Сила постійності

Людині властиво хотіти бути щасливою. Але для того, щоб перебувати в цьому стані, потрібне виконання однієї умови: постійність у добрій справі. У Бога немає упередженості, Він не ділить людей на першосортних і другосортних, щасливих і нещасних, малозначимих і видатних. Бог висунув певну умову, і якщо людина її ігнорує, то шанси на успіх у неї дорівнюють нулю.

Творець бачить серце кожного, Він дивиться на нас по-іншому, не людськими очима. І те, що вражає людей, може не вразити Бога.

І навпаки – нам відома історія римського сотника, який побудував юдеям синагогу, і в якого слуга знаходився при смерті. Сотник попросив Юдейських старійшин, щоб вони сходили за Ісусом.

Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій” (Лк. 7:6,7).

Ця віра вразила і здивувала Ісуса: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри” (Лк. 7:9).

Бог попереджає і підбадьорює нас одночасно: постійно шукаєш свого, відкидаєш істину і наслідуєш зло – дочекаєшся Мого гніву і люті; а кожного, хто постійно чинить добро, чекають слава, честь і мир. У тому, що люди мають щось або не мають, винні вони самі.

Господь дав веління Мойсеєві: “І тельця за гріх принось кожного дня для очищення, і жертву за гріх звершуй на жертовнику для очищення його, і помаж його для освячення його; сім днів очищай жертовник, і освяти його, і буде жертовник святинею великою: усе, що доторкається до жертовника, освятиться. Ось що будеш ти приносити на жертовнику: двох агнців однолітніх без вад кожного дня постійно у жертву повсякчасну; одного агнця принось уранці, а другого агнця принось увечері” (Вихід 29:36-39).

Ключова фраза в цьому уривку зі Старого Завіту – постійно роби це. Бог кожному віруючому в Нього дав певне завдання, і Він запитає: чи добре і постійно ти його робив або ж від випадку до випадку, особливо не напружуючись?

Через Священне Писання Господь учить нас. Він говорить, що Йому подобається постійність. Постійність – це безперервність, незмінність; перебування в одному і тому ж виді, стані; вірність, незмінна відданість і твердість (сучасний тлумачний словник Т. Ф. Єфремової).

Бог постійно нам призначає зустріч з Ним у Божому Домі, кожного разу Він приходить з якимсь благословенням. Не буває так, що ми прийшли, а Його немає. Так чинять тільки люди. Коли Господь знаходить людину, яка живе і працює з постійністю для Нього, то Він розкриває в ній дари і таланти. Завдяки ним поширюється Царство Боже. Той, хто по-справжньому пізнав Ісуса, не може бути духовним хамелеоном: сьогодні буду – завтра не буду, сьогодні в церкві – завтра грішу у світі, сьогодні працюю для Його слави – а завтра… буде завтра.

У постійності є сила. І вона може бути як позитивною, так і негативною.

Приклад негативної сили: Даліда повинна була вивідати секрет сили Самсона.

І сказала йому Даліда: як же ти говориш: “люблю тебе”, а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя. І оскільки вона словами своїми тяготила його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смерти. І він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди” (Судді 16:15-17).

Даліда застосувала певну тактику: вона постійно давила на Самсона, розпитувала його, дошкуляла йому, як могла, словами і вчинками. І після того, як мета була досягнута, сила Божа відступила від нього. Даліда добилася свого.

Якщо людина постійна в молитвах, у постах, у жертовності, у всякій добрій справі, вона побачить те, що Бог приготував для неї. А якщо зупинитися на півдорозі, то результату не буде.

Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?” (Лк. 18:1-8).

Ісус, розповідаючи притчі, доступно показував людям, як їм правильно чинити. Вдова знала, що від неправедного судді залежить її майбутнє. Вона постійно не давала йому спокою. І вона таки досягла того, що хотіла. У вдови не було фінансів, не було опори, їй ні на кого було сподіватися. Але вона мала одкровення про постійність. Оскільки суддя був неправедним, то він і не збирався допомагати вдові, від якої нічого узяти. Але потім він зламався під натиском і захистив вдову від її суперника.

Це приклад позитивної сили постійності. Бог хоче побачити нашу віру в постійності і невідступність.

Сила постійності дає можливість впливати на людей.

Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах. Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі” (Діяння 2:42,43).

Той, у кого немає постійності, не зростає духовно. Якщо людина непостійна, то їй ніхто нічого серйозного не довірить. Цей принцип діє і у світі, і в Царстві Божому. Якщо людина, як духовний колобок, бігає з однієї церкви в другу в пошуках незрозуміло чого, то Бог не може довірити їй хоч щось. Дерево, що не має коріння, не приносить плоди.

Творець всесвіту ніколи не забуває повеліти сонцю уранці встати, ніколи не забуває оновлювати Свою милість і благодать щодня.

У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх удовиць у повсякденному служінні їм. Тоді дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: “Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрости; їх поставимо на цю службу, а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову”” (Діяння 6:1-4).

Елліністи скаржилися на євреїв, що ті нехтують їх вдовами, коли роздають щоденну їжу. Вони спробували збити фокус Апостолів на господарські потреби. Апостоли призначили сім відповідальних чоловіків на це служіння, а самі постійно робили те, до чого їх призвав Господь. Треба постійно перебувати в Слові і в Божій присутності, тоді фокус не зіб’ється.

Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо” (Ісус Навин 1:8).

Біблія – це не атрибут віруючої людини, це інструкція для її життя, це живе слово, яке змінює серце. Боже Слово повинне просочити розум і серце, тоді буде в житті успіх, будуть правильні рішення, і буде користь від людини.

Апостол Павло писав Тимофієві, молодому служителеві: “Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постійно: бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе” (1Тим. 4:16).

Це підказка, як стати переможцем у Господі. Слово Боже допомагає побачити в собі те, що необхідно виправити.

Автор: Юрій Коновалов

Попередній запис

Цінність постійності

Така важлива риса, як постійність, багатьма недооцінена, а в когось у повній зневазі. Духовне життя багатьох вірних протікає нестабільно, супроводжується ... Читати далі

Наступний запис

Духовні лінощі

Рей Крок, засновник мережі ресторанів McDonald’s, так виразив цей принцип: «Пробивайся вперед: ніщо на світі не замінить наполегливості. Її не ... Читати далі