Розділ 24

24:1-34 – Похвала мудрости

Наблизившись майже до середини книги, ми зустрічаємо один із найважливіших і найвідоміших її фрагментів, в якому Мудрість в образі жінки висловлюється про себе (24:1-22). У подальших же віршах (24:23-34) ми знайомимося з коментарями Сираха: Мудрість живе в Єрусалимі і Мудрість – це Тора.

Похвала Мудрости собі самій (24:1-22) розпочинається подібно до літературного зразка Пр. 8:22-31, що змальовує Мудрість як жіночу постать, яка існувала до часів створення світу і бере участь у Божому ділі творення. Творчий внесок Сираха полягає в тому, що він оселяє Мудрість в єрусалимському Храмі (24:8-12). У вступному слові (24:1-2) автор змальовує Мудрість в образі жінки, що самовозвеличує себе на землі й на небі. Характеристика жіночого образу може бути пов’язана з граматичною категорією роду іменників, оскільки єврейське (hokhmah) та грецьке (sophiа) слова – це іменники жіночого роду. Також тут можливий вплив культу язичницького божества жіночого роду (Ізіда).

Перша строфа (24:3-7) в поемі про Мудрість говорить про її походження та діяльність. Мудрість дійсно створена Богом («Вийшла я, мовляв, із уст Всевишнього»). Вона обходить круг небесний і всю землю, вона шукає спокою, у чиїй би спадщині оселитись; порівняйте Енох 42:1-3, де Мудрість, не знайшовши земної оселі, повертається на небеса. У другій строфі (24:8-12) Мудрість веде мову про те, як Господь призначив їй місце проживання в Ізраїлі в єрусалимському Храмі. Таким чином, Сирах об’єднує три складові ізраїльської релігійности: мудрість, культові традиції та законодавство. Порівняння Мудрости з різними деревами та кущами (24:13-17) лише підкреслюють її привабливість і життєдайну силу. Заключна строфа (24:19-22) – це запрошення живитися плодами Мудрости та спостереження, що ті, хто споживають і п’ють від цих плодів, схочуть споживати і пити ще (порівняйте Ів. 6:35).

Коли первісні християни прославляли особу Христа, вони запозичили елементи тієї персоніфікованої традиції Мудрости, яку ми знаходимо в Книзі Приповістей, 8 та Книзі Сираха, 24. Найяскравішими прикладами є гимни в Кол. 1:15-20 та Ів. 1:1-18 (див. також Євр. 1:1-2). Звичайно, у НЗ уособленням Мудрости є чоловіча постать (Ісус). Але ідеї про передвічне існування Мудрости, її участь у процесі творення світу та пошук домівки (див. Ів. 1:10-11) знаходять підтвердження в житті Ісуса. Основоположним концептом, втіленим в образі Ісуса, є Ісус як «Слово» Боже (сапієнціяльна концепція), сама сутність якого відкриває Небесного Отця: Ісус – це втілення Мудрости.

На початку свого коментаря Сирах (24:23-34) порівнює Мудрість із Торою: «Усе це книга завіту Бога Всевишнього, Закон, заповіданий нам від Мойсея, спадщина для Яковових громад» (24:23; див. Втор. 33:4). Далі автор порівнює Мудрість із шістьма могутніми ріками (24:25-27). Зверніть увагу на майстерне використання низки дієслів («сповнений»… «перетікає», «розливає»), іменників («мудрість»… «розум»… «повчання»), назв сезонних робіт («новоплоддя»… «жнива»… «винозбір»). Мудрість є настільки величною, що вона перевищує людське розуміння та границі природи (24:28-29). У заключній строфі (24:30-34) Сирах дає визначення своєї ролі вчителя Мудрости («А я»). Він використовує символічний образ річки («немов рівчак від річки»… «мов той водопровід!»), а також образи світла («я дам науку як світло зірниці, і сяйво її понесу я далеко») і пророцтво («навчання зіллю я»). Сирах-учитель Мудрости усвідомлює свою соціальну функцію передавати традицію мудрости «поколінням навіки», тим, хто шукає мудрости (24:33-34). Фрагмент 33:16-19 містить більше автобіографічних розмірковувань.

Попередній запис

Розділи 22-23

22:1-18 – Як поводитись із нерозумними Сирах пропонує уникати нерозумних, і це його головна порада. Один із типів нерозумних людей ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 25-28

25:1-11 – Щастя Які категорії людей щасливі? Дві з цих трьох секцій (25:1-2 та 25:7-11) є приповідками, що містять числівники. ... Читати далі