Канонічний (біблійний) контекст (закінчення)

Книга Ісаї

Єремія також «у боргу» перед Ісаєю з Єрусалиму, чиї образи людської гріховности він використовує. Як в Іс. (3:14: 5:8; 10:2), так і в Єр. (5:27; 22:13-14) засуджуються ті, хто накопичує багатство за рахунок бідних. Їхній гріх поклоніння перед «ділом рук своїх», як це зазначено в Іс. 2:8, стає рефреном в Єр. (1:16; 10. 3; 25:6-7; 32:30; 44:8). У Книзі Ісаї 37:19 описано ідолів, яким поклоняється Ізраїль, як «не богів», і це дослівний опис, який використовує Єр. в 2:11 і 5:7.

В Ісаї в пісні про виноградник (Іс. 5:1-7) оплакано винні лози, на яких, незважаючи на всі зусилля власника, ріс лише кислий виноград. Коротко підсумовуючи цей відомий церковний гимн, Єремія в 2:21 говорить про Ізраїль як про добірну виноградину Ягве, що перетворилася на дикий паросток лози. Ісая описує Ізраїль як срібло, що стало жужеллю й потребує очищення (Іс. 1:22-25), а Єремія робить крок далі і говорить, що очищення марне, бо Ізраїль є ніщо інше, як відкинене срібло (Єр. 6:27-30). Як Ісая в 30:15, так і Єремія в 30:10 описують спасення як навернення і спокій, проте Ісая пише, що цього не станеться, а Єремія говорить про це, як про обіцянку щодо майбутнього.

Книга Второзаконня

Текстуальний зв’язок між Книгою Єремії та Девтерономістичним Кодексом (Втор. 12-26), який було віднайдено й проголошено як слово Боже за царя Йосії, визнано вже давно. У Книзі Второзаконня 1:1-2:2 присутній заклик зруйнувати всі місця язичницьких поклонінь «на пагорбах і під кожним густим деревом узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим». Єремія використовує цю саму фразу, щоб говорити про гріх людей (Єр. 2:20; 3:6; 17:2), а також щоб виправдати централізацію культу в Єрусалимі за царя Йосії. Закон про розлуку у Втор. 24:4 з’являється в Книзі Єремії, щоб пояснити, чому не можна відвернути грядущий суд (Єр. 3:1), тоді як Єр. 13:11 пояснює те, чому Ягве відкинув Свій народ, їхньою нездатністю бути тими, ким вони повинні бути: славою, хвалою й окрасою Ягве (Втор. 26:19).

Існують вражаючі паралелі між Піснею Пророка (Втор. 32) і Книгою Єремії, які пояснюються досить по-різному. Деякі вчені інтерпретують ці схожості, вказуючи на те, що Єремія використовує гл. 32, тоді як інші датують обидві книги періодом вавилонського полону. Подібно до використання Єремією Книги пророка Осії, тут він також робить негативною ідею, яка в Книзі Второзаконня є позитивною. Твердження у Втор. 32:4, що Ягве – без омани в Єр. 2:5 перевернуто з ніг на голову: він звинувачує предків Ізраїля в тому, що вони чинили так, наче Бог обманув їх. Аналогічно в Єр. 2:27 засуджено народ Ізраїля, який вважає камінь (кам’яного ідола) джерелом свого буття і відкидає Ягве, а це практично суперечить Втор. 32:18, де Бога називають скелею (каменем), який привів народ Ізраїля на світ.

І Книга Єремії, і Второзаконня 32 передбачають час, коли люди страждатимуть від наслідків свого гріха. Якщо Втор. 32:37-38 проголошує той час, коли люди будуть віддані на захист тим (язичницьким) богам, яким вони поклонялися, то Єремія повторює цю ідею (Єр. 2:27б-28; 11:12) і розвиває її. За Єремією, найвище покарання за невірність Ізраїля – це те, що народ Божий буде відправлений у вигнання, щоб служити іншому народові та його богам у чужій землі (5:19б; 15:14; 16:13; 17:4).

Книга Псалмів

Існує дивовижна схожість у тональності псалмів-ламентацій і сповідей Єремії. І псалміст, і пророк виступають проти тих, хто насміхається з їхньої віри в Бога, Який не рятує (Єр. 15:15б-16; 20:7б-8; Пс. 22:7). Обоє висловлюють скарги на Ягве, Який їх покинув (Єр. 15:18; 20:7; Пс. 10:1; 22:1; 77:7-9). Молитва Єремії до Ягве з проханням, щоб той знищив його ворогів (Єр. 11:20; 15,15а; 18:21-23; 20:12), перегукується зі схожими молитвами в псалмах-ламентаціях (Пс. 35:1-6; 64:7-8).

У молитвах, де йдеться про стосунки Ягве з народом Ізраїлю, Єремія також цитує або розвиває ідеї певних псалмів. Намагаючись переадресувати Божий гнів на ворогів Ізраїля, Єр. 10:25 цитує Пс. 79:6-7. Водночас в Єр. 10:24 йдеться про Пс. 6:2 або 38:2. Пророк приймає покарання Ягве, але просить, щоб воно не виконувалось у гніві. Згідно з Єр. 33:11, хвала, на яку заслуговує Ягве за повернення народу з вигнання, може бути описана словами Пс. 136:1 – молитвою подяки за постійну любов Бога.

Пізніше використання Книги Єремії

Книга Єзекіїля

Як і Книга Єремії, в якій запозичено й розвинуто ідеї попередників, пізніші пророчі писання Єзекіїля та Девтеро-Ісаї відображали думки Єремії. Алегорію з Книги Єзекіїля 23, в якій Самарія та Єрусалим є сестрами Оголою та Оголивою, надихнула, очевидно, метафора з Єр. 3:6-13, де Ізраїль та Юда є двома сестрами, одна з яких не навчилася з досвіду іншої. Єз. 34:1-16 запозичує твердження з Єр. 23:1-4, що Ягве дасть народові нових пастирів на заміну тим, які розігнали своїх овець, але змінює закінчення. Нові пастирі не будуть земними царями; сам Ягве пастиме Свою отару. Так само, Єз. 18:1-10 детально розвиває Єр. 31:29-30. Твердження, що кожна людина страждатиме від наслідків власних гріхів, спростовує переконання, що діти страждатимуть за вчинки своїх батьків.

Девтеро-Ісая

Девтеро-Ісая у своєму описі стражденного Отрока Господнього двічі використовує мовні засоби з Книги Єремії. «Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї» (Іс. 49:1) – це майже дослівне повторення Єр. 1:5. Опис слуги: «Як ягня був проваджений Він на заколенняВін не відкривав Своїх устз краю живих Він відірваний був» (Іс. 53:7-8) – перегукується з пророчим плачем в Єр. 11:19.

Так само як це робив пророк Єремія, два основних пророки періоду вавилонського вигнання, використовували доступні їм розповіді й тексти, повторювали деякі ідеї, змінювали та розвивали інші.

Попередній запис

Канонічний (біблійний) контекст

Укладена людьми, зануреними у свою власну релігійну спадщину, Книга Єремії показує своє місце в континуумі Святого Письма, у ній можна ... Читати далі

Наступний запис

Книга Єремії в Новому Заповіті

НЗ не часто цитує Єремію, проте кілька посилань на цю книгу, що їх ми все-таки знаходимо здебільшого в апостола Павла. ... Читати далі