Розділи 18-19

18:1-14 – Велич і милосердя Господа

Продовжуючи роздуми про творіння як дар Господа в 16:24-17:4, у першому фрагменті (18:1-7) цієї глави автор проголошує Бога Творця єдиним справедливим, ставить риторичне запитання, щоб показати неспроможність людей осягнути величні діла Божі, і стверджує, що людині неможливо дослідити чудеса Господні. Чому ж тоді Господь довготерпеливий та милосердний до них? Саме тому, що люди є слабкі і смертні (18:8-12), Господь шкодує їх і дарує їм прощення. Ці роздуми завершуються (18:13-14) протиставленням об’єктів милости людини («її ближнього») і Божої милости («до всякого тіла»). Милосердний Господь діє як пастух зі своїм стадом – це потужний символ, що змальовує образ Бога в книгах СЗ (див. Пс. 23:1-4; 80:1; Іс. 40:11; Єз. 34:11-16), а також зображує Бога Отця та Ісуса в книгах НЗ (Мт. 18:10-14; Лк. 15:3-7; Ів. 10:11-18; 1Пет. 2:25; Євр. 13:20; Об. 7:17). Бог особливо милує мудрих – тих, що приймають Його повчання і настанови (не лише традиційну мудрість різних шкіл, але також заповіді Тори). Отже, Боже милосердя спрямоване насамперед на тих людей, які прагнуть стати мудрими.

18:15-18 – Слова й дарунки

У кількох наступних главах Сирах наводить сапієнціяльні вислови на різні теми й приділяє відносно мало уваги виразно біблійним темам. Мало того, можна вважати, що ці частини мають ознаки антології, оскільки тут відсутня логічна сюжетна лінія. Ця частина присвячена словам і дарункам (18:15-18) та презентує головну тему в таких главах: розмова (див. 19:4-17; 20:1-8,18-23,24-31). Кожний з цих чотирьох віршів розповідає про слова й дарунки. Вірші, що утворюють обрамлення (18:15,18), є ілюстрацією негативних ситуацій, коли гарний подарунок може бути зіпсований поганими словами, а центральні вірші (18:16-17) стверджують, що добре слово є кращим за подарунок, але «благодатний муж» запропонує і те, й інше.

18:19-29 – Роздуми та вчинки

Ця частина починається (18:19а) і завершується (18:29) покликаннями на слова. Але тема, яку порушує цей фрагмент, є більш загальною, ніж «заки говоритимеш – повчися». Ця частина наголошує на потребі бути передбачливим і поміркованим перед початком дії, протягом дії та після неї. Мудра людина «в усьому обережна» (18:27) – до того, як відбудеться дія (18:19-21) та в часи достатків (18:25-26), вона повністю усвідомлює, що «все перед Господом переходить швидко».

Бути завбачливим, коли даєш обіцянки, та виконувати їх – це тема, якій приділено особливу увагу в 18:22-23; наприклад, варто подумати, перш ніж обіцяти. Пригадай, як трагічно завершилася історія, коли Їфтах дав клятву в Суд. 11:29-40.

18:30-19:3 – Самоконтроль

Якщо людина втрачає самоконтроль, це призводить до жахливих наслідків. Назва цієї частини – «самоконтроль», з’являється в грецькому та латинському рукописах. Такі основні «пристрасті», як «похоті», що стосуються збагачення та статевих стосунків потребують особливого контролю. Ці роздуми присвячені їхньому згубному впливу на життя людини; через втрату самоконтролю і потурання пристрастям людина стане об’єктом насмішок серед ворогів (18:31), зубожіє (18:32-19:1), буде зведена вином і блудницями (19:2), загине (19:3, «буде з нього здобич для молю й черви»). Поведінка молодшого сина в Лк. 15:12-14,30 – прекрасна ілюстрація такої поведінки та її наслідків.

19:4-17 – Плітки

Автор стверджує, що слово є кращим за добрий подарунок (18:16-17), але безвідповідальне базікання має руйнівний вплив не лише на того, хто слухає, але й на того, хто промовляє. Фрагмент 19:4-12 містить попередження юнакові, що шукає мудрости, не поспішати приймати на віру наклепи про інших (19:4-6), а також застерігає від поширення злих пліток (19:7-9), за винятком хіба що того випадку, коли мовчання рівнозначне гріху. Тоді як мудрий чоловік отримує настанову: «Не бійся – воно тебе не розірве» (19:10), пліткування порівнюється з жінкою в пологах та зі стрілою, що застрягла в м’язистім стегні (19:11-12).

Коли темою для пліток є друг чи сусід, Сирах у 19:13-17 рекомендує безпосередній підхід. Лише шляхом прямого особистого спілкування можна з’ясувати, наскільки неправдивою є інформація і чи насправді нерозсудлива поведінка друга потребує корекції та перегляду. Згадка про нехтування Законом Всевишнього, яку ми бачимо в 19:17, бере початок, можливо, з Лев. 19:17-18 – місця, що стало джерелом заповіді НЗ: «Люби ближнього твого, як самого себе» (див. Мт. 5:43; 19:19; 22:39; Мр. 12:31; Лк. 10:27; Рим. 13:9; Гал. 5:14; Як. 2:8).

19:20-30 – Мудрість та спритність

Яка відмінність між мудрістю та спритністю? Справжня мудрість, на думку Сираха, полягає в страху Господньому та виконанні Закону (19:20). Без цієї релігійної основи спритність, що може здаватися мудрістю, фактично є «знанням лукавства» (19:22-23). У 19:25-28 автор характеризує тих людей, чия спритність підступна та оманлива: спритний, але несправедливий, співчутливий про людське око, робить вигляд, що не помічає, а сам лише чекає нагоди. Як же відрізнити мудру людину від лицеміра? Сирах у 19:29-30 робить припущення, що в пригоді може стати зовнішність людини (одяг, усмішка, хода). Хоч Сирах і був учителем мудрости, такі фрагменти вказують на те, що релігійна основа («страх Господній»), на якій можна навчитися мудрости і практикувати її, є й критерієм для розрізнення справжньої мудрости й спритности. Таке розрізнення лежить в основі Ісусової молитви: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив» (Мт. 11-25).

Попередній запис

Розділи 15-17

14:20-15:10 – Пошук та отримання мудрости У двох частинах ідеться про пошук мудрости (14:20-27) та переваги мудрости (15:1-10). Перший вірш ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 20-21

20:1-31 – Мова Ця глава складається з невеликої добірки висловів, присвячених темі мови. Ці вислови пов’язані між собою переважно за ... Читати далі