Особливості книги

Книга пророка Єзекіїля ніколи не була надто популярною. Враження, яке вона справляє на читача, – це суміш захоплення і несприйняття. Щоб пояснити риси особистости погляди цього пророка, висувають припущення про цілу низку його хвороб та розумових розладів. Занадто довгі глави його книга написані досить дивною мовою, його дивні символічні дійства, фантасмагоричні візії приваблюють і відштовхують водночас. Й справді, сама книга є досить «біполярною». Головна її думка має два полюси: невблаганність суду над Єрусалимом і Юдеєю та проголошення безмежної надії. Ще ніколи досі історію та реалії життя Ізраїля не було змальовано такими похмурими фарбами і з таким всеохоплюючим негативним радикалізмом. Однак ніхто й ніколи раніше не пропонував зневіреним людям, які вже втратили надію, таких неймовірних несподіваних перспектив на майбутнє (33:10-11; 37:11). На прикладі пророка Єзекіїля виразно видно одну із суттєвих характерних рис, притаманних біблійним пророкам: їхні послання йдуть врозріз із популярними серед їхніх сучасників поглядами. Що більше короткозорі й безтурботні люди сповнюються оптимізмом (13; 30:30-33), то більше Єзекіїль викриває гріховну і несправедливу реальність, закликаючи до негайного засудження таких дій. Коли під час взяття Єрусалима настає покарання (33:21-22) і відчай охоплює Ізраїль, пророк віщує про віру і надію (гл. 33-37). Так само як і в історії Ізраїля, у Книзі пророка Єзекіїля існує поділ на «до» і «після» падіння Єрусалима.

Контрасти, на яких побудована головна думка Книги пророка Єзекіїля, аж надто відповідають характерові самого пророка. Ними просякнуте і його особисте життя: він мусить залишатися байдужим до смерти своєї жінки і утриматися від виконання жалобних обрядів на знак ще більшого горя – зникнення утіхи «ваших очей та любе вашій душі» (24:21), Єрусалима та Храму. Ця теза ілюструє ще одну важливу характерну рису біблійних пророцтв: послання пророка і його життя, нерозривно пов’язані (наприклад, одруження пророка Осії, безженство Єремії та батьківство Ісаї). Особистість пророка відображає подвійність його служіння. Він водночас і пристрасний, і холодний у своєму служінні, що проявляється в його детальних, довгих та нещадних описах (див. 16:1-34; 23), так само він є і священиком, і пророком. Він священик, бо він є сином священика (1:3), але також він є вчителем, обізнаним з Торою (torah), який розуміє відмінність між чистим та нечистим, sacrum і profamim (22:26; 44:23); він володіє священними знаннями служіння в Храмі, які він отримав, завдяки традиції, служителям Храму та священикам, його попередникам. Традиційне вчення прагне рівноваги, щоб бути доречним і точним стосовно різних випадків, хоча й існує ризик того, що цей закон перетвориться на суху казуїстику. Але за покликом Господа Єзекіїль стає пророком на чужині, в оскверненій землі. Це перша ситуація, що шокує: він стає пророком у часи гострої кризи та стикається із новими, неочікуваними, тогочасними обставинами. Це не значить, що він ігнорує традицію чи нехтує нею (передусім він є священиком); але радше, ніж повторювати традицію, він адаптує її (як пророк) до тих обставин, що склалися, щоб зміцнити стосунки Бога та Божого народу.

Зміст цієї книги свідчить про двоїстість послання та особистости Єзекіїля, позаяк гл. 1-24 після вражаючого вступу, що описує покликання пророка (1:1-3:15), містять цілу низку пророцтв, викриття гріха Юдеї і Єрусалима та передбачення неминучого покарання їх. Глави 25-32 містять відомі «пророцтва щодо народів», які часто вважають мірилом оригінальности стилю Єзекіїля. Глави 33-48 проголошують надію для народу Ізраїля та описують деякі її приклади. Розподіл книги на три великі частини не означає, що в книзі в її сучасному вигляді немає текстів, побудованих на моделі «покарання-надія» (див., напр., гл. 8-11 [11:14-21]; 16 [16:59-63]; 20 [20:32-44]). Однак не можна забувати, що уся книга побудована на трьох величних видіннях, які формують кістяк книги: 1:1-3:15 – видіння слави і покликання пророка; 8-11 – покарання Єрусалима та позбавлення Божої слави; 40-48, – повернення слави Господньої в новий Храм.

Походження та автентичність Книги Єзекіїля – це також проблема, щодо пояснення якої існує багато гіпотез. Моше Грінберг обстоює гіпотезу авторства Єзекіїля через узгодженість пророцтв та організаційну структуру книги, але не вважає, що текст є точним вираженням слів самого пророка. Він піддає сумніву, і небезпідставно, критерії, використані в біблійному тлумаченні; вони досить часто є непевними і випливають із непідтверджених арrіоrі припущень. Натомість Йоахім Бекер вважає Книгу Єзекіїля псевдоепіграфом (підробкою) IV та III ст. до Р. Хр. Карл Фрідріх відмовляється від відтворення образу пророка, який стає реальною постаттю лише з часів, коли його книга набрала такого вигляду, як ми її маємо в наш час, – у період після вигнання – згідно зі схемою «проголошення-виконання». Проте найбільш вірогідною є гіпотеза, за якою Єзекіїль є не лише відомою історичною особою, але й головним героєм його книги. Однак це не означає, що його пророцтва не могли бути настільки переписаними чи доповненими його безпосередніми учнями або наступниками, що текст у деяких місцях стає не зовсім зрозумілим (особливо гл. 1:1-3:15). Єзекіїль є занадто вражаючою особистістю, щоби вважати його лише незрозумілим літературним та богословським витвором, Особа Єзекіїля є занадто характерною, щоби бути лише літературним і богословським витвором, невловимо пов’язаним з історією.

Це розуміння стародавнього тексту вимагає особливих зусиль, зважаючи на культурну дистанцію, яку потрібно подолати. Книга Єзекіїля має цілу низку особливостей. В ній автор довільно використовує кілька сталих виразів. Перший із цих виразів, «син людський», означає «смертний» (ben ’adam). Цей мовний зворот є типовим для єврейської мови. Єзекіїль вживає цей вираз (дев’яносто три рази) з чітким наміром продемонструвати контраст між Божою славою, Господом, Який звертається до нього, та нікчемністю пророка, який є всього лиш людською істотою. Інший сталий вираз з’являється в декількох варіянтах «ти (ви, вони) зрозумієш, що я – Господь». Ця фраза з’являється п’ятдесят чотири рази впродовж усієї книги, найчастіше в заключній частині кожного пророцтва. Щоразу автор має намір продемонструвати взаємозв’язок між діями Ягве та Його пізнанням. Пізнання Бога в Книзі Єзекіїля розкривається через Божі дії.

Мова юриспруденції, а навіть казуїстики – це іще одна характерна ознака Книги пророка Єзекіїля, вона притаманна текстам гл. 18 та 33. Схильність автора до полеміки – улюблений прийом, властива автору книги, і він використовує будь-яку можливість донести до читачів свою думку, виразивши її мовою, зрозумілою людям (12:21-27; 18:1-4; 20:32; 28:2; 33:11,17,20,23; 37:11). Притчі та алегорії також є улюбленим стилістичним прийомом у творчості Єзекіїля (гл. 15; 16; 17; 19; 23; 29; 31).

Особливе місце в пророкуванні і посланні Єзекіїля посідають символічні дії. Очевидно, пророк є людиною слова, але жести можуть слугувати як допоміжний засіб для вислову думки, бо через аналогію репрезентують саме послання. У такий спосіб унаочнюється і публічний вимір пророцького служіння. Окрім того, жести слугують підкресленню дієвости пророкування. Знаходимо опис кількох символічних дій у гл. 4-5 та в 12:1-16; 24:1-14,15-27; 37:15-28.

Єзекіїль також використовує мітологію, щоб передати слово, отримане від Бога. Легендарна історія про першу людину і райський сад чітко прослідковується в гл. 28, а в гл. 21 пророк згадує міт про Ерра (магічний меч), щоб проголосити прибуття вавилонського війська.

У Книзі пророка Єзекіїля вжито різноманітні художні засоби, насамперед метафори. Аби передати тісний взаємозв’язок народу Ізраїля з його Богом, автор багаторазово і в різний спосіб послуговується образом жінки-дружини, запозиченим в раніших пророків, зокрема в гл. 16 та 23. Але особливо часто використовує Єзекіїль образ води, її неймовірної сили та надзвичайно багатої символіки. Спершу йдеться про звичайну, але життєво необхідну воду для поливу сільськогосподарських культур (гл. 19), далі цей образ набуває мітологічного забарвлення (гл. 31). Епізод, що змальовує брак води та спраглу людину, показує наскільки крихким є саме людське життя (4:9-17). Шум великих вод символізує велич наближення слави Господньої (43:2). Також автор описує води, що очищають (36:25) і приносять благословення (34:26). І, нарешті, у книзі змальовано образ води живої, джерело невичерпної родючости (гл. 47).

Розгорнути Книгу пророка Єзекіїля і розпочати її читання непросто. Під час першого прочитання, взявши до уваги наші попередні ремарки, читачі звернуть увагу на ключові епізоди, в яких розкриваються суттєві риси книги та особистість самого автора, і це стане основою для другого глибшого прочитання.

Історія покликання (1:1-3:15), що є досить важким текстом, становить програму першої частини книги і легітимізує місію пророка. Вияв слави Господньої на чужій землі демонструє тісний зв’язок, який Бог має із Своїм народом, а не з територією чи храмовою будівлею. На противагу іншим подібним нарисам, цей наратив не пропонує жодної причини для надії. Але сама місія пророка є джерелом цієї надії. Друге величне видіння (гл. 8-11) містить чіткий перелік основних тем, що передають головну думку книги: роль пророка як опори та радника спільноти, опис ідолопоклонства та покарання Єрусалима, Боже підбадьорювання в Храмі, запевнення, що «останок», вціліє. Третє видіння (20:1-31), пов’язане з історією народу, розгортається так, як це бачив Єзекіїль. Глава 18 містить спробу відповіді на запитання ізраїльтян, які піддавали сумніву традиційну богословську доктрину відплати за гріх та відповідальности; тут чітко прослідковується пастирський аспект місії пророка. Глава 17 – це гарний приклад того, як Єзекіїль сприймає політичну систему та на підставі яких критеріїв він судить про неї. Фрагмент 24:15-27 вказує, що заангажованість пророка становить єдине ціле з його життям і стає «символічною дією». Другий вимір його служіння, що збігається з другою частиною його послання, чітко видно в тексті гл. 37: Ізраїль житиме завдяки Божому духові. У 47:1-12 автор змальовує картину нового життя, що розквітає завдяки присутности Бога Ізраїля.

Попередній запис

Лист Єремії

Загальна характеристика Книги Лист Єремії – це окрема книга в Септуагінті, проте у Вульгаті її об’єднано з Книгою пророка Варуха. ... Читати далі

Наступний запис

Історичні обставини

Книга пророка Єзекіїля містить важливі історичні дати, що дають нам змогу віднести діяльність пророка та його пророцтва до певного історичного ... Читати далі