Книга загалом

Книга пророка Ісаї, однак, не є якимось родовищем добірних цитат. Її слід читати як органічне ціле, тобто повністю. Безперервне прочитання – це необхідна умова. Однак можуть виникнути і певні труднощі, що перешкоджатимуть такому читанню. Найперше нам доведеться стикнутися з обсягом книги: Книга пророка Ісаї, зі своїми шістдесятьма шістьма главами, є найбільшою серед пророчих текстів. Крім того, у ній співіснують різні літературні жанри. Кілька текстів мають біографічні елементи: гл. 6 розповідає про видіння, дароване пророкові в Храмі, та про місію, яку той бере на себе; у 8:1-4 йдеться про народження сина Ісаї; гл. 36-39 розповідають про вторгнення Санхериба, царя асирійського, та допомогу Ісаї цареві Єзекії в ті небезпечні часи. Тут і там ми натрапляємо на псалми (наприклад:12:1-6; 25:1-5, а також пісня Єзекії про оздоровлення від смертельної хвороби, у 38:9-20). ламентації (47:1-15) та гимни подяки (наприклад:12:25; 26:7-19; 38:10-20; 42:10-17; 61:10-11). Кілька фрагментів демонструють справжні богословські дискусії (41:26-29; 43:9-12). А деякі вірші, окрім глибоких візій космічного масштабу, показують віру Ісаї, страждання та співчуття, коли на долю його народу випадає лихо (наприклад, 21:1-4; 22:4).

Звичайно, пророцтвам відводиться тут найбільше місця, до того ж вони дуже різні. Є, зокрема, негативні – такі, що віщують Божу кару та загибель нечестивців; часто вони починаються риторичним зверненням – апострофою – «горе!» (hoy є вигуком під час голосіння, який задає тон поховальному плачеві, як, наприклад, у гл. 5; 10:1-11; 28; 29; 30; 33). Інші ж віщування, на противагу цьому, анонсують Божу поміч, визволення або навернення Ізраїля (10:20-21; 14:1-2; 27:12-13; 41:1-20; 44:1-5). В 1:18-20, а також у гл. 13-15 вони набувають форми судового процесу. Кілька текстів описує таємничу особу, яку названо «Отрок Господній» (42:1-9; 49:1-9; 50:4-9; 52:13-53:12). Не завжди легко розпізнати, хто до кого звертається. В одних віщуваннях пророк закликає людей слухати Бога (28:14), в інших Бог звертається безпосередньо і до Свого народу, і до його вождів, а також до правителів народів світу. Одне й те ж пророцтво може бути звернене то до одного адресата, то, без усякого переходу, до іншого. І нарешті досить помітне місце в цій книзі займає мова символів із її численними порівняннями (1:8; 29:8,11; 31:4 і т.д.) та притчами (пісня про винограднику 5:1-7; 27: 2-5; притча про землероба в 28:23-29).

Одначе найбільше бентежить почерговість тих пророцтв. Найперше прочитання легко справляє враження їх випадкової послідовности, щоб не сказати про відсутність такої взагалі. На кожному кроці одне одного змінюють віщування осуду та спасення, страждання та відродження, зрадливости та вірности, заворушення та миру. У 5:25 і далі гнів Божий дозволяє асирійській армії здолати богообраний народ, але вже в 10:24 Бог утішає людей та наполегливо переконує їх не боятися Ашура. Одне з віщувань прорікає про час, коли Ізраїль «Святого Якового буде святити» (29:22-24). Наступне пророцтво засуджує «дітей бунтівливих… що гріхи на гріхи громадять» (30:1-5). Після пророкування про несподіване одужання царя Єзекії, яке дає нове майбутнє для Ізраїлю, відразу ж провіщається про те, що Вавилон однаково геть усе змете й понизить царевих нащадків до стану скопців у палаці вавилонського царя (гл. 38 і 39). А втім, лінія розділення між народом Ізраіля та іншими народами відсутня; Ізраїль та інші народи по черзі стають жертвами злісної нерозсудливости, їх видають на знищення та потім обіцяють їм відновити справедливість і мир.

Попередній запис

Починаючи читати

Читач Книги пророка Ісаї, хоч трохи знайомий з Новим Заповітом, вже знає, що ця пророча книга має особливо близький стосунок ... Читати далі

Наступний запис

Досвід драматичних подій

Окрім згаданих технічних труднощів, з якими стикаємося впродовж читання, читача вражає ще один аспект. Цей текст, з численними красивими уривками ... Читати далі