Впливи Книги Єзекіїля (закінчення)

Огляд традиційних читань Святого Письма пов’язаний із проблемою християнського тлумачення текстів СЗ, незалежно від того, чи стосується це періоду, коли жили Учителі Церкви, чи наших днів. З одного боку, мусимо мати чітке розуміння, що границі будь-якої інтерпретації завжди залежать від антропології та ментальности її певної історичної епохи. А з другого боку, очевидно, що абсолютним критерієм християнського розуміння Святого Письма є не хто інший, як Ісус Христос, Його діяння, Його смерть та воскресення. Ґрунтуючись передусім на своєму зв’язку з Христом Спасителем, Сином Божим, християни розуміють тексти СЗ як свідчення здійснення надії, що сповнилась через Христа і в Христі. Христос єдиний, хто проливає світло на стародавні тексти та дає нам нагоду побачити їх у правильній перспективі – віднести їх до остаточного звільнення і спасення, яке Він приносить людству. З цього огляду абсолютно обґрунтованим є трактування Єз. 37:1-14 як виправдання надії на воскресення, надії, сповненої Христом. Так само очевидним є звертання до Єз. 47:1-12 в літургії хрещення.

Усе вищезазначене не повинно применшувати важливість текстів СЗ, необхідність розуміння і сприйняття їх такими, як вони є, враховуючи контекст їхнього походження, наміри авторів і потреби тих, до кого вони звертаються. Причина цього підходу дуже проста: християни ще не осягнули повноти спасення, яка на сьогодні виповнилася лише в Христі. Шлях християн ще й досі пролягає між надією людей, які жили в старозавітні часи, і певністю віри, яку надає їм переконання, що реалізація спасення уже почалася в Христі. Кожний старозавітний текст містить ці два аспекти.

Християни вважатимуть ці тексти невід’ємною частиною своєї доктрини, але з урахуванням особливостей кожної спільноти вірних, що зберігає свою специфіку в розвитку церковного життя. У кожній своїй події Книга пророка Єзекіїля пропонує багатство ідей людям сучасного світу.

Страх гніздиться глибоко в кожному людському створінні. У наш час, і досить часто виправдано, страх набуває обрисів безнадійного відчаю. Сила надії, яку подає Книга пророка Єзекіїля, в обставинах настільки ж трагічних, як і ті, в яких ми перебуваємо зараз, підбадьорює і вселяє впевненість у душі християн сьогодення. Надія, яку пропонує Єзекіїль, є не просто плодом його буйної фантазії, а проявом Божого Духа. Така надія передбачає яскраве і чітке бачення та розуміння реального стану речей у світі, до якого звернене послання пророка. У Книзі Єзекіїля не йдеться про ілюзорну боротьбу реального світу з витвореними уявою трагічними обставинами. Пророка Єзекіїля, якого пізнаємо в основній структурі книги та різних проявах його служіння, сучасні християни можуть сприймати з розумінням того, ким насправді він був: уважним і ретельним спостерігачем дійсности і мужем надії.

Вплив на мистецтво

Ще однією цікавою темою для розгляду є вплив Книги Єзекіїля на твори мистецтва та її відображення в них. Загальновідомо, що юдаїзм забороняє будь-які зображення. Проте цього правила не завжди строго дотримувалися. Класичним прикладом цього є синагога в Дура-Европос – місті, розташованому на берегах ріки Євфрат. Стіни цієї будівлі, зведеної в 224 році по Р. Хр., були прикрашені фресками. Серед найбільш відомих старозавітних подій, зображених на її стінах – жертвоприношення Авраама, Мойсей та вихід з Єгипту тощо – сцени з глави 34 Книги Єзекіїля посідають особливо почесне місце, займаючи цілу стіну тієї будівлі. Перші зображення відтворюють сцени різних епізодів з Єз. 34:1-14, розглядаючи в есхатологічній перспективі останні образи, що змальовують повернення загублених десяти колін Ізраїлевих. Дві останні сцени, що зображають мучеництво Єзекіїля, натхненні юдейськими народними традиціями, як і чимало деталей у попередніх сценах. Проте в цих фресках можна впізнати певні типові еліністичні риси, наприклад, особливий акцент на розрізненні душі і тіла. Так само помітно, що нічого в цих настінних розписах не нагадує про видіння слави та престолу Господнього, і ще менше воно пов’язано з містичними роздумами про mеrkаbаh. Сцена, в якій Мойсей добуває джерело води в пустелі, розглядається у взаємозв’язку з текстом глави Єз. 47, як це уже було описано в деяких рабіністичних текстах.

Християнську іконографію історично можна поділити на дві групи. До першої категорії відносимо серію зображень символічних дій пророка, що вражали своєю дивовижністю: наприклад, поїдання сувою (2:8-9). Друга група є більш важливою. Зображення небесної колісниці не рідко бачимо на фресках, у скульптурних композиціях, ілюстраціях книг. Зображення зачиненої брами (44:1-4) також з’являється декілька разів. Але слід зазначити, що саме ілюстрація до Єз. 37:1-11 найчастіше вміщена на фресках, саркофагах, мініятюрах, художніх полотнах. Без сумніву, маємо тут справу з текстами, богословський зміст яких має більшу вагу, а останній з цих текстів є суттєвою частиною християнського вчення про воскресення Христа.

Саме цей фрагмент став джерелом натхнення для авторів багатьох музичних творів. Достатньо згадати музичний твір Ференца Ліста Ossa arida, деякі твори ізраїльських композиторів, як також твори афроамериканських композиторів, що творять у жанрі спіричуелс.

Попередній запис

Впливи Книги Єзекіїля

Сирах цитує Єзекіїля разом з іншими пророками після Єремії (Сир. 49:8-10). Апокаліптична література (біблійна і позабіблійна) запозичила дуже багато символічних ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 1

1:1-3 – Заголовок та вступна частина Ці три вірші містять два різних елементи: інформацію про дату та місце, де відбувалося ... Читати далі