньої і чує слова, що вказують на Храм як на місце для Господнього престолу (43:4-7). У видінні про джерело, яке струменить із Храму та переростає в життєдайний потік, сцена стає довершеною: Господь перебуває серед синів Ізраїля, а тому панує процвітання; народ буде жити. Дві головні теми Єзекіїлового послання – про надію та присутність Бога в житті Ізраїля – об’єднані в останньому видінні.

Серцевина цього тексту була кардинально доповнена. Єзекіїль та його учні мають одну мрію: усунути все, що спричинило гріхи Ізраїля і призвело до катастрофи, щоби відновити справжнє сопричастя між Ізраїлем та Господом. І ця теза є останнім словом книги. Коли все це буде зреалізовано, буде досягнуто поставленої мети: Господь присутній тут. Але оскільки Єзекіїль вважає, що достатньо в загальних рисах змалювати це світле майбутнє (повернення слави Господньої та життєдайне джерело), його учні додають детальний опис місць та людей, так само як і норм, які регулюють їхній зв’язок з джерелом життя, жертовником, Храмом. Ці описи містять безліч деталей щодо точних розмірів території (разом із її поділом), будівель, кухні, входів. Строгі норми передбачено для осіб, що виконують різні функції при храмі (з полемічними заувагами щодо левитів, щоби посилити владу певних груп над іншими), щодо шлюбу священиків, жертви правителя. Увесь простір розподілено в досконалій пропорції 2 до 1. Окрім того, що далі священик просувався вглиб святині, то вище він піднімався. Тут очевидний намір автора показати відстань і розділення між sacrum і profanum. Легко помічаємо, що видіння Єзекіїля втрачають свою силу. В міру застосування щораз вишуканіших стилістичних засобів губиться головна мета і сенс того видіння. Цей ризик є постійною рисою людського досвіду.

40-42 – Новий Храм

Якщо вчитатися в ці важкі для сприйняття тексти і проаналізувати їх, можна не лише отримати чимало інформації, але й довідатися про богословські течії та реалії. Після картини теофанії у вступі, 40:1-2, автор подає розлогий опис нового Храму в 40:3-42. На сцені з’являється дивний персонаж: «І ось чоловік, що його вид, ніби вид блискучої міді, а в його руці льняна нитка та мірнича палиця». Цей чоловік має намір супроводжувати Єзекіїля як посередник між Богом та пророком, щоб передати інформацію і накази щодо розмірів та упорядкування нового Храму. Починаючи з 44:5 Господь особисто звертається до Єзекіїля; і роль дивного чоловіка закінчується. Ця постать, «провідник/ посередник», у пізніших апокаліптичних текстах стане «ангелом, який тлумачить», однак самі тексти Книги Єзекіїля не є апокаліптичними.

Опис храму – це план-схема, а не серія профільних розрізів; проте цей план є досить чітким. Потрібно уявити собі великий квадрат – символ досконалости – кожна сторона близько 100 метрів. Посередині трьох сторін цього квадрата – півночі, півдня та сходу – розташовані брами, які ведуть у великий двір. Усередині вздовж стіни розташовано багато кімнат, а в чотирьох кутах квадрата містяться кухні. Посеред великого зовнішнього двору розташований внутрішній дворик, оточений огорожею; і цей квадрат, зі стороною приблизно 50 метрів, також має три брами. Якщо ввійти в цей внутрішній дворик-квадрат через східну браму, яка виходить на Гору Оливну, то можна побачити жертовник; просуваючись далі в тому самому напрямку на захід, можна побачити двері, які ведуть у сіни, що примкнули до приміщення, котре носить назву «Святе», а за ним у тому самому напрямку є «Святе святих».

Брами зовнішнього та внутрішнього дворів подібні і нагадують типові брами міст стародавнього Близького Сходу, які були вужчими при вході, ніж у передсінках, до яких вони вели. Три передсінки вели до двох чи трьох приміщень, де стояла сторожа, щоб спостерігати за входом. В Єзекіїловому описі Храму брами зовнішнього муру були встановлені з внутрішнього боку, подібно як традиційно будували міські брами. Натомість брами внутрішнього двору були вузькими і містилися з зовнішнього боку стіни. Окрім того, споруда була збудована таким чином, що кожний наступний рівень був вищим за попередній на один метр: уся будівля храму вивищувалася на один метр, над оточуючими прибудовами, які не вважалися священними; внутрішній двір вивищувався над зовнішнім двором. Позаду «Святого святих» – велике прямокутне приміщення для потреб священиків.

Описуючи настільки скрупульозно святиню, автор додержується двох дуже чітких принципів. Перший із них ґрунтується на симетрії та пропорції, що завжди вважалося виразом досконалости, а досконалість притаманна Богу. Другий принцип – зміцнення, у порівнянні з тим, що знаємо про перший Храм, посилення контролю (наприклад, побудова «військових» брам) над входами до святилища показує намагання будь-якою ціною уникнути осквернення, яке сам Єзекіїль не переставав викривати впродовж усього свого служіння (див. гл. 8-11). Можна було б очікувати наприкінці гл. 42 опису жертовника, але насправді він вміщений після опису повернення слави Господньої, у 43:1-12, де знову бачимо усю силу натхнення Єзекіїля.

Попередній запис

Розділи 37:15-39:29

37:15-28 – Політичне та релігійне відновлення Остання секція гл. 37 складається із трьох частин та є логічним продовженням теми про ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 43-46

43:1-12 – Повернення слави Господньої Вірш 3 пояснює це видіння, цей досвід, такий самий як і дві попередні теофанії, що ... Читати далі