Поглянути на небо (Мт. 2:1-12)

А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко.

Наше щоденне ідолопоклонство полягає в тому, що ми невпинно віддаємо поклін землі. Для нас важливо володіти чимось, тобто «мати» щось. Немає нічого поганого в тому, щоб дбати про земні справи (можливо, було б інакше, якби ми не мали шлунків і харчувалися повітрям), але погано, коли матеріальні цінності стають єдиною та кінцевою метою.

Людина, яка віддає поклін землі й постійно, похиливши голову, вдивляється в неї, має дуже звужений горизонт. Вона ніколи не помітить того, що є трохи далі, попереду неї, не кажучи вже про те, що ніколи не побачить зірки на небі. А отже, ніколи не наблизиться до віфлеємських ясел.

Добре часом зупинитися й поглянути на небо.

Попередній запис

Лише дмухнувши та плюнувши (Мт. 1:18-24)

Бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. Вибухає пожежа – люди бігають, кричать, намагаються самостійно гасити полум’я, кличуть когось ... Читати далі

Наступний запис

Плацдарм добра (Мт. 2:13-18)

Послав (Ірод) повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що ... Читати далі