Розділи 4-5

4-5 – Облога Єрусалима

Служіння Єзекіїля розпочинається трьома символічними діями. Попри те, що пророки є перш за все носіями слова, багато з них використовує символічні дії як засіб для вираження свого послання. Цей метод має особливе педагогічне значення. Символічну дію можна окреслити як жест, що передає послання пророка через аналогію. Осія одружився з блудницею (1:2-9; 3:1-5), Ісая прогулювався без одягу вулицями Єрусалима (20:6), Єремія з’явився в єрусалимському суді з ярмом на шиї (27:1-12) – ось деякі з найбільш відомих символічних дій. Цей спосіб самовираження особливо притаманний Єзекіїлові. У цих двох главах, як і в усій книзі назагал, описано символічні дії, різноманітні тлумачення їх та доповнення.

4:1-3,9-17; 5:1-4 – Облога

Перша дія, описана тут, є дуже простою, а її мета виразно зрозумілою: це знак для дому Ізраїля. Сюжет цієї сцени є вкрай мінімальним, бо й так усе очевидно. Але саме ця дія привертає нашу увагу. Зважаючи, що слово «Єрусалим», вжите вже в першому вірші, – це уточнення, що усуває напругу очікування, сама дія набуває значення і сили, бо тогочасні читачі могли би не знати, яке місто мав на увазі автор, і в глибині душі могли би сподіватися, що далі йтиметься про Вавилон.

Друга символічна дія показує занепокоєння пророка тим, яку їжу споживатимуть люди в облозі (4:9-17). Акцент зроблено передусім (вв. 9-11) на непевності отримання поживи та її недостатній кількости, і на тому факті, що продукти змішані (що суперечить Закону), а по-друге, на умовах нечистоти, в яких цю їжу споживатимуть. Реакція пророка, що додає драматизму, підкреслює огиду, яку в Єзекіїля-священика викликає така нечистота.

Подібну реакцію можна спостерегти й у текстах Євангелій. У часах Христа переймання ритуальною чистотою стало манією в певних релігійних колах (Мр. 7:1-23). Те, що є лише відносним та фрагментарним аспектом віри, занадто часто стає самим змістом викривленої віри.

Третя символічна дія стосується волосся Єзекіїля (5:1-2). І знову щодо її значення не виникає жодних сумнівів. Не дивно, що цей образ знайшов своє відображення у творах деяких християнських іконописців.

Пояснення з’являються у вв. 5-12, і найперше речення звучить, як грім серед ясного неба: йдеться про місто Єрусалим. Психологічного ефекту досягнуто, і все, що потрібно – зробити висновки з розвитку цих символічних подій: облога, умови життя під час неї та розсіяння народу. Ось чому це пояснення безпосередньо передбачає катастрофу як покарання за гріхи Єрусалима.

Бунт, який є характерною рисою народу Ізраїля і про який уже мовилося в частині, де йшлося про покликання пророка, стає тут конкретною дійсністю: люди повстали проти настанов та законів, встановлених Богом. Єзекіїль знову повернеться до цього твердження в гл. 20.

Автор тексту наполягає на особливій відповідальности Єрусалима: місто, розташоване серед народів та племен, мало відігравати особливу роль. Єзекіїль часто наголошує на тому, що Єрусалим відповідальний за свою поведінку, адже повинен був прославляти Бога серед народів (пор. 36:20,22). Тож його гріх подвійний.

Фрагмент 5:7-17 має серію підрядних речень, що містять сполучник «тому так» (вв. 7, 8, 11) і проголошує покарання, наводячи достатньо вагомі аргументи провини. У в. 13 ми вперше знаходимо відомий вираз, дуже близький Єзекіїлу: «І пізнають вони, що Я, Господь». З певними варіяціями цей вираз з’являється в тексті книги п’ятдесят чотири рази. Здебільшого ця фраза вживається наприкінці фрагмента, що описує пророцтво чи символічну дію. Ця формула чітко демонструє бажання Єзекіїля пов’язати пізнання Бога Ізраїля з Божими діями. Бога можна пізнати по Його Божих діях, і у світлі такого знання він розглядає взаємини Господа з людством. Вони передбачають діялог.

Єз. 4:4-8 – дуже важкий для розуміння фрагмент. Очевидно, що він не вписується в серію символічних дій, які стосуються облоги Єрусалима, навіть якщо автор намагається пов’язати його з цими подіями (вв. 7, 8). Значення дат неясне. Число сорок має очевидне символічне значення, але інше число, яке відрізняється в грецькому та єврейському текстах – незрозуміле: можливо воно стосується усієї історії Ізраїля. У цьому фрагменті висловлена дуже важлива думка. Єзекіїль повинен «нести» усі гріхи дому Ізраїля. Проте тут важко побачити якусь подобу заміни, так як це показано у випадку Іс. 52:13-53:12, бо саме народ буде покараний. Чи проблема полягає в тому, щоб показати кількість днів/років, протягом яких триває гріх Ізраїля та Юдеї? Ця сцена має кілька варіянтів зображень у християнській іконографії.

У 5:3-4 з’являється ще одна важлива думка: «останок» буде спасенний, але ті, що до нього належать, також мають пройти очищення. Тут неважко розгледіти доповнення, зроблене кимось іншим, хто прагнув розтлумачити кожну деталь.

Попередній запис

Розділи 2-3

2:1-3:15 – Місія Єзекіїля Єзекіїль лежить ниць; він чує голос, що звертається до нього: «Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів!» ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 6-7

6 – Ідолопоклонство та покарання Ця глава складається з чотирьох частин. 6:1-7 викриває ідолопоклонство, яке відбувалося на височинах. Через це ... Читати далі