Розділ 13

13:1-14 – Зогнилий льняний пояс на стегнах

Це перший із кількох описів символічної дії наведений Єремією за наказом Ягве. Як «погляд зі сторони», він виражає віддання ізраїльтян, що Боже одкровення найчастіше відбувається у звичайних життєвих подіях. Дві його частини включають: 1) низку дій, які Єремія виконує на благо собі, з їхнім тлумаченням з боку Ягве (13:1-11), та 2) алегоричне звернення до людей (13:12-14). Хоча вони й дуже різні, ці частини тлумачать одна одну, тому їх потрібно читати разом. Символічна дія передбачає, що пророк має відчути за власному прикладі ситуацію, аналогічну до стосунків Ягве та Ізраїля. Немає сумніву, що символічно льняний пояс на стегнах метафорично зображає Ізраїль. Але оскільки цей пояс є частиною одягу первосвященика, тому й символізує Ізраїль ще як священицький народ, як святий народ Ягве. Знання географії чітко вказують, що фактично для Єремії, який жив в Юді, неможливо було піти й повернутися назад від Ізраїлю до Євфрату (у Вавилоні/Асирії), щоб виконати один наказ за іншим, як це описано в тексті. Виключення буквальної інтерпретації наводить за думку, що цей образ є метафоричним, що Євфрат символізує надії на життя й на захист, які Юда шукала в Асирії чи Вавилоні (див. 2:18).

Техніка оповіді – геніяльна. Ягве віддає наказ, і Єремія виконує його, не здогадуючись, що відбуватиметься далі. Дослівно повторюючи наказ Бога в описі дії пророка, автор дає час кожній наступній дії справити враження. Все це спричинює остаточну реакцію пророка (13:7), яка є каталізатором отримання слова Божого (13:8-11). Як води Вавилону/Асирії зробили пояс непридатним, так і «життя», яке вони пропонують Юді, спричинить відкинення народу.

Промова в 13:12-14 може бути розтлумачена як ділення пророком своїм досвідом із народом. Єремія в масштабі, який очевидно не має жодного зв’язку з символічною дією, спочатку захоплює увагу народу та змушує погодитися з його словами (13:12). Тоді, використовуючи техніку, що є звичною в алегоріях, пророк тривожить свідомість слухачів, частково змінюючи образ. Оскільки посудини, про які тут згадано, використовувалися для будь-яких рідин (вода, молоко, олія чи вино) та оскільки вино символізувало радість від Божого управління світом, сказати, що «усякий бурдюк вином наповняється» означає очікувати часу миру, достатку й веселощів. У твердженні, яке часто втрачає свою силу в перекладі (вираз «аж до перепою» у єврейському тексті уміщено після переліку народів), пророк передбачає не радість від Божого управління світом, а руйнування, яке наступає від втрати контролю. Дієслово, використане в єврейському тексті в 13:14а для опису дії Ягве супроти народу, має подвійне значення: розбивати глиняну посудину (глеки для вина) та розганяти народ (Ізраїль у вигнанні).

Останній рядок непокоїть читача, як і слова пророка непокоїли його слухачів. У милосерді (rhт), яке Бог хотів дарувати іншим народам у 12:15, відмовлено навіть самому народові Ягве (13:14).

13:15-27 – Стадо Господнє на вигнанні

Використовуючи образи, які сучасна авдиторія вважатиме шокуючими, пророцтва в 13:15-27 коливаються між надією та безвихіддю. Попередні сцени військових дій і руйнування поступаються місцем описам жорстокости в іншій, більш особистій перспективі: правителі втрачають свої корони (13:18), жінок знечещено (13:22,26). Єремія спочатку звертається безпосередньо до Юди (13:15-17), а відтак словами Ягве до правителів (13:18-23). Зрештою, слова Ягве звернено безпосередньо до Єрусалиму, метонімічно стосується цілого народу Юди (12:24-27).

В основі цього пророцтва лежить відчуття безвиході, яке передається повторюваними згадками про вигнання, так наче воно вже відбувається (наприклад, минулий час використаний у 13:18-19). І все ж слова пророка містять проблиск надії, оскільки первісно вони бачать темряву як майбутнє, а не говорять про теперішню реальність, яку можна зберегти (13:16). В інших місцях цієї книги сказано, що народ згрішив, звертаючись до інших народів та їхніх богів за допомогою, а тут гріхом є гординя (13:15,17). Заклики прославляти Ягве (13:16) є непрямим звинуваченням народу в нездатності визнати свого Бога, яка стає очевидною в 13:25, де така нездатність пов’язана з самообманом, а це одна з тем глав 5-9.

Проголошення вигнання цареві й матері-цариці (13:18-19) починається зі звинувачення. Хоч текст майже напевно говорить про Йоахина та його вигнання до Вавилону, ширший контекст є нечітким, що робить ці рядки загальним звинуваченням тим правителям Юди, які довели народ до неминучої катастрофи. Так, маючи звичку чинити зло, люди більше не можуть змінити свого способу життя, як леопард не можна перемінити плям на своїй шубі.

Звинувачення (13:27), виражене образами сексуальних переступів як чоловіків (перелюб, іржання, див. 5:7-8), так і жінок (розпуста, див. 2:20; 3:6), пояснює причину вигнання. Оскільки покарання за гріх часто пов’язується зі злочином, не є несподіванкою те, що покарання часто описане як таке, що передбачає сексуальний сором. Двічі в цьому звинуваченні Ягве погрожує: «Закочу теж подолки твої над обличчя твоє» Юди/Єрусалиму. Йдеться тут не про зґвалтування, як прийнято вважати, а про наготу й сором, який вона викликає. Хоч така жорстокість проти жінки ображає сучасні почуття, ці образи, як і цілковите руйнування міста, слугують тому, щоб залякати адресатів. Використовуючи образи такого обурливого потрактування, пророк, мабуть, намагався шокувати народ Юди, щоб той змінив свій спосіб життя.

Незважаючи на наголос на грядущому покаранні, це пророцтво зображує Ягве як співчутливого Бога, Який співстраждає з народом. У тексті це відтворено через неоднозначність мовця в 13:17. Чітко зрозуміло, що в 13:15-16 говорить пророк, а в 13:18-27 – Ягве. Хоч 13:17, на перший погляд, є словами Єремії, не можна не припустити, що ці слова так само могли належати Ягве. Це ще один приклад ототожнення Ягве та Його пророка, і він припускає, що Бог Ізраїля, як і Єремія, страждає з народом і за народ. Ягве не лише робить численні спроби навернути народ, але й страждає через небажання людей визнати Його своїм Богом.

Попередній запис

Розділи 11-12

11:1-20:18 – Частина 2: Пророк страждає 11:1-17 – Порушення союзу Тема союзу пронизує весь цей короткий уривок, оскільки тут п’ять ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 14-15

14:1-15:4 – Народ Юди благає Господа втрутитися Це благання про допомогу складається з трьох частин (14:1-10; 14:11-16; 14:17-15:4), кожна з ... Читати далі