Розділи 2-3

2:1-3:15 – Місія Єзекіїля

Єзекіїль лежить ниць; він чує голос, що звертається до нього: «Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів!» Ось ключові елементи: Бог, Який посилає пророка; Ізраїль, який приймає пророка; а Єзекіїль є посланником, містком між двома. Отже, саме Господь – це той, хто ініціює звернення зі Своїм словом до народу. Сувій, який пророк мусить проковтнути, має потрійне символічне значення. По-перше, цим жестом Господь призначає Єзекіїля пророком. По-друге, послання та посланник ідентифіковані і стають одним цілим. По-третє, те, що написано на сувої, є чітко зрозумілим: плач, стогін і скарги. Єзекіїль постає як посланець Божого суду та покарання. Але він також є знаком Бога, Який звертається до Свого народу навіть у вигнанні; Бог завжди присутній серед Свого народу, навіть якщо протягом якогось часу ця присутність проявляється через покарання. Народ, третя дійова особа в сцені покликання Єзекіїля, чотири рази названий у цьому фрагменті «домом ворохобности», щоб підкреслити його норовливість і остерегти Єзекіїля, аби не уподібнився до нього (2:8). Упродовж усієї книги Єзекіїль темними барвами змальовує цей бунтівничий народ: «До людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня!» (2:3). Від непримиренного бунту їхні серця стали твердими, а обличчя – зухвалими (2:4). Ось у чому полягає проблема. Вона не у відсутности спілкування чи в мовному непорозумінні: причина в тому, що увесь дім Ізраїля твердолобий і запеклого серця (3:4-7).

Невід’ємною частиною послання є виправдане побоювання Єзекіїля не втратити Божу підтримку, адже Господь, посилаючи його до народу, зробив його лице твердим, як їхні лиця, і лоб твердим, як їхні лоби (пор. 2:7; 3:8). Тож він буде спроможним донести послання Бога, яке голоситиме незалежно від того, будуть люди слухати його чи ні. Вони не зможуть заперечувати присутність пророка, а відповідальність за те, що відбуватиметься, цілковито буде покладена на них (2:5; 3:10-11).

Випробування завершене; приголомшений пережитим досвідом, Єзекіїль повертається до свого народу, ведений духом. Тепер він може розпочати свою місію.

Історія покликання Єзекіїля спричинилася до розповсюдження різноманітних містичних теорій, які мали за основу опис Господньої слави та Божого трону. Але не в цьому важливість фрагмента, важливо, що він утверджує переконання про Господню присутність серед самого народу, де б цей народ не перебував, та про взаємодію, ініційовану Господом. Безперечно, попри драматичну тональність тексту, чуємо голос надії. Доволі природним здається зв’язок між цим палким текстом Єзекіїля та Євангелієм від Івана. У Ів. 1:14 читаємо: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами». Це зреалізований образ, надія, сповнена Христом і в Христі. Священне місце – це зібрання тих, хто приймає Слово. Вже немає більше Храму чи будь-якого священного місця. Храм – це спільнота вірних, які вітають свого Господа, вона є тим місцем, де перебуває Господь. Настає година, коли люди поклонятимуться Отцю небесному не у святині, а «в дусі та в правді» (Ів. 4:23).

Господь дає з’їсти Єзекіїлові сувій, на якому записані скарги і нарікання, щоби він став частиною єства пророка, цей сувій може бути символічним прототипом Слова Божого, споживати яке запрошені християни, аби жити ним. І якщо стогони на цьому сувої в роті пророка стають «солодкі, як мед», то й остаточне Слово також буде солодким. (Це не означає, що місія та відповідальність, які постають зі споживання цього Слова, є не такими важкими, як в Єзекіїля. Однак цей зв’язок не прослідковується в християнській іконографії, де іноді можна побачити зображення Єзекіїля, який їсть сувій.

3:16-21 – Вартовий Ізраїля

Ця коротка частина, здається, не вписується в контекст цілої глави, особливо тому, що ця тема досить детально розвивається в 33:1-20, і саме в такому контексті вона була би доречною. На цьому етапі розпочинається друга фаза діяльности Єзекіїля або друга частина книги, яка містить усі пророцтва, пов’язані з надією. Це ще один спосіб опису місії пророка: він є відповідальним за розмову з народом, він поширює Слово Боже саме таким, як воно прийшло до нього. Труднощі цієї місії є очевидними. Можливо, цей фрагмент було додано тут під час останньої редакції, щоб у загальних рисах представити місію Єзекіїля.

3:22-27 – Німий пророк

Логіка та аргументація цього фрагмента, а також його пов’язаність з контекстом є проблематичними. Пророк ще не відкрив уст, а вже мусить мовчати і залишатися вдома. Це мовчання могло бути пов’язане зі смертю його жінки (24:15-27) та з падінням Єрусалима (33:21-22).

Попередній запис

Розділ 1

1:1-3 – Заголовок та вступна частина Ці три вірші містять два різних елементи: інформацію про дату та місце, де відбувалося ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 4-5

4-5 – Облога Єрусалима Служіння Єзекіїля розпочинається трьома символічними діями. Попри те, що пророки є перш за все носіями слова, ... Читати далі