Розділи 38-40

38:1-15 – Хвороби й лікарі

Мудрець отримує рекомендацію шанувати лікарів і співпрацювати з ними (38:1-3) та ставитися до ліків, як до дарів Господніх (38:4-8). Сирах наголошує на тому, що лікарі та ліки були створені Богом і працюють як Божі інструменти, щоб уздоровити людей. Алегорія у фразі «від дерева вода посолодшала» (38:5) відображена в епізоді про події в Мари, описані у Вих. 15:23-25. Мудрець у недузі повинен молитися, каятися й чинити жертвоприношення (38:9-11), а також тісно співпрацювати з лікарем (38:12-15). І знову автор акцентує на першочерговій дії Бога; лікарям також потрібно молитися, щоб правильно поставити діагноз та успішно зцілювати людей (38:14). Ця ситуація ідеально відтворена в 2Хр. 16:12, де цар Аса не шукав Господа, а лише шукав допомоги лікарів (38:15). Сирах радить покладатися на Господа і на лікарів з їхніми лікарськими засобами.

38:16-23 – Жалоба

Коли помирає кохана людина, це велике горе, але воно має межі. Перша секція (38:16-17) описує обряди, що бувають при жалобі, і радить виконувати їх «день або два» (38:16-17). Сирах, проте, більше переймається проблемою шкідливих наслідків непомірного смутку за померлим (38:18-20) і роздумує про невідворотність смерти як кінцевого результату (38:21-23). Однак він не подає ні явного заперечення ідеї життя після смерти, ні чіткого стверджування про це («з спочивом небіжчика, хай спочине і його пам’ять»). Справжній інтерес Сираха полягає в тому, що він визнає факт фізичної смерти та її значення, розглядаючи смуток за померлою коханою людиною під правильним кутом зору.

38:24-39:11 – Ремісники та книжники

Для Сираха книжники були набагато важливішими, ніж просто переписувачами документів. Вони не лише могли читати й писати, але також були знаними особистостями, інтелектуалами й справжніми лідерами. Такі люди навчалися в школі Сираха (див. 51:23-28). Перша частина (див. 38:24-34а) протиставляє дозвілля книжника (38:24) неспокоєві селянина (38:25-26), майстра (38:27), коваля (38:28), гончара (38:29-30). Книжник має «дозвілля» (грецьке слово schole, від якого походить слово «школа», «школяр», «схоластика» та ін.), що належить «вільній людині» (латинською мовою liber, звідки походить наша ідея про вільну освіту), а також має можливість навчитися й розвивати необхідні інтелектуальні навики та знання ораторського мистецтва. Цей фрагмент часто порівнюють із єгипетським сатиричним твором про ремесла (в «Інструкції Хети, сина Дуауфа»). Сирах далекий від думки про приниження ремісників (див. 38:31-32,34а), визнає їхній позитивний і важливий внесок у розвиток суспільства. Однак їм не під силу зробити те, що робить книжник: виконувати політичне та юридичне керівництво (38:32-33).

Описуючи ідеального книжника, Сирах найперше пропонує перелік компонентів правильної освіти книжника (38:34-39:4), що включає Закон Всевишнього та інші елементи ізраїльської релігійної традиції, збірки висловлювань стародавньої мудрости (приповідки та притчі), службу у вельмож та подорожування (див. 34:9-13). Процес навчання має супроводжуватися молитвою, мудрістю Тори, тому що Бог є найбільшим джерелом мудрости (39:5-8). Нагорода такого книжника – визнання з боку суспільства та слава, а також «ім’я», що живе після його смерти (39:9-11). Безсмертя в пам’яті поколінь – достойна нагорода відданому книжникові.

39:12-35 – Боже творіння і зло

Найважче запитання, яке постає перед кожним книжником / інтелектуалом, – це проблема зла. Після заклику вислухати його та прославити Бога (39:12-15) Сирах визнає, що все сотворене є добрим, і проголошує абсолютну владу Бога над усіма творіннями (39:16-21). Проводячи паралель із Бут. 1:9-10 («нехай зберуться води, що під небом в одне місце»), Сирах робить особливий наголос на Божій доцільності існування всякого творіння («всі бо речі створені для своєї мети»). Ось як автор пояснює проблему зла (39:22-31): добро було створене для добрих людей, але для беззаконників усі ці речі стають поганими (39:25). Таким чином, десять необхідних для людського життя речей («вода і вогонь, залізо і сіль….» 39:26) для грішників можуть перетворитися на зло. Усі явища, що приносять лихо («вітри… полум’я, град, голод і моровиця», 39:28-30), – можуть служити покаранням для злих. Проголошуючи всевладдя Бога та вважаючи, що зло є результатом підступної волі грішників, Сирах залишає поза увагою проблему невинного страждання, що її розглянуто в Книзі Йова. В епілозі (39:32-35) Сирах ще раз підтверджує тезу про те, що «Господні діла всі бо добрі» та «кожній потребі – своєчасна її забезпека» Див. також його роздуми в попередній частині про «пари» в 33:7-15.

40:1-30 – Злидні та радість

Ці теми розглянуто в чотирьох відносно взаємопов’язаних частинах, де йдеться про злидні людського життя (40:1-10), тріюмф праведности (40:11-17), радість життя (40:18-27), та бідування жебраків (40:28-30). Перша частина (40:1-10) показує страхи і тривоги, які переживають усі люди, маючи «важке ярмо на дітях Адама», що є посиланням на Бут. 3, але, можливо, тут ще не розглядається доктрина «первородного гріха», як це викладене в Рим. 5. Опис неспокійного сну й поганих снів у 40:5-7 змальовано особливо яскраво та правдоподібно. Тема безневинного страждання розвинута в 40:8-10, де сказано, що всі мусять розділити покарання, передбачене для грішників (які будуть страждати всемеро більше). Такі похмурі думки врівноважені впевненістю (40:11-17), що зло та грішники будуть знищені а те, що братиметься до уваги, – це віра, ласка й благочинність. Незважаючи на те що Сирах, можливо, очікував, що ця тріюмфальна подія відбудеться у звичайному ході історії, зміст цього уривка гармонійно узгоджується з апокаліптичним змістом Книги пророка Даниїла та деяких текстів НЗ.

Третя частина (40:18-27) – це колекція приповідок із числовими характеристиками. Кожна з цих десяти секцій (у грецькому тексті дев’ять) називає дві добрі речі, а третю ще кращу. Отже, багатство й заробіток – це добре, але знайдений скарб – ще краще. Цей перелік завершується кульмінацією, де проголошено, що страх Господній найкращий за все (40:26-27). Найгірша скорбота, що може випасти на долю людини, – це жебрацтво (40:28-30): «Як жебрати вже, то краще померти». І знову Сирах виступає в ролі психолога, демонструючи свою глибоку інтуїцію: він звертає увагу читача на те, що жебрацтво разом із втратою самоповаги спонукає людину до ворожого ставлення до оточуючих.

Попередній запис

Розділи 34-37

34:1-17 – Джерела мудрости та щастя Перша секція (34:1-8) досить серйозно критикує довіру до снів. У стародавні часи вважалося, що ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 41-43

41:1-13 – Смерть і добре ім’я Безсмертя – це репутація та пам’ять, яку людина залишає по собі, і важливим фактором ... Читати далі