Розділи 34-37

34:1-17 – Джерела мудрости та щастя

Перша секція (34:1-8) досить серйозно критикує довіру до снів. У стародавні часи вважалося, що сни дають знання про майбутнє (на відміну від сучасного психоаналізу, який трактує сни, як підтвердження подій минулого). Сирах, володіючи гострою інтуїцією, називає сни подобою обличчя в дзеркалі (34:3). Він робить виняток для сновидінь, «зісланих у відвідинах Всевишнім» (34:6; див. Бут. 28:12-16; 31:10-13:24; 37:5-10; 40:8-19; 41:1-32; Дан. 2:1-19,27-45; Мт. 1-2). Але як ми можемо про це знати? Замість того щоб довіряти сновидінням, потрібно виконувати Закон і бездоганно плекати мудрість.

Друга секція (34:9-13) показує цінність досвіду, отриманого в подорожах, включає автобіографічне свідчення Сираха (34:12-13; див. 33:16-19) про те, як досвід врятував його від небезпек під час мандрівки.

Третя секція (34:14-17) містить роздуми про позитивний ідеал людини, яка має острах Божий: «Того душа щаслива, хто Господа страхається». За допомогою цілої низки яскравих образів («захист… від пустельного вітру, сховок від полуденної спеки… він, що душу вгору підносить і очі освітлює»), Сирах описує всі благословення, які супроводжують людину, яка боїться Бога, керуючись справжньою мудрістю.

34:18-35:24 – Справжня релігійність і соціяльна справедливість

Мовні засоби та ідеї трьох секцій цієї частини дуже нагадують глави з Іс. 56-66. Позитивно налаштований Сирах, який з ентузіязмом сприймає богослуження в Храмі (див. 50:1-21), наполягає на тому, що релігійні відправи мають іти поряд із дбанням про справедливість.

Перша секція (34:18-26) доводить це в низці коротких фрагментів (вв. 18-19,20-22,23-24,25-26). Бог не прийме жертви того, хто експлуатує бідних (див. Як. 5:1-6). Найбільш вражаючі образи з’являються в 34:25-26, де присутня згадка про піст у день покути (див. Лев. 23:27-32).

Якщо ця дія супроводжується бажанням знову чинити той самий гріх, то Господь не почує молитов про прощення гріхів. Того, хто при цьому очікує відпущення гріхів, автор порівнює з поведінкою людини, яка після торкання до мертвого обмивається (див. Чис. 19:11-13), а відтак знову доторкається до трупа і стає ритуально нечистою.

Друга секція (35:1-10) починається з невеликої поезії (35:1-5), в якій автор порівнює дотримання заповідей із принесенням мирних жертв, уникання гріха – з різними елементами культу Храму (див. Іс. 58). Проте добрі справи не можуть замінити храмового культу і так само не можуть бути протиставлені їм. У другому фрагменті (35:6-10) Сирах захоплено висловлюється про жертвоприношення в Храмі протягом паломницьких свят («Не з’являйся перед лицем Господа з порожніми руками») та про готовність бути щедрим, вчиняючи посвяту десятини й першоплодів («При всяких приносинах будь веселий обличчям», див. 2Кор. 9-7). Богословська динаміка жертвоприношення полягає в принципі do ut des («Я даю, щоб ти зміг дати»), що пов’язаний із твердженням: «Господь бо тобі відплатить, поверне тобі всемеро» (35:10).

Третя секція (35:11-24) присвячена темі Божої справедливости. Як справедливого суддю Господа неможливо підкупити неправедними жертвами (35:11-12). Господь прислухається до скарг сиріт і вдів (35:14-15; див. Лк. 18:1-8) та до молитов смиренних і праведних людей (35:16-17) «Смиренного молитва крізь хмари пробивається»). Заключний опис Господа як воїна-визволителя (35:20-24) містить чотири підрядних речення зі сполучником «поки» і зводиться до чудового змалювання образу Божого милосердя, що є таким бажаним, «як хмари дощові за пори посушливої». Мовні засоби в 35:20-24 нагадують ті, що вживаються в книгах пророків і значною мірою збігаються з образами, що їх ми знаходимо в юдейській апокаліптичній літературі (знищення неправедних, суд відповідно до вчинків, відкуплення та щастя Божого народу).

36:1-17 – Молитва за Божий народ

Прохання до Бога про Його допомогу Ізраїлю витікає з опису Господа як воїна в 35:20-24. Перша частина (36:1-12) звертається до «Бога всесвіту» та протиставляє фразу «немає Бога крім Тебе, о Господи» (36:4) словам ворожих поводирів, які кажуть: «Крім нас немає нікого!» (36:9). Хоч Сирах міг мати на увазі царя Антіоха III Селевкіда, мовні засоби, використані в цьому фрагменті, є настільки біблійними й традиційними, що не варто відносити їх до якоїсь конкретної ситуації. Заклик, виражений словами, що перегукуються з дискурсом Книги Виходу («Віднови знаки, повтори чудеса, звелич свою руку й праве рамено»). Те, що поставлено на карту, це не так репутація Ізраїля, як репутація Бога: «Як перед нами явив єси Твою святість між нами, так перед нами яви Твою велич між ними» (36:4). Якщо в першій частині ми чуємо наполегливий заклик до Бога втрутитися й виступити проти язичників, друга частина (36:13-17) – це молитва про повне зібрання всього Ізраїля та Боже благословення для єрусалимського Храму. І знову (як це часто трапляється в псалмах) тут лунає заклик до Бога про Його особисту зацікавленість: Божий народ і його Храм мають бути прославлені, Божі пророцтва мають бути виконані, і всі люди мають знати, «що Ти Господь, Бог віковічний» (36:17).

36:18-37:15 – Друзі й дорадники

Короткий фрагмент, присвячений розсудливості та обережності, є вступом до трьох головних настанов (36:18-20) і містить порівняння, яким чином язик і шлунок відрізняють одну страву від іншої. Секція, присвячена вибору жінки (36:21-27), порівнює щастя чоловіка, одруженого з гарною та скромною жінкою (36:22-24) із непевністю становища й безпорадністю неодруженого чоловіка (36:25-27; див. Бут. 4:12,14). Сирах, коментуючи цей фрагмент, покликається на тогочасні культурні традиції, що «жінка приймає кожного мужа» (шлюби укладалися за домовленістю і в жінки не було вибору), висловлюючи спостереження, що той, хто бере жінку, «отримує найкраще надбання».

Обираючи друга (37:1-6), варто пам’ятати, що є «друзі тільки за назвою», «друзі, які стали ворогами» та «ненадійні друзі» (37:1,2,4). Дружні стосунки руйнуються через «думки лукаві» (37:3), і це важливий концепт, що його застосовує Сирах, описуючи стан людини. Але друзі, які виявляться вірними під час випробувань («під час битви»), повинні отримати нагороду (37:5-6).

Обираючи дорадника (37:7-15), потрібно заздалегідь довідатися про його потреби й зацікавлення, чи він часом не прагне лише своєї користи (37:7-9). Цей базовий принцип супроводжується переліком неприйнятних дорадників (37:10-11), наприклад: не радься з жінкою про її суперницю (як другу дружину?), ні з ледачим про працю. Найкращі джерела порад (37:12-15) – це ті люди, які дотримуються заповідей, слухаються свого серця й розуму та Бога в молитві.

37:16-31 – Мудрість і поміркованість

Перша частина (37:16-18) аналізує відмінність між словами, планами й діями (результатами). У ній сказано, що «кожному ділу початок», а язик над ним… завжди володіє». Друга частина (37:19-26) порівнює розумних людей, яким не вистачає мудрости (37:19-21), та дійсно мудру людину, яка приносить користь собі та іншим (37:22-26). Слово «люди», вжите в цьому фрагменті декілька разів, стосується вислову про дні Ізраїля, яким «числа немає» (37:25). Поміркованість у харчуванні (37:27-31; див. 31:19-31) притаманна мудрій людині. Потрібно наближатися до будь якої страви з розсудливістю та стриманістю, інакше можна захворіти і навіть померти (див. Чис. 11:15-20). Принцип «не всяка бо річ користь приносить» (37:28) у різних контекстах повторює апостол Павло в 1Кор. 6:12 та 10:23. Згадка про хворобу передує наступному фрагменту, що містить поради про лікарів.

Попередній запис

Розділи 31-33

31:1-11 – Багаті Чи дійсно багатство приносить щастя і праведність? Автор дає заперечну відповідь у чотирьох невеликих частинах. У першій ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 38-40

38:1-15 – Хвороби й лікарі Мудрець отримує рекомендацію шанувати лікарів і співпрацювати з ними (38:1-3) та ставитися до ліків, як ... Читати далі