Розділи 35-36

35:1-36:15 – Гори Едому та Ізраїля, покарання та надія

Як ми вже бачили в гл. 6, гори символізують народи, що проживають там. У цій частині гора Сеїр символізує Едом, а гори Ізраїля – Божий народ.

35:1-15 містять серію пророцтв щодо Едому. Після вступних висловів, вв. 1-4 проголошують засуд без пояснення причини. Решта віршів цієї глави складають три пророцтва, що проголошують засуд, вказуючи конкретні причини: вв. 5-9, 10-12а, 12б-15. Едом збагатився на катастрофі, що спіткала Юдею та Єрусалим і пожадливо накинувся на тих, що залишилися, та пограбував їх. У Святому Письмі негативне ставлення до Едому відчувається повсюди і воно символічно відображене в конфлікті між Яковом та Ісавом (див. опис у Книзі Буття). В інших текстах також йдеться про це ворогування, з такою самою злобою, наприклад, Іс. 34; 63:1-6; Єр. 49:7-22; Овдія; Пл. Єр. 4:21. Вчиняючи зло, Едом не мав розуміння того, що насправді покладено на терези. Вважаючи, що політична ситуація є наслідком звичайної гри політичних сил, Едом забув про Господа-Ягве (35:13). Насправді, нещастя, яке спіткало Юдею – це діло Господа в межах Його взаємин з обраним народом. Попри спустошення, гори Ізраїля не для першого-ліпшого приходька. Це мало би означати, що в Ізраїля немає майбутнього і що все закінчено.

36:1-15, пророцтво, звернене до гір, показує, що Господь має план щодо цих гір. Цей текст складається з кількох компонентів, на що вказують різноманітні вступні та заключні формули, але центральна частина не викликає жодного сумніву. Цей фрагмент доповнює гл. 6, пророцтво про покарання гір Ізраїля, і пророцтво щодо гір Едома (35:1-15). Ці стародавні гори не будуть підвладні іншим народам (в. 2), вони знову будуть заселені і приноситимуть плід для «Мого народу Ізраїля» (вв. 8-10).

36:16-38 – Оновлене серце і дух Господа

Цей фрагмент є найвідомішим у Книзі пророка Єзекіїля. Що більше, він є одним із кульмінаційних пунктів СЗ. Традиційно, з літературної точки зору, текст досить переобтяжений. Вірші 33-36 та 37-38 – це два окремі пророцтва, які досить чітко вирізняються. Розвиток подальших подій, описаних у фрагменті, буде добре зрозумілим, якщо пам’ятатимемо, що текст складається з трьох частин.

36:17-20 становлять першу частину, викладену відразу після вступу у в. 16. Єзекіїль уже переповідав історію свого народу (гл. 16; 20; 23). У цьому ж тексті він здійснює короткий виклад історії, використовуючи термін «занечистили», слово, що має культові конотації. Проте, це слово охоплює всі гріхи Ізраїля. Результат добре відомий: вигнання і розсіяння між народами (вв. 19-20).

36:21-22 – це друга частина, в якій викладено причини гніву Господа, що незабаром буде виявлений. Розпорошення грішного вибраного народу поміж іншими народами може спричинити нерозуміння. Однак це лише на перший погляд. Господь-Ягве спершу здається Богом, Який не може захистити Свій власний народ. Покарання, що падає на Ізраїль можна розглядати як слабкість Господа-Ягве. Отже, Господь повинен так відреагувати, щоб зберегти Свою честь та статус. Це класичний аргумент у СЗ (див. Вих. 32:12; Чис. 14:16). Він використовується час до часу, щоб посилити тиск на Бога, отримати скасування Його рішення покарати і шукати Божого прощення. Така сама тема досить часто присутня в псалмах, наприклад у Пс. 6:4-5; 35:22-26; 71:9-11; 109:21-29; 143:11-12.

Вірш 22 часто шокує читачів, так само, як і фрагмент 20:1-31. Але ми вже бачили дію Господа «для святого Свого Ймення», що також означає «для Ізраїля», якому Господь відкрив Своє божественне ім’я, бо їхні долі тісно пов’язані.

36:23-38, ці вірші утворюють третю частину, зміст якої сфокусований на майбутніх подіях, тож причини дій Господа тепер стають зрозумілими. Перш за все, йдеться про звільнення Ізраїля від стану розсіяння між народами і повернення їх «до вашої землі» (в. 24). Далі відбувається очищення народу за допомогою чистої води (в. 25); і тут стає очевидним зв’язок Єзекіїля із священицьким середовищем. Нарешті спостерігаємо кульмінаційну Божу дію: радикальне оновлення і повну трансформацію народу. Серце кам’яне замінене на серце тілесне. Господь вдихає нового духа в найпотаємнішу глибочінь душі народу. Серце та дух символізують саму суть людини. Безсумнівно, тут маємо проголошення нового творіння – оновленого Ізраїля.

У зв’язку з цим, мусимо пам’ятати фрагмент 11:19-20, що є паралельним, з деякими варіянтами, до тексту, який розглядаємо. Однак передусім мусимо пам’ятати фрагмент 18:30-32, що завершує довгу дискусію про особисту відповідальність. У цьому тексті Господь запрошує народ до навернення, до повного внутрішнього оновлення «створіть собі нове серце та нового духа» (18:31). Люди самі повинні бути ковалями власного навернення. Глава 18 була написана, щоби переконати, що це є можливим. Але в цьому фрагменті (вв. 26-28) обставини змінилися. Саме Господь власноруч змінює людей, змінює Ізраїль. «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро». Ініціятива, так само як і її реалізація – це праця Господа. Не можемо не звернути увагу на паралель, яку можна провести з Книгою Єремії, для якого ситуація народу Ізраїля є безнадійною: «Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!» (Єр. 13:23). І далі, «Гріх Юдин написаний рильцем залізним, діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їхніх» (Єр. 17:1). Ось чому «дні наступають», коли заповіді та закони будуть написані «на їхньому серці» (Єр. 31:31-34). Деякі тлумачі Біблії звинувачують Єремію в песимістичних поглядах на людську природу. І вони мають рацію. Але те ж саме можемо сказати і про Єзекіїля. Обидва пророки доходять висновку, що самотужки людські створіння неспроможні йти тим шляхом, яким повелів їм Господь – «уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати», – неспроможні погодитись із запрошенням Господа жити в сопричасті з Богом, а отже – навернутися. Цю тему уже намагався розкрити пророк Осія: «Ворохобність їхню вилікую» (Ос. 14:5). Мусимо визнати цю очевидну істину: для пророків саме навернення означало дію Господа, а отже, й молитву Ізраїля: «Наверни Ти мене і вернуся». (Єр. 31:18; пор. Пс. 80:4).

Наслідки повного оновлення очевидні. По-перше, «і пізнають ті люди, що Я – Господ» (вв. 23, 35, 36). Мети досягнуто. По-друге, народ Ізраїля врешті-решт буде виконувати закони та установи Господа (в. 27). Далі знаходимо вираження цих взаємин Господа та Божого народу, узагальнене відомою формулою взаємної приналежности: міста будуть залюднені, земля буде плодоносити, а все навкруги буде відображати сопричастя Господа з вибраним народом.

Попередній запис

Розділ 34

34 – Пастухи та вівці; Господь, добрий пастир Ця глава посідає важливе місце в Книзі пророка Єзекіїля, а також у ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 37

37:1-14 – Оживлення Ізраїля Це ще один важливий і відомий текст. Його структура проста. Вірші 1-3 є вступними і визначають ... Читати далі