Справжня шана (Мт. 5:1-12)

Сів… Він навчати їх став.

Хто з чоловіків, які нині мають солідні животики й розміняли черговий десяток років, не діставав у дитинстві запотиличників від пароха, забувши зняти шапку в церкві? Або стусанів у бік від бабусі за те, що сідав на п’яти під час молитви?

Маємо багато різних ритуалів, завчених схем поведінки, які, з одного боку, полегшують нам життя, а з другого – можуть це життя затулити собою.

Слухаючи в церкві Євангеліє, стоїмо. Пам’ятаймо, однак, що коли Ісус навчав – проповідував Євангеліє, – Він часто сидів. Так було, зокрема, і тоді, коли виголошував Нагірну проповідь. Ісус сидів, сиділи, мабуть, і Його слухачі – і ніхто не ображався.

Найбільшу шану виявляємо Божому Слову тоді, коли розмірковуємо над ним і слухняно дотримуємося його. А отже, коли чуєш, що через радіо транслюють Євангеліє, і водночас робиш бутерброди, переш чи сидиш за кермом, не почувайся збентеженим та не перемикай на іншу хвилю. Роби далі те, що робив, але подумай, про що каже тобі цими словами Бог.

Попередній запис

Хто має рацію? (Мт. 5:1-12)

Блаженні... Одні кажуть, що хто сильніший, той і ліпший, що важать лише гроші, що треба всіх навколо розштовхувати ліктями, думати ... Читати далі

Наступний запис

Книжка на двох ногах (Мт. 5:13-16)

Ви – сіль землі... Ви світло для світу. Один священик обурив багатьох своїх слухачів і читачів твердженням, що він не ... Читати далі