Розділи 41-43

41:1-13 – Смерть і добре ім’я

Безсмертя – це репутація та пам’ять, яку людина залишає по собі, і важливим фактором є її «добре ім’я». Роздуми про смерть, які ми читаємо на початку фрагмента (41:1-4), дають підстави для наступних віршів: смерть небажана для людей, що живуть у достатку, і бажана для людей безсилих; та все ж «це вирок Господній для кожного тіла», якого неможливо уникнути. Проте «огидні діти» (41:5-10), грішники, впадуть у вічну немилість, а їхні діти не лише помножать нечестя своїх батьків, але й будуть повторювати їхню поведінку. Ця похмура картина доповнена попередженням: «Горе вам, мужам нечестивим, що Бога Всевишнього закон полишили» (41:8). Це твердження допомагає визначити поведінку грішника, яку мав на увазі Сирах. У трьох віршах розкрито позитивний аспект (41:11-13), який полягає в тому, що добре й чесне «ім’я» живе завжди. Це повчання передує перелікові героїв Ізраїля в Сир. 44-50.

41:14-42:8 – Сором

Після короткого коментаря про важливу роль мудрости в соціюмі (41:14-15 = 20:30-31) Сирах визначає ситуації, яких потрібно стидатися і яких стидатися не варто (41:16). У переліку ситуацій, що їх потрібно стидатися (41:17-42:1а), ідеться як про дії, що приносять сором, так і про людей, перед якими стидно чинити ці дії.

Перший і найважливіший пункт у переліку речей, що допоможуть не бути посоромленим (42:1-8), – це «Закон Всевишнього та союзу». Взагалі, обидва переліки містять доволі цікаві комбінації, що описують людей та вчинки. Усвідомивши, як розсудливо розпізнати те, що приносить ганьбу і що її не приносить, мудрець здобуває собі добре «ім’я» (42:1а,8).

42:9-14 – Батько і доньки

Як було сказано у фрагменті 30:1-13, в якому автор дає поради про привчання сина до дисципліни, найбільшою турботою є батькова репутація в очах інших. Тут ідеться про те, що доньки в «гарних» сім’ях живуть захищено, тому що їх готують до шлюбів, про які домовляється батько. У цьому фрагменті мова йде про клопіт батька стосовно його доньки (42:9-10) та суворе попередження про те, що потрібно пильно за нею наглядати (42:11-13). Якщо батько не робитиме цього, він ризикує стати «посміховиськом» у народі та «пліток предметом». Найяскравішим свідченням жінконенависницької позиції Сираха є 42:14а: «Краще чоловік лукавий, ніж споглядно добра жінка».

42:15-43:33 – Слава Господня в Його творінні

Мудрість у розумінні Сираха (страх Господній та дотримання заповідей) розквітає на тлі і в горизонтах слави Господа, виявленої в Його творіннях (42:15-43:33) та в історії Ізраїля (44:1-50:24). З цього моменту в книзі вже не звучатимуть мудрі практичні поради, характерні для повчальної літератури; натомість автор пропонує історичний та богословський контекст, в якому ці практичні поради отримують значення й глибину.

Вступний поетичний фрагмент (42:15-25) прославляє твір Господній, «що повен його слави» і сповіщає про всевидущість Бога і про те, що Бог має мету для кожного творіння. Твердження, що все створено «Господніми словами» (42:15), відсилає читача до Книги Буття 1, а також перегукується з похвалою Мудрости в Сир. 24, і до 43:26, бо «все впорядковується Господнім словом». Ці ідеї та образи стали основою для христологічних гимнів в Ів. 1:1-18; Кол. 1:15-20; та Євр. 1:1-2. Сирах повторно стверджує свій модифікований дуалізм у 42:24 («Усі вони – пари одне проти одного»); див. 33:7-15; 39:12-35; 40:8-10.

Другий поетичний фрагмент (43:1-12) оспівує Господню славу, виявлену в небесних тілах: сонці (43:2-5), місяці (43:6-8), зорях (43:9-10), веселці (43:11-12). Він приділяє особливу увагу ролі місяця у встановленні юдейського календаря («місяць вказує пору святкувань»), таким чином вказуючи, що в єрусалимському Храмі використовували місячний календар (Кумранська община застосовувала сонячний календар). Згадка про веселку також є в історії про Ноя в Бут. 9:12-17.

Третя секція (43:13-26) є відлунням поетичного фрагмента про «бурю» в Пс. 29 і оспівує славу Божу в стихіях природи: сніг, блискавиця, хмари, град тощо. Стилістичні засоби, вжиті тут, є доволі вражаючими, але автор робить висновок про те, що все в природі підпорядковане Божій меті (43:26). Порівняйте з поетичним фрагментом про погодні умови в Йов. 38-39, де Сирах акцентує на неспроможності людини зрозуміти Божу мету.

Четверта секція (43:27-33) проголошує, що Бог – це «все», не в пантеїстичному, а в біблійному сенсі, що Він є Творець і Господь. Найкращою реакцією на виявлену славу Господню в природі є похвала: «Хваливши Господа… не перевтомлюйтесь, бо до краю не дійдете» (43:30). Заключні вірші (43:32-33) визнають обмеженість людського сприйняття: «Із діл Його ми лише часточку бачимо», див. 42:15), і стверджують, що Господь є джерелом мудрости для побожних людей.

Попередній запис

Розділи 38-40

38:1-15 – Хвороби й лікарі Мудрець отримує рекомендацію шанувати лікарів і співпрацювати з ними (38:1-3) та ставитися до ліків, як ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 44-47

44:1-15 – Слава Господня в Ізраїлі Як Господня слава проявилася в історії Ізраїля (див. Муд. 10-19), – тема, розвинуті в ... Читати далі