Розділи 30-33

30:1-33:26 – Частина 4: Надія на майбутнє

30:1-31:40 – Життя по-новому

Цей уривок – поетична інтерлюдія всередині біографічної оповіді, що дає надію людям у вигнанні. Ця частина має назву «Маленька книга розради», бо містить пророцтва спасення, наймайстерніше опрацьовані в усій Книзі Єремії. У цих пророцтвах не описано історичного контексту. Однак через наведену в них інформацію про життя після вигнання вони є влучним продовженням гл. 29, яка стосується життя у вигнанні.

Глави 30-31 стосуються власне обіцянки відновити Ізраїль та повернути народ в Обіцяну Землю. У цих пророцтвах міститься проголошення як Божої кари, так і обіцянки спасення; мало того, пророцтво спасення поступово починає домінувати. Хоч тема покарання не зникає (див. наприклад, 30:11,14; 31:18), у цих двох главах розкривається думка про те, що Бог не просто змінює майбутнє, а творить щось нове.

Натяк на нове життя з’являється в 30:17, де Ягве обіцяє зцілити невиліковну рану народу (їхню гріховність). Хоча 30:18-22 і 31:2-6 зосереджені на відновленні минулої слави й радости («знову» повторюється тричі в 31:4-5), вже в 31:8-9 починає розвиватися тема про нове життя. Тут змальовані ті, хто повертається, у тому числі немічні й слабкі і ті, кого не допустили до загального поклоніння. Присутність Ягве запевнить їх, що, на відміну від того що вони робили в минулому, тепер вони йтимуть правильним шляхом, не спотикаючись.

Новизна стає очевидною в 31:22: «Господь бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа!». Цей вірш, один із найбільш обговорюваних текстів із Книги Єремії, здається, вказує не те, що нарешті народ (жінка) візьме ініціятиву в стосунках із Богом (чоловіком). Новизна – це ідеал періоду після вигнання. Окрім того, що новий союз (заповіт) (Єр. 31:31 – це єдиний раз, коли ця фраза вживається в СЗ) передбачає записування закону в серці кожної людини, повторюване «більш не» (31:29,34,39) й далі наголошує на прийдешніх змінах. Діти більше не страждатимуть за гріхи своїх батьків, тому гріх попередніх поколінь більше не буде дійсністю для ізраїльтян. Знання Бога, близькі двосторонні стосунки, які гарантують союз, будуть вроджені, їх не потрібно буде вчитися. Найбільш вражаюча зміна метафорично виражена в 31:38-40 через ствердження, що долина з трупами стане святим місцем. Те, що колись репрезентувало дистанцію між Богом і людьми, тепер стане місцем присутности Бога! Втручання Ягве є чимось набагато більшим за лише повернення до ідеалізованого минулого, воно трансформує життя й творить нове буття для Ізраїля.

32:1-44 – Єремія викуповує землю

Пророцтва й події, про які розповідається в Книзі Єремії в главах 32-33 у формі прози, виражають ту саму надію, що її подає поезія спасення в главах 30-31. Центром уваги спочатку є пророк Єремія, чиє ув’язнення зіставляється з викупом землі його дядька, наче для того, щоб конкретизувати в окремому житті невідповідність між теперішньою ситуацією життя, яке зупинилося, і сповненим обіцянок майбутнім. Сам факт, що Єремія ув’язнений через те, що він звіщає, що царя заберуть у вигнання, є нагадуванням, що мова, слово і вчинок вважаються ефективними діями пророка, які гарантують результат. Оскільки закон передбачає, що власність має залишатися по-можливості в сім’ї, викуп Єремією поля укорінює цю подію в історії та свідчить про реальну, а не ідеалізовану цілісність життя. Те, що Єремія поміщає документи про викуп у глиняну посудину, яка вбереже їх від псування, показує, що цей публічний учинок пропонує надію не на найближче, а на віддалене майбутнє. Хоч він підкоряється тому, що розуміє як Божу волю, молитва Єремії до Ягве відображає і віру, й невіру. У ній Єремія визнає попередні вчинки Бога для Юди, але також дивується, чому він має виконувати такі очевидно позбавлені сенсу дії.

Відповідь Ягве деталізує непокірність Юди, про яку йшлося в молитві Єремії: її відвернення від Ягве до інших богів. Таким же несподіваним, як і заклик викупити землю непевної власности (чи належить вона ворогові-окупантові, чи справжнім власникам?), є різкий поворот Ягве щодо Юди. Той самий Бог, Який запевняв у руйнуванні від руки ворога, тепер запевняє в новому початку в Обіцяній Землі.

В усій гл. 32 наголошується на важливості землі. Викуп землі, дарування землі, втрата землі, повторне оволодіння землею вказують, як міцно належність Ізраїля до Бога була пов’язана з володінням землею. Хоч ці пророцтва мають конкретний історичний контекст, вони свідчать про глибшу реальність приналежности. Вони також відображають напругу між тим, щоб вважати Бога відповідальним за все, що відбувається, і визнавати відповідальність Юди за її власне становище. Ці вірші створюють враження, що зло, від якого страждає народ, є провиною народу, тоді як добро, яке вони відчувають, є даром від Бога.

33:1-26 – Союз, гарантований сотворенням

Фінальні слова про спасення є ще більш вражаючими через те, що вони накладені на образи смерти й руйнування: смерть зміниться зціленням (33:4-9); радісний гомін наповнить колись порожні вулиці (33:10-11); на запустілих пасовиськах знову з’являться пастухи й череда (33:12-13). Пророцтва з гл. 16 будуть кардинально змінені. Присутність царя й священика (33:17-18) відображає важливість видимої влади, в якій усі народи вбачатимуть міць і владу Ягве. І знову пророк оглядається на ідеалізоване минуле як на спосіб рухатися вперед до надії й майбуття.

Хоч теперішня похмурість лежить в основі всього, низка образів, багато з яких раніше використовувалися в книзі в негативному контексті, тепер вселяють надію. Викуп поля та відновлення на престолі потомків Давида є алюзією на відновлення існування народу. Зцілення нагадує про потребу побороти гріховність; відновлення святкування вказує на те, що життя триває. Життя буде відновлено на всіх рівнях і в усіх місцях. Це буде гарантовано стійкістю всього сотвореного світу (33:19-24) та життєдайною турботою Бога-творця.

Попередній запис

Розділи 27-29

27:1-22 – Вавилонське ярмо Ця глава, що розпочинається символічними діями Єремії та закінчується знаком відсутности Ягве в Юді, складається з ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 34-37

34:1-45:5 – Частина 5: Останні роки Юди 34:1-22 – Союз зруйновано Після короткої, сповненої надії інтерлюдії в гл. 30-33 у ... Читати далі