Розділ 34

34 – Пастухи та вівці; Господь, добрий пастир

Ця глава посідає важливе місце в Книзі пророка Єзекіїля, а також у НЗ та в християнській традиції. Вірші 1-16 складають першу частину; вв. 17-22 утворюють другу частину, яка завершується коротким пророцтвом у вв. 23-24, які говорять про Давида, пастуха і князя. Вірші 25-30 пропонують надію, що випливає з поняття «мир» («союз» миру). Вірш 31 підсумовує вищесказане за допомогою певного загального принципу.

У вв. 1-16 образ пастиря стосується вождів, але без додаткових уточнень. Цей символічний образ був ужитий уже в Книзі пророка Єремії 23:1-2. Два тексти дуже близькі, у них вжито подібні лексичні засоби, хоча це не обов’язково підтверджує пряму літературну залежність Єзекіїля. Запозичення теми достатнє для того, щоб пояснити подібність цих творів. На теренах стародавнього Близького Сходу широко використовували образ пастиря на означення богів та царів. Царі виконували пастирські обов’язки, покладені на богів, адже вважалися уповноваженими богів. Ісая використовує цей образ, щоб розповісти про Кира (44:28), а в традиційному описі сходження Давида на престол він представлений як пастух. Господь також називає Себе пастирем, особливо в псалмах (Пс. 23; 28; 78; 80), а також у Бут. 49:24. У вв. 17-22 стосунки між вівцями є ілюстрацією стосунків між юдеями. Звертання автора адресоване не лише до вождів.

Звинувачення у вв. 1-16 є зрозумілим і дуже близьким до того, яке ми знаходимо в Книзі Єремії: вожді Ізраїля є відповідальними за вигнання у Вавилонію. Покинувши своє стадо напризволяще, на винищення, пастирі шукали своєї власної вигоди, замість того щоб дбати про вигоду для овець. Політичні та релігійні катастрофи лише підтверджують те, що відбувалося нехтування. Проголошуючи звинувачення у вв. 17-22, автор переймається долею усього народу: сильні пригноблюють слабких, багаті експлуатують бідних.

Після того як відбулося покарання, дія Господа проти пастирів і суд над вівцями є демонстрацією ставлення, протилежного до дій звинувачуваних. Розпорошенню, яке спричинили погані пастирі, добрий пастир протиставляє збирання стада докупи. Проти несправедливости вгодованої вівці Господь проголошує захист слабких і справедливість, що спасає їх. Цей текст малює в уяві можливе і щасливе майбутнє для народу. Вірші 11-13 та частково 27-28 використовують мовні засоби, вжиті в Книзі Виходу. Дія Господа сприймається як причина для нового виходу. Книга пророка Ісаї в гл. 44-55 багато разів використовує цей паралелелізм. Щасливе майбутнє можливе лише завдяки діяльности доброго пастиря. Це не означає, що новий Давид буде виконувати головну роль, він названий лише «князем», хоча в 37:15-28 його завдання більш відповідає традиційній ролі монарха. Мирні стосунки («союз» миру) у вв. 23-30 означають лише новий стан добробуту (у найглибшому розумінні) і союз, який Господь має намір започаткувати зі Своїм народом. Тут бачимо таку саму перспективу, як і у відомих текстах Книги пророка Єремії (особливо 24; 31:31-34). Для обох пророків взаємини між Господом та обраним народом після такого лиха є свого роду новим створенням людства. Єз. 36:16-38 та 37:1-14 розвивають цю тему.

Отож цілком закономірно, що образ пастиря застосовано в НЗ до Ісуса Христа, було би дивно, якби цього не сталося. Цей образ знаходимо скрізь, за винятком послань апостола Павла: Мт. 9:36; 18:12-14; Лк. 15:1-7; Мр. 14:27; Ів. 10:1-30; 21:15-17 (де воскреслий Христос доручає Петру пасти вівці); 1Пет. 5:1-4; Об. 7:17. Нам легко зрозуміти, чому цей символічний образ застосовується до особи Христа: Він і є справжнім пастирем, Який дарує спасення, Який віддає Своє життя, щоб Його вівці жили. Образ доброго пастиря завжди був улюбленою темою в християнській іконографії. В наш час для широкого кола міських християнських спільнот цей образ, можливо, не є значущим; але дещо призадумавшись, можна легко зрозуміти його динаміку задля блага вірних. Зрештою нині, коли існує нагальна потреба в справжніх лідерах – а ті, що з’являються на сцені є шарлатанами та шахраями, які користуються довірливістю розгублених людей, – послання про доброго пастиря знайде позитивне сприйняття. Цей фрагмент також визначає критерій, за яким оцінюємо «пастиря» – добробут і процвітання овець.

Попередній запис

Розділ 33

33 – Реакція людей на падіння Єрусалима. Нова місія Єзекіїля Перша частина Книги пророка Єзекіїля (гл. 1-24) зосереджена на пророцтвах ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 35-36

35:1-36:15 – Гори Едому та Ізраїля, покарання та надія Як ми вже бачили в гл. 6, гори символізують народи, що ... Читати далі