Розділи 32-39

Г. 32:1-35:10 – Установлення Божого есхатологічного царювання на Сіоні

Глава 32 вводить постать праведно царя, великодушного правителя, яким уособлює притулок для народу (цікаво, що цей текст повторює те, що було сказано про Бога в 25:4). Той правитель також пов’язаний із кінцем зачерствіння сердець (вв. 3-7). Однак між тепер і потім, «днів багато на рік», збайдужілий та невірний Єрусалим буде зруйновано (32:9-14). І давно обіцяний час великих змін настане лише тоді (32:15 // 29:17), і коли виллється Божий дух (32:15).

Глава 33 відкривається висловлюванням, що «спустошника» буде «спустошено». Але раптом чується голос, який каже: «На Тебе надіємось ми» (в. 2), – та проголошує Бога «величним» («Величний Господь, бо на височині пробуває», в. 5) у тому місті, в якому нарешті запанували праведність, справедливість, віра мудрість, знання і страх Божий (вв. 5-6). Потім чути голос самого Бога: «Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!» (в. 10). Бог не буде більше терпіти спустошення землі, спричиненого розірванням союзу (вв. 7-8). Навіть на Сіоні грішники стривожилися. Хто ж виживе? Відповіддю є образ праведної людини, котра йде шляхом Господнім (в. 15). Потім чуємо заклик споглядати те, що не називається ще великою «новизною», але вже веде до таємниці спасення, яку досліджуватиме Девтеро-Ісая. Гордовиті, будучи упокореними, споглядатимуть «Царя в Його пишній красі» та Єрусалим у мирній безпечності – «землю далеку» (в. 17), яка, проте, у цілому відрізнятиметься від гордовитих торгових держав, відомих усім (в. 21). Там сяє YHWH, якого називають «царем», «суддею», «законодавцем» та «спасителем». Таким чином, сформовано ланцюжок, який пов’язує між собою царя з 32:1 і 32:3, царя із 33:17 та постать YHWH, що царює тут над людьми, яким «прощені будуть провини» (в. 24). Обережні та незбагненні мазки невпинно вимальовують неочікувану постать Месії.

Остання частина 34:1-35:10 відноситься до пост-вавилонського періоду. Остаточну долю Едому, який тут став символом зла, і долю священного народу, зібраного Богом на горі Сіон наприкінці часів, описано із протиставленням одне даному у формі диптиха. Після покарання небесних сил та поганських народів гнів Божий падає на Едом – народ підступних спільників ізраїльтян із Боцри, які ведуть своє походження від потомків Ісава (див. Чис. 20:14-21, де Едом відмовляється дозволити Ізраїлеві пройти через свої землі під час походу його до Обіцяної Землі). Боже покарання є страшним: як антитезу до життєдайного жертвоприношення в 25:6-8, Бог описує масову загибель народів 34:6-7). Тут немовби подано образ пекла: диявольський вогонь (пор. із Содомом і Гоморрою), хаос, безлюдність, розпорошення народу, порожні фортеці, відвідувані демонами та хижими птахами (див. у вв. 16-17 дивну деталь стосовно яструбів, про що записано в книзі Господній).

Однак це покарання є лиш іншим боком спасення, яке приносить Захисник Сіону. Глава 35, виявляючи тенденції Девтеро-Ісаї, стає закликом до радости з нагоди дарування вічного блаженства тим, кого повернув Собі Господь (тобто тим, кого було звільнено з рабства), – людям, народженим новим Виходом. Як вода без сліду розтечеться в пустелі, так і зачерствінню сердець настане кінець, а Бог прийде особисто, щоби спасти нас (в. 4). Подібно до «священної дороги» храму Мардука у Вавилоні, прикрашеної левами та драконами, але на противагу їй, з’явиться «дорога свята» (в. 8) для народу, який прямуватиме до Сіону. Із цими урочистими віршами будуть перегукуватися ті місця з НЗ, в яких про Ісуса розповідається як про «дорогу».

Іс. 36-39 – Перепрочитання історії: покарання асирійської гордині, порятунок Єрусалиму та Єзекії

Ці чотири глави складаються з фрагментів із 2 Царів (гл. 8-20) і 2 Хронік (гл. 32), вставлених у Книгу пророка Ісаї за часів вавилонського полону. Вони є перепрочитанням – зробленим через два століття після реальних подій – розповідей, які стосуються царя Єзекії та пророка Ісаї. У цих главах записано, як Санхериб, воюючи проти Юдеї та здобуваючи її укріплені міста, двічі кинув виклик цареві Єзекії (36:1-20; 37:9б-13), а через нього – Богові Ізраїля. Дія відбувається в точнісінько тому самому місці, де Ісая вже був розмовляв із Ахазом під час сирійсько-єфремської війни (пор. 36:2 та 7:3). Чашник асирійського царя підриває довіру Єзекії до його союзу із Єгиптом (вв. 4-6). І навіть гірше, він висміює ту віру, з якою цар покладається на силу YHWH, натякаючи на реформу, у результаті якої Єзекія ліквідував усі місцеві святині. Використовуючи лексику самого пророка, цей чужоземець навіть насмілюється стверджувати, що це він діє відповідно до вказівок Бога ізраїльського народу. Потім, звертаючись до народу, він криводушно присвоює собі право промовляти як Бог і Цар союзу та вимагає, щоб люди відвернулися від свого царя (вв. 16-17). Єзекія впадає в смуток і звертається до Бога (37:1); він іде до Храму та радиться з Ісаєю. Бог через Ісаю переконує «рабів царя Єзекії» не втрачати упевнености, коли почують богохульства від «слуг асирійського царя». А ще тут оголошено про наслання таємничого «духа», а також про подвійне покарання (про відступ і про смерть царя Асирії).

Вдруге Санхериб кидає виклик Єзекії за допомогою листа, в якому стверджує, що боги народів, стикаючись віч-на-віч із царем Асирії, стають безсилими, а з-поміж них і YHWH (37:10-13). Приходячи до Храму, Єзекія відповідає на ці погрози молитвою, яка демонструє його непідробну віру. Він благає, аби слава того, хто є єдиним правителем народів, об’явилася на очах усього світу (37:16-20). Бог відповідає через Ісаю, передаючи його словами Своє віщування проти Асирії, сформульоване висловами тонкої діалектики: той, хто підпорядкував собі землю і чия гординя образила Святого Ізраїлевого, сам, поневолений, опиниться із кільцем у ніздрях (37:22-29). Єрусалим буде врятовано, і YHWH покаже Свою вірність Давидові. Вірші 36-39 інформують про реалізацію цього присуду в найближчому майбутньому. Санхериб зніме облогу Єрусалиму, а згодом його вб’ють його ж сини.

Глави 38 і 39 повертаються до драматичної прози життя: цар Єзекія вражений смертельною недугою. Через Ісаю як посередника «Бог Давидів» обіцяє дарувати Єзекії тимчасове полегшення та подає йому знак. Пісня Єзекії (38:9-20) свідчить про віру царя, який уміє дякувати Богові, котрий може повернути людину зі смертного ложа, котрий зцілює і відпускає гріхи. Боже зцілення, дароване Єзекії, чітко відображене в єдності зі знаменням про дитя, що має народитись (гл. 7), а також це гарантія майбутнього для Давидової династії. Однак цар просить іншого знаку, виявляючи тим самим межі своєї віри (у 38:22 згадано сходження царя нагору до Храму, більш точну інтерпретацію знаходимо в 2 Царів, де сама можливість піднімання до Храму є частиною Божої обітниці Єзекії: див. 2Цар. 20:5). Заключна частина цієї розповіді підтверджує неоднозначність характеру царя. Приймаючи іноземне посольство, він показує послам усе своє багатство лише для того, щоб забезпечити себе світським союзом із ними (39:1-4), але він нездатен зазирнути далі власної смерти (39:8). Ісая пророкує, що все, на чому цар будував свою систему безпеки, обвалиться.

Таким чином, тут набуває своїх обрисів думка, що, попри всі зусилля Єзекії полон та вигнання вже здаються неминучими. Протягом багатьох століть глибокий зв’язок в’яже між собою всі ті події, бо логіка, притаманна їм, є духовною по суті, а духовні проблеми тягнуться крізь усі, що йдуть один за одним, періоди царювань та окремих життів. Таким чином, заключна частина Прото-Ісаї не є просто випадковим доповненням; це радше фінальні роздуми над змістом першої частини цієї книги, які водночас скеровують читачів у часи прийдешні. Ці часи принесуть нові випробування, а також слабкий проблиск надії на обітницю, що «з Єрусалиму вийде позостале, а рештки з гори Сіон», відповідно до пророкуванням, що отримав Єзекія в 37:32. У часи полону спогади VIII ст., які засвідчують зцілення Єзекії від смертельної недуги та порятунок Єрусалиму від асирійської загрози, відіграватимуть роль заклику людей до віри в те, що Бог усе ще здатен вирвати їх із пазурів смерти.

Попередній запис

Розділи 28-31

Б. 28:1-29:14 – Подвійна таємниця «зачерствіння» сердець та Божий план Звернімо увагу, що наступний текст чітко описує опір, з яким ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 40-41

Ісаї 40-55: Девтеро-Ісая (VI ст. до Р. Хр. та пізніші доповнення) Богословська структура тексту Іс. 40-46 – Божий суд над ... Читати далі