Розділи 25-28

25:1-11 – Щастя

Які категорії людей щасливі? Дві з цих трьох секцій (25:1-2 та 25:7-11) є приповідками, що містять числівники. Три речі, про які говорить автор (25:1), – це гармонійні стосунки між людьми, і три осоружні речі (25:2), які стосуються людей, чиї вчинки непотрібні чи недоречні. Спершу автор згадує про старого перелюбця, а відтак змальовує ідеальну людину поважного віку (25:3-6), що відзначена мудрістю та острахом Божим. У переліку десяти блаженних речей (25:7-11) також домінують Мудрість і острах Господній (25:10-11). Це джерела справжнього щастя і завдяки їм з’являються й інші речі в цьому переліку. Перелік у 25:8-9 дає характерні ознаки «блаженств», які ми також знаходимо в НЗ (див. Мт. 5:3-12; Лк. 6:20-23), що має радше риси повчального, ніж есхатологічного контексту.

25:13-26:27 – Лиха жінка й добра жінка

Несхвальні коментарі Сираха про жінок нині в багатьох колах сприймають критично. Щоб дати їм належну оцінку, варто познайомитись ближче з обставинами створення цього літературного твору (досвідчений учитель наставляє молодого юнака), а також із культурним середовищем, ідеалом якого був патріярхат, при якому чоловік володарює над цілим своїм домом. Наступні п’ять важливих секцій по черзі розглядають поведінку лихої жінки (25:13-26; 26:5-12) та доброї жінки (26:1-4; 26:13-18) і завершуються порадами юнакові, який прагне здобути мудрість (26:19-21), протиставляючи поганих і гарних жінок (26:22-27).

У першій секції (25:13-26) автор висловлює жаль щодо негативних наслідків життя із лихою та злою жінкою («Жити я волію з левом та драконом»), У патріярхальному суспільстві вважалося, що жити за рахунок жінки є великою ганьбою (25:22), що жінка є джерелом гріха (25:24; див. Бут. 3:6,12-13; 2Кор. 11:3; 1Тим. 2:14), що розлучення є прерогативою чоловіка (25:26; Втор. 24:1-4; Мр. 10:2,10; Мт. 19:3,9). У секції, що протиставляє добру жінку (26:1-4), використовується форма блаженств («Щасливий чоловік, що добру жінку має») і змальовано добру жінку як джерело довгого, радісного та мирного життя для її чоловіка.

Другий опис лихої жінки (26:5-12) містить прислів’я з числівниками (26:5-6), три вислови про лихих жінок (26:7-9) та пораду мудрецю наглядати за дочкою розпущеною (26:10-12; див. 42:9-14). Мовні засоби («кілок»… «сагайдак») досить наочні. У цьому фрагменті що протиставляє добру жінку (26:13-18), автор прославляє чесноти (ласкавість, веселість, розсудливість) та природню красу доброї жінки.

Для мудрого чоловіка найкращим є взяти за дружину одну з дочок Ізраїля і народити з нею якомога більше дітей (26:19-21; див. Пр. 5:7-23). На завершення автор знову протиставляє образи лихої й доброї жінки (26:22-27), і це допомагає нам зрозуміти, кого Сирах вважає ідеальною жінкою, а саме: побожну, скромну, спокійну, що ставиться з повагою до свого чоловіка. Незважаючи на те що цей фрагмент присутній лише в деяких грецьких рукописах та в сирійській версії, існує велика ймовірність того, що 26:19-27 – це частина оригінального тексту.

26:28-27:29 – Гріх та суміжні теми

У наступних восьми коротких частинах цієї секції автор описує три ситуації, які його мучать (26:28), а також розмірковує про торгівлю й спокусу до гріха (26:29-27:3), про мову, що випробовує людину (27:4-7), прагнення справедливости та правди (27:8-10), розмову благочестивого й безумного (27:11-15), втрату довір’я та знищення дружби (27:16-21), лицемірство (27:22-24), відплату за гріх (27:25-29). Коли автор розвиває ці теми, він, як правило, використовує яскраві риторичні стилістичні засоби, що легко запам’ятовуються: приповідка, що містить числівник, де він особливо засмучений, коли хтось повертається від праведности до гріха (26:28); символ гріха – як кілок, встромлений між камінням, так і між продаж і купівлю прокрадається гріх (27:2); думка про те, «правда повертається до тих, що чинять правду» (27:9 – улюблений вислів апостола Івана); не проводити час з нерозумними, але якнайдовше спілкуватися з розумними (27:12); інклюзія про того, хто зраджує таємницю, і це призводить до втрати надії (27:16,21); несамовиту ненависть до лицемірів (27:24) та іронічні образи, що змальовують відплату за гріх – як люди самі себе карають своїми ж мерзенними вчинками (27:25-29).

27:30-28:7 – Прощення гріхів

Дві найважливіші риси Бога – справедливість і милосердя. Ті, хто прагнуть помститися іншим (27:30-28:1), отримають відплату від Бога. Такий же алгоритм ми спостерігаємо в поведінці несправедливого слуги в Мт. 18:23-35. Ті, хто очікують милости від Бога, повинні прагнути виявляти милість до інших (28:2-5). Це твердження доводиться п’ятьма дещо відмінними способами. Таку динаміку ми спостерігаємо в Мт. 6:12,14-15. Мудрий чоловік отримує мотивацію прощати інших, тому що має пам’ятати про смерть, заповіді та союз Всевишнього. Лише ті, хто пробачають іншим, можуть очікувати милости від Бога – інакше приготуйтесь до суворої відплати.

28:8-26 – Згубна мова

У чотирьох фрагментах мова йде про руйнівні наслідки згубної мови в чотирьох різних аспектах. Корінь сварки, незгоди, кровопролиття (28:8-12) – все виходить із уст людини, що може як розпалити, так і погасити вогонь (28:12). Частина, в якій ідеться про обмову (28:13-16), акцентує увагу на її руйнівних наслідках: втрачено спокій (28:13:16), зруйновано репутацію чоловіків (28:14) та жінок (28:15), вони змушені покинути свої домівки (через розлучення), вони позбавлені плодів їхньої праці. Руйнівна сила язика (28:17-23) проілюстрована за допомогою низки порівнянь: гірший за батіг, меч, ярмо, кайдани, смерть та ад, полум’я, лева й леопарда. Заключний фрагмент (28:24-26) є прямою порадою мудрому чоловікові про те, що потрібно бути дуже обережним у розмові. Автор застосовує різноманітні метафори: огорожа з кущів глоду, ворота й засуви, вага і міра та ймовірність засідки. Подібні повчання про руйнівні наслідки язика див. Як. 3:1-12.

Попередній запис

Розділ 24

24:1-34 – Похвала мудрости Наблизившись майже до середини книги, ми зустрічаємо один із найважливіших і найвідоміших її фрагментів, в якому ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 29-30

29:1-20 – Гроші Ця секція присвячена позикам (29:1-7) і на початку містить виклад основних принципів: хто позичає ближньому, той зберігає ... Читати далі