Укладена людьми, зануреними у свою власну релігійну спадщину, Книга Єремії показує своє місце в континуумі Святого Письма, у ній можна знайти не лише мову та ідеї з давніших біблійних текстів, її також використовують усі подальші книги Біблії. Ніхто не заперечує вплив Книги Второзаконня чи ламентацій із Псалтиря на Книгу Єремії. Ролі Книги Второзаконня у реформі Йосії відведено чільне місце в житті пророка, а псалми-ламентації пропонують Єремії мову, якою він може виражати власні страждання. Живучи в політичному кліматі, що був схожий на той, в якому жили Ісая й Осія, які проповідували у відповідь на Асирійську загрозу приблизно за 100 років до нього, Єремія мав перед собою образи та ідеї попередніх пророків, які надихали його на власні пророцтва.
Книга Осії
Багато вражаючих подібностей між образами Єремії та Осії вказують на літературну залежність, тобто Єремія, мабуть, запозичував вирази з деяких записаних проповідей Осії, що проповідував раніше за нього. Метафоричний опис Ізраїля як невірної жінки (Ос. 1:2-3:5) очевидно надихнув Єремію, який кілька разів використав цей образ у перших главах своєї книги (Єр. 2-4).
У Книзі Осії 1:2-3:5 Боже переживання за долю Ізраїлю вплетене в особисті переживання пророка, якого зрадила жінка. Чи справді він узяв блудницю собі за жінку, як наказав йому Ягве і як написано в книзі, чи ні? Осія все-таки говорив про Ягве як про люблячого, але покинутого чоловіка: «Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках» (Ос. 3:1). Як і Осія, Єремія пригадує, що колись Ізраїль був коханою й люблячою нареченою (Єр. 2:2-3), яка тепер відвернулася від свого чоловіка і шукає «волю» в інших коханцях. Її блуд (Єр. 2:20; 3:1-3,6,8) – ніщо інше, як маніфестація її справжнього гріха. Вона відвертається від того, хто любить її: «Як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів!» (Єр. 3:20; див. також 2:25,33; 3:13; 4:30).
У Книзі Осії 2:11 запропоновано відповідь чоловіка на відмову своєї жінки: «Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі, а Мій сік виноградний в його умовленому часі, і заберу Свою вовну та Свій льон». Як і пророк із півночі, Єремія проповідує, що відмова Ізраїля прийняти Ягве як джерело цих дарів (Єр. 3:3; 23:10) спричинить те, що Ізраїль буде позбавлений їжі, одягу та захисту, чим, згідно з Вих. 21:10, чоловік мав забезпечити свою жінку. Коли ж жінка зраджує чоловіка, це звільняє його від будь-якої відповідальности стосовно неї. Кінець взаємної прихильности, змальований у метафорі зруйнованих подружніх відносин, потрібно читати на тлі образів турботливих стосунків. І Осія, і Єремія пригадують давні часи, коли Ізраїль був люблячою жінкою Ягве (Ос. 2:15б; Єр. 2:2-3). Зображуючи зв’язок між Богом та Ізраїлем/Юдою як зв’язок між батьком/матір’ю й дитиною, Єремія, як і Осія, творить алюзію на те необмежне й незаслужене піклування, яке Ізраїль отримував раніше. У Книзі Осії 11:1-9 показано турботу Бога про Єфрема як турботу люблячої матері: «Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав… Я ж Єфрема ходити навчав… Я їх годував… У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя!…». У Книзі пророка Єремії 31:9б,18-20 використано схожі образи, щоб змалювати Ягве як люблячого батька, який звертається до свого сина ніжними словами.
Єремія використовує образи природи, схожі до тих, що їх використовує Осія, щоб зобразити стосунки між Ягве та Ізраїлем, але в спосіб, діаметрально протилежний тому, що його ми знаходимо в Осії. Те, що в Осії зображено як порядок і гарні взаємини, в Єремії описано як хаос, породжений гріхом Ізраїля. В Ос. 10:1а – розкішна лоза, а в Єр. 2:21 Ізраїль порівняно з диким паростком лози. Оливкове дерево в Ос. 14:7, таке любе Ягве, в Єр. 11:16 має бути знищене.
Опис майбутнього спустошення як антисотворення, що його бачимо в Осії, в Єремії розгорнуто. Створіння, які населяють світ, як описано в Бут. 1:20-27, загинуть у Ос. 4:3: «Тому то в жалобу земля упаде, і стане нещасним усякий мешканець на ній з польовою звіриною й з птаством небесним, і також морські риби погинуть». Єремія в 4:23-26 не обмежується лише живими створіннями, а вважає, що процес антисотворення призведе до зникнення світла й повного знищення світу. Подібна, хоч і менш майстерно випрацювана сцена всесвіту, що гине, запропонована в Єр. 9:9.
Навіть провідна тема покаяння, яку пропонує Єремія і яка відлунює в усій книзі у вигляді часто повторюваного («повертатися»), походить із Книги Осії. Сам корінь swb, який має різноманітні значення (відвертати, повертати, повертати вбік, повертати назад, обертати), Осія використовує, коли звинувачує людей у гріху (вони відвернулися від Бога, Ос. 11:5,7) і закликає їх покаятися (повернутися назад до Бога, Ос. 14:1-2). Єремія розширює використання цього кореня і використовує його в грі слів, яка при перекладі, на жаль, втрачається: «Верніться, невірні сини (ті, що відвернулися), усі ваші відступства (те, що вони відвернулися) Я вилікую!» (3:22).
Зрозуміло, що Єремія використовує образи Осії, щоб повідомити про розбиті стосунки між Ягве й народом: занедбаний шлюб, здичавіла природа, лихоліття Єремія не лише повторює, а й уміло орудує образами та мовою Осії (розширюючи ідеї і повертаючи їх у протилежний напрямок), щоб передати це конкретне повідомлення.
