Історичні обставини

Книга пророка Єзекіїля містить важливі історичні дати, що дають нам змогу віднести діяльність пророка та його пророцтва до певного історичного періоду. Ці дати стосуються періоду першої депортації до Вавилону в 598-597 рр. до Р. Хр. Словосполучення «тридцятий рік» у 1:1 зумовлює певні запитання; це число, найімовірніше, означає вік Єзекіїля в час, коли він був покликаний стати пророком. Ця дата збігається з п’ятим роком вигнання, тобто 593 р. до Р. Хр. Останній текст, що містить посилання на дату – це 29:17, пророцтво про захоплення Єгипту, яке стане нагородою для Навуходоносора. Ця подія збігається з 571 р. до Р. Хр. Понад двадцять років проголошував Єзекіїль слово Господа. То був трагічний період.

У 612 році столицю Асирійської імперії захопили вавилоняни та мідіяни. Хаос охопив увесь Близький Схід. У цих нових політичних обставинах Єгипет мав намір надати допомогу Асирії, щоби запобігти швидкому зростанню могутности Вавилону. Задля цього фараон Нехо вирушив в похід і дійшов аж до Мегіддо, де його перестрів правитель Юдеї цар Йосія з військом, який намагався не допустити того, щоб Асирія отримала підмогу. Правитель Єрусалима був убитий; фараон повернувся додому в Єгипет, забравши його сина, а на місце вбитого царя був поставлений Єгояким. Навуходоносор вступив на трон Вавилону в 606 році до Р. Хр. і став могутнім володарем усього регіону. Проте боротьба з Єгиптом тривала. Конфронтація, що сталася в 601 році до Р.Хр., не дала вирішальних результатів. Єгояким, правитель Єрусалима, сприйняв цю ситуацію як вираз безпорадности вавилонян та відмовився сплачувати данину. Навуходоносор виступив з військом у цю землю і наприкінці 598 року до Р.Хр. взяв в облогу місто Єрусалим. Під час облоги помер Йоаким. Його син Йоахін (Єгояхін), який посів місце батька, здав місто. Його забрали в полон разом із елітою цього краю. Серед тих людей був і Єзекіїль. Вавилоняни наставили в Єрусалимі нового царя – Седекію. Отож спільнота ізраїльтян розділилася надвоє: одна її частина була у вигнанні, а інша – в Юдеї. Єремія перебував в Юдеї. Ізраїльтяни – як у краю, так і на чужині – мали одну-єдину мрію: вони прагнули повернення вигнанців, а також побачити кінець правління Вавилону на їхній землі.

Здебільшого на підставі дат, які Єзекіїль наводить у своїй праці, можемо відслідкувати хід подій того періоду У 594-593 рр. до Р. Хр., у час, коли Єзекіїль був покликаний стати пророком (1:2; у п’ятий рік депортації юдеїв), в Єрусалимі стався заколот, в якому брали участь Юдея та прилеглі до неї території. Заколот не мав успіху, і Седекія мусив йти до Вавилону, щоб заприсягнути у вірности. У своєму служінні пророк намагався розбудити людей і навернути їх до Бога (8:1, у шостий рік, 592-591 до Р. Хр.). Найбільш похмурий опис історії Ізраїля (гл. 20) датований наступним роком – 591-590 до Р. Хр.; тут автор ставить таку саму мету, як і в гл. 8-11, і так само безуспішно. Проєгипетська партія єрусалимського двору постійно намагалася плести інтриги, щоб спровокувати повстання проти Навуходоносора (29:1-7, у десятий рік 588-587 до Р. Хр.). Данину було припинено. 15 січня 588 року до Р. Хр. (24:1-2) під мурами Єрусалима стояла вавилонська армія. Єгиптяни надали певну допомогу, але доля міста вже була визначена. Седекія спробував урятуватися втечею, але його спіймали і він постав перед Навуходоносором. Вавилоняни осліпили його і відвели до Вавилону, де він і помер. Навуходоносор здобув Єрусалим. Місто і Храм були спалені 25 серпня 587 року до Р Хр. Переважна більшість пророцтв книги припадають на цю дату (26:1; 30:20; 31:1; 32:1; 33:21). Відбулася нова хвиля депортації; еліта, якій до того часу вдавалося уникнути вигнання, тепер змушена приєднатися до виселених у 597 році до Р Хр. Вавилоняни призначили правителя Ґедалію із сім’ї Шафана, покровителів та друзів Єремії. Але останні жителі Юдеї, які ще чинили спротив, убили його. Через кілька років буде ще одна хвиля депортації до Вавилону, яка станеться, можливо, у результаті останнього повстання.

Про життя вигнанців, депортованих у Вавилон, відомо мало. Їх поселили в покинутих селах, мабуть маючи на меті відродити їх. Вигнанці раділи хоч якійсь свободі. Коли ж у заслання прибули нові партії юдеїв, вигнанці, можливо, отримали більше контролю над своїм життям, що сприяло створенню сприятливих соціяльних та релігійних передумов для відновлення народу на основі давніх богословських традицій, адже на той час усі державні інституції уже зникли. Вплив Єзекіїля на ці процеси був не тільки надзвичайно потужним, а й визначальним.

Попередній запис

Особливості книги

Книга пророка Єзекіїля ніколи не була надто популярною. Враження, яке вона справляє на читача, – це суміш захоплення і несприйняття. ... Читати далі

Наступний запис

Впливи Книги Єзекіїля

Сирах цитує Єзекіїля разом з іншими пророками після Єремії (Сир. 49:8-10). Апокаліптична література (біблійна і позабіблійна) запозичила дуже багато символічних ... Читати далі