Плацдарм добра (Мт. 2:13-18)

Послав (Ірод) повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.

У цьому уривку Євангелія чимало крови, але ще більше надії. Знаходимо її в тому, що, попри всю свою лють, зло безпорадне проти добра. Добро завжди виявляється сильнішим, завжди перемагає, хоча іноді треба пережити чимало страждань і труднощів.

Євангеліє показує також, у чому полягає слабкість зла. Якби Ірод завдав собі труду й сам поїхав до Віфлеєму, то не мусив би розв’язувати своїх проблем за допомогою війська – йому достатньо було б скористатися кинджалом, який, мабуть, носив на поясі. Ірод, однак, не рушив з місця – послав мудреців, наче несвідомих шпигунів.

Так воно вже є, що тільки добро дає людині змогу повністю присвятити себе чомусь, цілковито захоплює її. Ненависть страшна, але їй важко підпорядкувати собі ціле людське серце.

Це ще одна причина не втрачати надію – у кожному серці існує плацдарм добра.

Попередній запис

Поглянути на небо (Мт. 2:1-12)

А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко. Наше щоденне ідолопоклонство полягає в тому, що ... Читати далі

Наступний запис

Біблія вічно жива (Мт. 4:1-11)

Не хлібом самим буде жити людина. У людини можуть виникнути проблеми через брак інформації або внаслідок її надміру. Поставлене в ... Читати далі