Розділ 37

37:1-14 – Оживлення Ізраїля

Це ще один важливий і відомий текст. Його структура проста. Вірші 1-3 є вступними і визначають місце, де відбувається дія, описана в цьому фрагменті, а також показують людей та певні елементи видіння. Після запитання, яке Господь задає Єзекіїлю: «Сину людський, чи оживуть оці кості?» – автор формулює основну проблему. Непряма відповідь пророка залишає двері відчиненими для ініціятиви Господа-Ягве. Вірші 4-10, що утворюють другу частину, описують символічну дію, яка складається з двох паралельних фрагментів, пов’язаних між собою, а саме – вв. 4-8 і 9-10, які містять два накази Господа до Єзекіїля, аби той пророкував, і дві розповіді про результати тих пророкувань. Нарешті ціль досягнута: кості ожили і мерці повставали. Вірші 11-14 складають третю частину і містять два різних компоненти. Вірш 11а пояснює значення видіння про сухі кістки, а вв. 11b-14, що розпочинаються з нарікань народу, містять ще одне пророцтво такого ж змісту (смерть/життя), яке, однак, використовує іншу символіку.

Увесь фрагмент структурований як єдине ціле, оскільки три частини, з яких він складається, тісно пов’язані між собою. Крім того, вступ та висновок, відділяючи цей текст від попередньої частини та наступної, обрамлюють його як єдине ціле. Безсумнівно, стрижень цього фрагменту – це ламентація народу у в. 11. Ця ламентація дає пророкові не тільки богословську підставу для проголошення пророцтва, а й надає образ, на якому побудоване усе видіння. Образ сухих костей, що символізує ситуацію відчаю, знаходимо й у Пс. 31:11. Отож Єзекіїль, як завше, бере до уваги стан духа свого народу та його слова, щоб висловити у своєму посланні протилежні погляди. У цій другій фазі діяльности Єзекіїля ми вже стикалися з подібною ситуацією, описаною в 33:10 – текст є дуже близьким до 20:32. Варіятивно, ці три вірші висловлюють той самий стан духа: «Повисихали наші кості \ наші провини та наші гріхи на нас \ загинула наша надія, нам кінець». Тож усе, що нам залишилося, – це зникнути як народ Ізраїля, ставши частиною інших народів. І щоразу Єзекіїль дає впевнену відповідь.

У цьому фрагменті реакція пророка є вражаючою, а видіння захоплюючим. Неможливо не звернути увагу на те, що мова тут (як і в 36:26-28) про нове творіння. І для цього є підстави: багато спільних рис із Бут. 2. Лексичні засоби дібрані з наміром вказати читачам на це порівняння, так само як і на посилання на богословські традиції Ізраїля.

Дієслова «знати», «зрозуміти» з’являються в стратегічних точках цієї частини. Спершу у в. 3, коли Єзекіїль відповідає, що саме Господь, а не він, Єзекіїль, знає, чи кістки можуть справді ожити. І наприкінці, коли усі символічні образи та їхні значення розтлумачені: «І пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив» (в. 14). В центральній частині, вв. 6 та 13 містять те саме дієслово в тій самій формі, що й в. 14. Це вираз, що є дуже важливим для Єзекіїля. В такий спосіб автор досягає цілісности усього фрагмента.

Автор використовує в тексті й інше надзвичайно важливе в біблійній традиції дієслово – «ввести», «ввійти». У вірші 5 це дієслово вказує на мету Божої дії: «Ось Я введу у вас духа і ви оживете». Те саме дієслово знову вживається, творячи логічний зв’язок, у вв. 9 та 10, і нарешті, у в. 12, де проголошується повернення в землю Ізраїльську

Слово «гора», «сходити» також відіграє подвійну роль. Воно використовується в описі «вивищення» плоті над кістками, а особливо ця подвійнійність помітна в наступній символічній сцені, де автор описує, як Ізраїль звільняється від смерти, виходячи з могили. Єврейське слово (‘lh) – одне з тих, що в біблійній традиції зазвичай вживається, коли йдеться про «вихід з Єгипту», і тут воно вжите не випадково. Ситуація з вигнанцями у Вавилоні в багатьох аспектах нагадує ситуацію Ізраїля в Єгипті. Зважаючи на богословську важливість, якої набула традиція Виходу серед Ізраїля, не дивно, що Єзекіїль окреслює ситуацію свого народу у вигнанні в світлі першого виходу.

Іншою важливою реальністю в цьому тексті є, без сумніву, дух. Єврейське слово (ruah) має декілька значень, і всіх їх знаходимо в тексті пророка Єзекіїля. У вв. 5, 6, 8 це слово можна перекласти «дух життя». Саме цей дух оживляє сухі кості. У в. 9 це слово супроводжує артикль, чого немає в попередніх віршах, і це слово здається тут більш персоніфікованим. Тож у пророцькому висловлюванні Єзекіїля читаємо: «Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, і нехай оживуть!». Варто зауважити, що йдеться, очевидно, про «чотири сторони світу», які народи стародавнього Близького Сходу називали «чотирма вітрами». Слово ruah могло означати «вітер». І зрештою у в. 14 автор говорить про дух Господа. Мусимо підкреслити, що текст обрамлений на початку і наприкінці словами про Господнього духа, що є оживлює сам текст і вирішує про майбутнє народу.

Навіть якщо символічні образи та розвиток подій у тексті не повністю збігаються із 36:16-38, головна думка і бачення ті ж самі: відновлення Ізраїля. Очевидно в згаданому тексті цей образ є більш чітким і більш доречним. Водночас закрадається сумнів щодо правдивости обітниці: чи це можливо? Адже для народу, як про це свідчить голосіння народу у в. 11, це неможливо: кінець настав. Сам Бог особисто задає запитання. Єзекіїль дає відповідь, що лише Господь знає. Але підтверджуючи в такий спосіб Боже всевідання, він також підтверджує Божу владу Тут викладено один із найважливіших принципів віри Ізраїля: народ існує і може існувати лише завдяки діям та милості Господа. Так відбувалося при народженні цього народу, і так відбуватиметься задля його відродження. Ця теза підтверджує усе, що було сказано в попередній главі про навернення до Бога. Ізраїль нездатен навернутися і власними силами прийти до Бога. Лише Господь має владу повернути Ізраїль назад до життя, до самих себе, до своєї землі. І початки Ізраїля і його майбутнє – лише в його Господі.

Немає потреби нагадувати, що цей текст читався в обох традиціях – юдейській та християнській – як заповідь воскресення мертвих, як ясне пророцтво про життя після смерти. Однак мусимо також чітко розуміти те значення, яке насправді мав на увазі автор: текст стосувався лише історичного відновлення Ізраїля після вавилонського полону, його історичного воскресення як богообраного народу. Це жодним чином не передбачало можливости воскресення після смерти кожної окремої людини. Таке властиве розуміння не стало на заваді, аби цей текст відчитували як заповідь воскресення кожної окремої людини чи то на фресках синагоги в Дура-Европос, чи то у творах святих. Тексти Святого Письма неможливо трактувати однозначно. Таке прочитання цього тексту є виправданим настільки, наскільки цей текст використовують із його прекрасною силою вираження єврейської та християнської віри, яка до певних правд дійшла пізніше. Проте не слід нівелювати первісне значення тексту, як і забувати про дистанцію між цими двома можливостями прочитання та самим богословським актом, який є підставою для пізніших тлумачень.

Експресивність слів Єзекіїля в цьому фрагменті справила вплив на мистецтво Західної Європи, навіть у XX ст. Очевидно, що сучасні історичні, соціяльні та релігійні умови не є тотожними із умовами часів вигнання. Проте багато наших сучасників могли би погодитися зі словами Єзекіїля в 37:11. Розчарування станом речей у світі є одним із найбільш безсумнівних фактів упродовж останніх років XX століття. Думка про самогубство – чи то індивідуальне, чи колективне – опановує уми багатьох, особливо молодих людей. Відсутність перспективи на майбутнє, відсутність будь-якої цілі на горизонті – це постійний стан для багатьох людей, нерідко він охоплює все суспільство. Для Церков, а особливо для окремих християн замало механічно повторювати лозунг віри «Христос воскрес». Щоби бути вірогідним, послання має бути почутим; щоб бути почутим, воно має давати відповіді на запитання, та тривоги сучасних слухачів. Як послання Єзекіїля про воскресення Ізраїля відіграло життєво важливу роль у відродженні Ізраїля як народу після вигнання, так само вражаюча сила його видіння може послужити християнській вірі для того, щоби відновити надію і життя наших сучасників.

Попередній запис

Розділи 35-36

35:1-36:15 – Гори Едому та Ізраїля, покарання та надія Як ми вже бачили в гл. 6, гори символізують народи, що ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 37:15-39:29

37:15-28 – Політичне та релігійне відновлення Остання секція гл. 37 складається із трьох частин та є логічним продовженням теми про ... Читати далі