Розділи 20-21

20:1-31 – Мова

Ця глава складається з невеликої добірки висловів, присвячених темі мови. Ці вислови пов’язані між собою переважно за тематичними ознаками чи за ключовими словами, але не логічно. Вислови, присвячені повчанню та напучуванням (20:1-3), починаються з нагадування, що іноді мовчання є мудрим. Ідея, закладена в 20:4 («що скопець, який силкується дівицю вінця позбавити!»), очевидно проводить паралель із твердженням, що грішника неможливо змусити чинити правильно; це твердження непрямо пов’язане із 20:3. Друга частина (20:5-8) містить роздуми про відносність переваг розмови чи мовчання в певних ситуаціях. Парадокс про мовчання мудрих (20:7) виливається в низку парадоксів, які пов’язані з подарунками та грішми (20:9-12).

Основні ідеї щодо подарунків та грошей, так само як тема розмови й мовчання, розвиваються в 20:13-17, де основну увагу приділено подарункам і словам «дурних». «Дурень» у сапієнціяльній традиції позбавлений не лише інтелектуальних здібностей, але й моральних якостей. Наступна частина (20:18-20) оповідає про різні типи недоречної мови: обмовки, непристойності і навіть приповідки з уст дурня. Частина, присвячена темі сорому (20:21-23), завершується згадкою про нерозумну й непотрібну обіцянку, яку людина не в змозі виконати, тому наживає собі ворогів.

Наступна частина говорить про зло від брехні та брехунів (20:24-36). Хоч у цій частині йдеться в основному про небезпеки чи нещастя, пов’язані з мовою, у фінальному фрагменті (20:27-31) автор змальовує позитивний образ ідеального мудреця, який впливає на «вельмож» шанобливими словами (20:27-28), закликає мудреця не брати гостинців і дарунків у вигляді хабара, щоб той не казав правди (20:29), і наполегливо радить мудрому чоловікові не приховувати мудрости, а проголошувати її (20:30-31).

Ця глава варта уваги не лише тому, що вона структурована за допомогою ключових слів (прийом, який використовується в синоптичних дискурсах, Посланні Якова та Посланні апостола Павла до євреїв), але й тому, що вона містить «природні» логічні умовиводи. Тут немає заклику боятися Господа і дотримуватись заповідей Ця глава спирається насамперед на людський досвід, що є основою практичної мудрости.

21:1-10 – Руйнівна сила гріха

Чому потрібно уникати гріха? Тому що він може зруйнувати тебе. Ця нова частина починається звертанням «дитино», так само як і багато інших частин книги. Головна порада мудреця – не чинити більше гріхів і просити прощення (21:1; див Ів. 8:11). У центрі цього застереження, що його висловлює мудрий чоловік, є ідея про те, що Господь особливо відкритий до молитов бідних і обов’язково захистить їх (21:5). В основному ця частина переймається проблемою руйнівної сили гріха. Гріх порівнюється (21:2-3) зі змієм (див. Бут. 5:1-5), левиними зубами та двосічним мечем. Декілька прикладів показують (21:4,6-8), що відбувається, коли люди будують свої життя на гріхах, таких як гординя, пиха й жадібність. Руйнівні наслідки гріха проілюстровані за допомогою двох яскравих стилістичних прийомів (21:9-10): громада беззаконних подібна до легкозаймистого матеріялу («купи клоччя»), що закінчує своє існування в полум’ї вогню, а шлях грішників рівний, однак закінчується в Шеолі. Незважаючи на те що читачі, знайомі з юдейськими апокаліптичними та християнськими текстами, у віршах 21:9-10 можуть вбачати опис «пекла», Сирах міг мати на увазі саморуйнування грішників і смерть як їхній «кінець».

21:11-28 – Мудрець і нерозумний

Відмінності між мудрецем і нерозумним показані в низці коротких фрагментів (21, 11-12,13-14,15,16-17,18-21,22-24,25-26,27-28). За винятком 21:11, автор звертається до практичного людського досвіду, і тому зміст тексту зрозумілий і близький багатьом категоріям людей. Однак у першому вірші Сирах порівнює справжню мудрість із дотриманням Закону та страхом Господнім, а тому до звичних повчань про мудрість додає визначні юдейські релігійні принципи. Автор поєднує цю тезу із застереженням про те, що самих лише знань недостатньо (21:12; 19:24-25). Протиставлення мудрого та нерозумного проілюстроване образами життєдайного джерела й розбитого посуду (21:13-14). Цей контраст особливо проявляється в мовних засобах (21:16-17,25-26) та у відкритости до навчання (21:15,19,21). Якщо навчання для нерозумного порівнюється з колодами на ногах та кайданами, то для розумного наука – немов «золота прикраса», наче обручка на правиці. Їхня поведінка також має відмінності, коли йдеться про вхід до чужого дому (21:22-24). Ця частина (21:27-28) завершується описом двох категорій нерозумних людей – безбожника, що проклинає супротивника, та наклепника, які своїми вчинками накликають на себе ще більше нещастя. Отже, нерозумний є таким, яким мудрий чоловік не бажає бути, а отже, суть мудрости Сираха полягає в дотриманні Закону та остраху Божому.

Попередній запис

Розділи 18-19

18:1-14 – Велич і милосердя Господа Продовжуючи роздуми про творіння як дар Господа в 16:24-17:4, у першому фрагменті (18:1-7) цієї ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 22-23

22:1-18 – Як поводитись із нерозумними Сирах пропонує уникати нерозумних, і це його головна порада. Один із типів нерозумних людей ... Читати далі