Книжка на двох ногах (Мт. 5:13-16)

Ви – сіль землі… Ви світло для світу.

Один священик обурив багатьох своїх слухачів і читачів твердженням, що він не знає нікого, хто втратив би віру, прочитавши твори Маркса, але зіткнувся з тими, хто втратив віру внаслідок зустрічі з парохом.

Заради справедливости це твердження можна повернути в протилежний бік і сказати, що рідко коли чиясь віра в комунізм занепадала внаслідок теоретичних суперечок з парохом, але дуже часто розсипалася на друзки в результаті особистого знайомства з методами праці співробітників НКВС чи КДБ.

Просто будь-яка ідея, незалежно від того, чи це комунізм, чи християнство, стає найзрозумілішою тоді, коли втілюється в конкретне людське життя. Це нам може подобатися чи ні, але до свідомости й уяви людини легше достукатися комуністові, ніж комунізмові, і християнинові, ніж християнству. Ми віддаємо перевагу конкретиці, а не абстракціям.

Маємо бути сіллю світу, маємо бути його світлом. Маємо бути, як сказав хтось, п’ятим євангелієм, але водночас першим, яке читали б люди, далекі від Бога.

Люди дивляться на нас – цікаво, що вичитали, спостерігаючи за нашим життям. Одна вчителька недільної школи хотіла ознайомити дітей з нормами християнського життя. Розмову на цю тему розпочала із запитання: «Чому люди кажуть, що я є християнкою?» І тоді одна дитина промовила: «Можливо, тому, що не знають вас добре?»

Цікаво, чому про нас кажуть, що ми християни?

Попередній запис

Справжня шана (Мт. 5:1-12)

Сів... Він навчати їх став. Хто з чоловіків, які нині мають солідні животики й розміняли черговий десяток років, не діставав ... Читати далі

Наступний запис

Доповнення (Мт. 5:17-19)

Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Новий Заповіт не є ні ... Читати далі