Рей Крок, засновник мережі ресторанів McDonald’s, так виразив цей принцип: «Пробивайся вперед: ніщо на світі не замінить наполегливості. Її не замінить талант – немає нічого звичайнішого за талановитих невдах. Її не замінить геніальність – нереалізований геній вже став звичайнісіньким явищем. Її не замінить хороша освіта – світ повний освічених ізгоїв. Всемогутні лише наполегливість і завзятість».
Ці ж риси вкрай важливі і в духовному житті: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12), – от тільки наполегливість і завзятість, а також споріднену постійність не так вже часто зустрінеш у церковних стінах. У церкві більш популярне «упокорення», хоча те, що зазвичай називають «упокоренням», швидше є інфантильністю та відсутністю ініціативи, ніж те, що має на увазі під упокорюванням Біблія.
А якраз наполегливість, завзятість, а також разом з ними постійність у Церкві не схвалюються. І зважаючи на це, не треба дивуватися тому факту, чому в нас стільки людей, які вважаючи себе віруючими, насправді не знають предмету своєї віри. От цікаво, у що тоді вони вірують? Більш за все вони не задаються подібним запитанням, а якщо не задаються, то предмет їхньої віри для них залишається, так би мовити, «за кадром».
Брак постійності не в меншій мірі стосується і людей, які знають у що, а точніше, у Кого вірують. Цим людям також бракує постійності в молитві, у відвідування богослужінь, у вивченні Біблії, у творенні добрих діл. Попри цей сумний факт, замість того, щоб каятися в духовній ліні, такі люди починають вигадувати усілякі порожні виправдання. Так, наприклад, часто саме брак наполегливості, постійності примушує людей стверджувати, що немає потреби у вивченні Старого Завіту, який начебто «своє віджив», а головна причина таких заяв криється в обсязі Старого Завіту, який за цим параметром втричі перевершує Завіт Новий.
От питається, ну немає бажання занурюватися в читання Старого Завіту, тоді навіщо вигадувати усілякі дурниці, щоб прикрити банальну лінь? Адже до гріха ліні додаєш ще гріх брехні, справжнім заручником якого стаєш з плином часу, бо якось незручно визнавати свої духовні лінощі і доводиться вигадувати все нові і нові доводи, щоб виправдати свою недбалу поведінку, тим самим ще більше загрузаючи в брехні. Так з плином часу в усіх, чи майже усіх негараздах, у такої людини винним стає її оточення. І цей факт явно не сприяє її духовному зціленню.
Якщо бути відвертими, то кожен може побачити в описаному персонажі особисто себе. Можливо, не в повній, але в тій чи іншій мірі. Але побачити, бути таким, це ще не означає таким залишатися і нічого не робити з цим. Але щоб полишити гріховний стан духовних лінощів потрібні передусім віра і сподівання на Бога, а заразом з тим рішучість, і звичайно, постійність у слідуванні обраним шляхом у подолання гріховної недуги.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Духовні лінощі
Ваш коментар:
