Розділи 44-47

44:1-15 – Слава Господня в Ізраїлі

Як Господня слава проявилася в історії Ізраїля (див. Муд. 10-19), – тема, розвинуті в гл. 44-50 («Та й славних мужів похвалімо»), Сирах показує ці величні історичні постаті героїв Ізраїля як свідчення Божої слави. Вступний поетичний фрагмент (44:1-15) розпочинається закликом (44:1-2): «Багато слави придав їм Господь». Ці роздуми розпочинаються переліком дванадцяти типів відомих людей (44:3-6). Особистості, прославлені в цих главах, заслуговують на безсмертя імен та пам’яті, про яке Сирах говорив у 41:11-13. Існують певні зауваження щодо того, як 44:9 вписується в контекст 44:7-15: можні лише взяти до уваги, що деякі люди будуть забуті. Цей фрагмент доцільно розглядати в такому аспекті: доля грішників – це забуття (див. 41:5-10). Перелік героїв Ізраїля ми також зустрічаємо в 1Мак. 2:51-64 та Євр. 11. Найвидатнішою фігурою в переліку Сираха є Симон, первосвященик, який жив близько 200 р. до Р. Хр. (див. 50:1-24), і ці сім глав можні розглядати як гімн на його прославу. Сирах акцентує на багатьох поняттях (слава, союз, священство, Храм, будівельні проекти тощо), які він обирає, щоб описати повний портрет Симона.

44:16-23 – Патріярхи

Завдяки таємничому перенесенню на небеса (Бут. 5:24) Енох (44:16) пробудив великий інтерес як носій небесних секретів, тому його ім’я розпочинає і завершує (49:14) перелік героїв. Чому його проголосили «зразком каяття», тут не зовсім зрозуміло (див. Муд. 4:10-12). Ной (44:17-18) описаний як «досконалий» (Бут. 6:9) і «праведний» (Бут. 7:1), із ним було укладено «вічний союз» (Бут. 9:8-17). Авраам (44:19-21) – це «великий батько багатьох народів» (Бут. 17:4-5). Сирах уважав, що найважливішою роллю Авраама було те, що він «дотримав закону Всевишнього» (задовго до того, як закон був даний Мойсею на горі Сінай) і увійшов у союз обрізання (див. Бут. 17). Отже, Авраамове батьківство для багатьох народів передавалося завдяки визначальним елементам ізраїльської традиції – Закону й обрізанню. Порівняйте, що каже про Авраама апостол Павло в Гал. 3 та Рим. 4. Божа обітниця Аврааму продовжується через Ісака (44:22а), Якова та його дванадцятьох синів (44:22-23).

45:1-26 – Мойсей, Аарон і Пінхас

Коротким, але сповненим натхнення описом Мойсея (45:1-5) як чудотворця і вчителя Сирах продовжує розвивати головну тему Божої слави (45:2,3), проводячи паралелі з Вих. 33-34 (див. 2Кор. 3:12-18). Мойсей був єдиним, кому Господь відкрив Свої заповіді (45:3,5), тому він отримав повноваження «Якова навчати Свого союзу» (45:5). Тут ми спостерігаємо важливий зв’язок між союзом і Торою впродовж історії Ізраїля, що розгортається в книзі перед нашими очима. Надзвичайно багато місця відведено Аарону (45:6-22), та за допомогою цього прийому автор готує читача до кульмінації гл. 44-50 з похвалою Симону в 50:1-24. Бог заключив «вічний союз» із Аароном (45:7) і «додав слави» йому (45:20). Детальний опис одягу первосвященика в 45:8-13 (на основі Вих. 28:39), його функцій жертвоприношення та здійснення справедливого суду над людьми в 45:14-17 є передвістям опису Симона в 50:5-21. Епізод із Кореєм, Датаном та Авірамом (Чис. 16) – гарна ілюстрація того, як Господь захищає Аарона (45:18-19), що є ознакою особливого статусу його священства (45:20-22; див. Чис. 18:20; Втор. 12:12). Фрагмент, в якому йдеться про Ааронового внука Пінхаса (45:23-26; див. Чис. 25:7-13), продовжує розвивати тему слави (45:23,26) та союзу (45:24,25), посилюючи важливість священства короткою молитвою (45:26).

46:1-20 – Ісус Навин, Калев, судді, Самуїл

Ісус і Калев (46:1-10) продовжують історію союзу, завдавши поразки ворогам Ізраїля та привівши Ізраїль у «землю, що молоком та медом тече». Військові подвиги Ісуса Навина описані в Книзі Ісуса Навина 1-11, а місія Ісуса Навина і Калева описана в Чис. 14:6-10 та І. Н. 14:6-11. Сирах вважає, що Бог використав їх, щоб провчити язичників («що їхня війна була проти Господа», 46:6), та звернутися до Ізраїля («що ходити Господніми слідами – добре»). Лише ті судді (46:11-12), які не впали в гріх ідолопоклонства (порівняйте Гедеона в Суд. 8:22-35), є благословенними; бо кості оживають 2Цар. 13:21. Головна роль, яку приписано Самуїлу (46:13-20), – це роль пророка. Але він також суддя (46:14) і священик (46:16; див. 1Сам. 7:9). Як пророк Господа, Самуїл виконує функції «старшого державного діяча», який започаткував монархію та помазав Саула й Давида на царство. Його чесність не підлягає сумніву (46:19; 1Сам. 12:1-5), і навіть після смерти він пророкував щодо Ізраїля (46:20; див. 1Сам. 28).

47:1-25 – Перші царі

Натан (47:1; див. 2Сам. 7 та 12) продовжує справу Самуїла, пророка в часи Давида. Ставлення до Давида (47:2-11) підкреслює його обраність Богом (47:2-3), його подвиги як воїна (47:4-7) та його ініціативи у всенародних богослуженнях в Єрусалимі (47:8-10). Тут знову стає важливою тема слави (47:6,8,11), а згадки про богослуження дають підстави для опису Симона в 50:5-21. Підсумкове оцінювання (47:11) представляє Давида як прощеного грішника, якому Господь дав «царський союз і слави престол в Ізраїлі». Соломон (47:12-22) був вибраний Богом правити в часи миру й будувати єрусалимський Храм, в якому відтак протягом вісімсот років правитиме Симон (47:12-13). Використовуючи прийом прямого звертання, Сирах висловлює своє враження про Соломона, прославляючи його мудрість (47:14-17), згадавши його сумнозвісну хіть та пристрасть до накопичення багатства (див. Втор. 17:17), що призвело до поділу однієї держави на Ізраїль та Юдею (47:18-21). Соломон заплямував власну «славу/честь», і це був нерозсудливий вчинок (47:20). Проте союз із Давидом було продовжено (47:22), незважаючи на розкол, вчинений Рехав’амом і Єровоамом (47:23; див. 1Цар. 12) та наступною історією гріхопадіння й вигнання (47:24-25). Твердження про вірність Бога союзу з Давидом – це «месіянське» місце, яке нечасто трапляється в Книзі Сираха і яке є особливо промовистим у контексті гріха й вигнання.

Попередній запис

Розділи 41-43

41:1-13 – Смерть і добре ім’я Безсмертя – це репутація та пам’ять, яку людина залишає по собі, і важливим фактором ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 48-51

48:1-49:16 – Пророки й царі Сирах дає доволі повний огляд подвигів великого пророка північного царства Іллі (48:1-11; див. 1Цар. 17-19 ... Читати далі