НЗ не часто цитує Єремію, проте кілька посилань на цю книгу, що їх ми все-таки знаходимо здебільшого в апостола Павла. Посланні до євреїв та Євангелії від Матвія, є добре відомими й часто цитованими. І справді, «новий союз» – фраза зі СЗ, яка не лише вплинула на теологію, але й дала нам термін «Новий Заповіт» (грецьке слово diatheke перекладається як «заповіт» і як «союз»), запозичена з Єр 31:31.
Послання апостола Павла
Павло показує, що він у боргу перед Єремією, особливо в 1Кор. 11:25; 2Кор. 3:4-5; Гал. 1:15. Оскільки найперші описи освячення хліба й вина пов’язували чашу з вином із союзом, Павло, якого вочевидь надихнув Єремія, є першим, хто письмово засвідчив це і хто додав прикметник «новий» – ми знаходимо це в Євангеліях пізніше, у розповідях Луки (Лк. 22:17-20). Єремія, який створив цю фразу використовує її, щоб звістити про нові стосунки між Ягве та Ізраїлем, які гарантуватимуть існування єврейського народові. Павло в 1Кор. 11:25 («Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові») використовує цю фразу, щоб розповісти, що смерть Ісуса сповнила есхатологічне очікування нової спільноти між Богом і людьми. Наслідуючи Єремію, Павло робить явним те, що було прихованим у тій розповіді, яку він отримав: Христова кров утвердила новий союз, який замінив (старий) Сінайський союз. У 2Кор. 3:5-6 словосполучення «новий заповіт» з’являється в іншому контексті. Цього разу Павло приймає розуміння Єремією нового союзу як такого, що написаний на серці, а не на камені, щоб пояснити свої повноваження проголошувати Євангеліє.
У 1Кор. 1:31 та 2Кор. 10:17 Павло наполягає на тому, що людей закликають бути членами нового союзу не через їхню мудрість чи силу, але через спасительну силу Христа. Він будує зв’язок між життям у Христі і життям згідно з Сінайським союзом, скорочуючи й надаючи нового повороту розповіді в Єр. 9:23. Замість: «Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я – то Господь», Павло пише: «А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!».
Зрештою, усвідомлюючи своє пророче покликання, Павло описує свій поклик у Гал. 1:15 словами, взятими з Єр. 1:5.
Послання до євреїв
У Посланні до євреїв 8:8-12 процитовано цілком і повністю Єр. 31:31-34, а в Євр. 10:16-17 пригадується той самий текст. У своєму порівнянні старого (того, що стосується левітів) священства та священства в Ісусі автор Послання до євреїв повторює пророче розуміння двох союзів: старого, який написаний на кам’яних таблицях і веде до гріха, і нового, що написаний на серці і приносить прощення гріхів. Тоді як в Єремії новий союз мав бути укладений з Ізраїлем, у Євр. новий союз сповнюється в смерті Ісуса, яка не є одиничним актом пожертви, а остаточним оформленням усіх дій Бога.
Чотири Євангелія
Матвій – єдиний із авторів Євангелій, хто виразно згадує Книгу Єремії. У плачі Рахилі за її дітьми, яких «уже немає», тому що вони в полоні (Єр. 31:15), він бачить передвістя того, що Ірод вбиватиме невинних немовлят (Мт. 2:17-18). Згідно з Мт. 16:14, Єремію можна порівняти з Іваном Христителем та Іллею як пророка, чиє повернення готуватиме до приходу Месії. Причину такого включення інших двох пророків важко зрозуміти, але можливо це пов’язано з тим, що Ісус, як і Єремія, багатьма був відкинутий. Матвій у 27:9-10 вважає, що купівля «ганчарського поля» за тридцять срібняків, що їх отримав за свою зраду Юда, є сповненням пророцтва Єремії. Насправді «така» цитата – це компіляція з трьох текстів і двох книг: Зах. 11:12-13; Єр. 18:1-3; 32:6-25.
Згідно з трьома авторами синоптичних Євангелій (Мт. 21:13; Мр. 11:17; Лк. 19:46), Ісус виправдовує очищення Храму, цитуючи Єр. 7:11 («Чи вертепом розбійників став оцей дім?») та Іс. 56:7 («Мій дім буде названий домом молитви»). Автори Євангелій, мабуть, вважали, що Ісус, як і Єремія, проповідував ці слова перед людьми, які обманювали себе думкою про те, що належні жертвоприношення й поклоніння запевнять їхню безпеку, навіть якщо вони не дотримувались умов союзу у своєму щоденному житті.
Оскільки в Єр. йдеться про лжепророків більше, ніж у будь-якій іншій книзі СЗ, немає нічого несподіваного в тому, що Євангелія черпали натхнення з цієї теми саме в цій книзі. У Лк. 6:23,26 Ісус пригадує факт, відображений у житті Єремії, що справжніх пророків їхнє покоління знеславлювало, а лжепророків приймало. Так само в Мт. 7:22, Ісус проголошує, що ті, хто неправдиво свідчив в ім’я Бога (а це тематика з Книги Єремії), не потраплять до Царства Небесного.
Ці посилання та алюзії в НЗ слугують доказом того, що Книга Єремії була частиною безперервної традиції, яка сама змінювала наявний матеріял, щоб відповідати на виклики тогочасної ситуації і у свою чергу змінювалася іншими. Деколи ідеї просто повторюються або аналогічно розвиваються. Деколи, як-от у випадку з текстом про новий союз у Книзі Єремії, вони наново тлумачаться з кардинальною зміною значення.
