Стабільність чи постійність?

У чому полягає відмінність між стабільністю і постійністю? Не будемо наводити визначень цих понять, бо навряд чи вони внесуть ясність, а краще подумаємо над тим: що більше до вподоби нам, оточуючим людям – стабільність чи постійність? Найцікавіше, що за відповіддю на це запитання можна дізнатись житейські погляди певної людини: чи вона вважає краще покладатися на власні сили, чи більше воліє покладатися на оточуючих.

Отже, що таке стабільність у житті? – Це коли життя триває без усіляких негараздів і потрясінь, і тобі загалом не треба докладати для цього якихось зусиль. Одним словом, ідилія, про яку так усі мріють. От тільки в житті, попри все наше бажання, таке рідко буває: життя зовсім не стабільна, а доволі мінлива річ. Так що стабільність у житті, на превеликий жаль, залишається лише ідилією…

Втім, колись таким ідилічним життя і було. Тільки не за радянських часів, а набагато раніше, в Едемському саду. Так що потяг до стабільності більшості з нас можна вважати спогадом, фантомним болем за втраченим раєм. Спогадом, якій несе, так чи інакше, кожен з нас. От тільки треба пам’ятати, що це ідилічне життя для людства, внаслідок його гріхопадіння, давно закінчилося.

«Проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся» (Бут. 3:17-19), – ці слова, звернені Богом до Адама, нам теж варто приймати на власну адресу. Хоча ми не скуштували забороненого плоду, проте коїмо таке, що, певно, нашому прабатькові не приснилося навіть у страшному сні.

Коротше кажучи, ми нічим не кращі за нього, і тому наведені Божі слова стосуються нас не в меншій мірі, і через те нарікати на нестабільність, і взагалі зіпсутість цього світу і нашого життя зокрема якось не варто. Усі ми отримуємо те, що посіяли (див. Гал. 6:7). А сіємо ми багато чого поганого…

Стосовно ж постійності. Складається таке враження, що люди її менше полюбляють. І це не дивно, адже стабільність, на відміну від постійності, менше залежить від нас, вона більш зовнішня стосовно індивідуума. А от постійність у більшій мірі залежить саме від людини, від її зусиль. Це те, між іншим, що вимагає від нас Господь: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16).

А бути світлом для світу вкрай нелегко, тому більшість людей віддає перевагу стабільності над постійністю, попри всю ілюзорність тієї самої стабільності. Але багато хто плекає марні надії, що все таки колись ця стабільність настане… Хай плекають, їхнє право, а ті, хто цінує більше стабільність, зможе переконатися в істинності біблійних слів: «I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docСтабільність чи постійність?


Ваш коментар:

Попередній запис

Стабільність епохи Соломона

Візит цариці Савської, Джон Едвард Пойнтер Порівнювати царства Давида і Соломона – украй повчальне заняття. Із зовнішнього ... Читати далі

Наступний запис

Постійність – шлях до успіху і перемоги

"Тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, – життя вічне" (Рим. 2:7). Ніщо так швидко не ... Читати далі