Книга Сираха

Назва «Книга Сираха» походить від імени «Ісус син Єлеазара, син Сираха» (50:27). У зв’язку з цим прийнято приписувати її авторство Сирахові («синові Сираха»). У латинській традиції ця книга відома під назвою «Ecclesiasticus» («Церковна книга»). Католики й православні вважають цю книгу канонічною, на відміну від юдеїв і протестантів (хоча в протестантській традиції вона також використовується).

Книга Сираха була написана близько 180 р. до Р. Хр. єврейською мовою. Внук автора здійснив переклад книги на грецьку мову в Єгипті близько 117 р. до Р. Хр. Грецький текст став протографом (канонічним) і джерелом латинського й інших текстів. У 1896 р. та пізніше важливі частини єврейського тексту були знайдені в генізі (приміщенні для зберігання старих священних книг) у Каїрі, а 1964 р. декілька частин єврейського тексту віднайшли в Масаді. Грецький та єврейський тексти мають довшу й коротшу версії, що створює багато текстуальних проблем. Єврейські фрагменти в цілому вважаються автентичними, хоч існують певні докази того, що текст перекладено з сирійської версії.

Згідно з думкою внука-перекладача, між єврейським та грецьким текстами «не існує й найменшої різниці». Більшість сучасних перекладів беруть за основу грецьку версію (оскільки вона є найповнішою і функціонує як церковний текст протягом багатьох століть) та розрізняють скорочену й повну версії, що відрізняються розміром літер і наявністю маргінальних записів. Деякі переклади використовують єврейську версію, щоб виправити певні спотворення, які виникли в грецькій традиції, або щоб точніше передати те, що написав автор-дід. Складність розуміння структури тексту виникає також через неузгодженість нумерації глав та віршів. В усіх грецьких манускриптах відбулася текстова перестановка фрагментів, оскільки 30:25-33:13а та 33:13-36:16а було поміняно місцями. В останніх перекладах застосовано систему нумерації, прийняту у виданні Йозефа Зіглера 1965 р.

Книга Сираха – книга сапієнціяльна. Уявімо ситуацію, в якій Сирах, досвідчений мудрець і вчитель, наставляє юнака («мій сину»), що прагне стати мудрим. Потенційний мудрець – не бідна людина, яка згодом має стати головою родини. Юнак навчається, щоб стати переписувачем, який не лише спроможний читати й писати, але й пройшов певну підготовку, щоб виконувати роль лідера громади (див. 38:24-39:11). Сирах очолював школу в Єрусалимі, що, можливо, перебувала при Храмі, де юнаки могли проходити таке навчання (див. 51:23-30). У своїй школі він навчав учнів, як поєднувати сапієнціяльну традицію стародавнього Близького Сходу з їхніми юдейськими релігійними традиціями. Щодо автобіографічних даних див. 24:30-34; 33:16-19; 34:9-13; 39:12-13; та 50:27.

Сирахові притаманна така манера спілкування чи викладу інформації, яка в основному полягає в обміні короткими висловлюваннями двох учасників діялогу у формі синонімічного чи антитетичного паралелізму. Його головний внесок у єврейську сапієнціяльну традицію полягав у поєднанні окремих висловів в єдине ціле за допомогою спільних слів або тем і логічному розвитку теми чи дискусії у формі короткого розділу або параграфу. У рамках цієї основної літературної форми він використовував художні засоби, типові для повчальної літератури: вислови з числовими характеристиками («мені подобаються три речі…»), благословення («щасливі ті, хто…»), застереження («не чиніть…»), запитання, порівняння та ін. Автор також застосовує поетичні засоби (асонанс, алітерацію, римовані рядки), інклюзію (однакові початок і закінчення глави), хіазм (А-Б-А алгоритм) та акровірші (51:13-30). Кульмінацією книги є гимн-похвала Божій славі, виявленій у природі (42:15-13:33), та поетичний переказ історії Ізраїля (гл. 44-50).

Визначити сюжетну лінію книги непросто, особливо коли йдеться про матеріал аж до 42:15. Багато коментаторів беруть до уваги низку структурно важливих віршів про мудрість (1:1-10; 4:11-19; 6:18-37; 14:20-15:10; 24:1-33; 38:24-39:11) і на цій підставі ділять цю книгу на частини. Деякі частини містять блоки (секції), що стосуються однакових чи споріднених тем: мова (слово) у гл. 18-20 та гріх у гл. 16-23. Але переважна частина книги справляє враження антології повчальних текстів із досить довільною структурою.

Перше прочитання може викликати в читача збентеження. Іноді важко зрозуміти, де закінчується одна частина і починається наступна, а послідовність непов’язаних між собою тем, очевидною, може призвести до нерозуміння.

Головне послання книги зрозуміле. Справжня Мудрість міститься в Торі і виражена формулою «острах Божий». Геніяльність Сираха як богослова полягає в тому, що він поєднав світську сапієнціяльну традицію, яка ґрунтуються на практичному досвіді та інтуїції, з особливим об’явленням Бога Ізраїля, яке ми бачимо в природі, Законі (Торі) та в перебігу історії.

Уперше взявши до рук Книгу Сираха. читач може відчути бажання прочитати її не відриваючись, від початку до кінця. Так Сирах написав цю книгу і так ми її отримали. Ще один підхід до аналізу структури книги полягає у виявленні певних спільних тем, розкритих у кількох фрагментах книги в різних місцях. Запропонований список полегшує тематичне читання книги, а також визначає перелік її найважливіших тем:

  • Автобіографія: 24:30-34; 33:16-19; 34:9-13; 39:12-13; 50:27; 51:13-30;
  • Створення: 16:24-17:24; 18:1-14; 33:7-15; 39:12-35; 42:15-43:33;
  • Смерть: 38:16-23; 41:1-13;
  • Страх Господній: 1:11-20; 2:1-18; 34:14-20;
  • Дружба: 6:5-17; 9:10-16; 19:13-17; 22:19-26; 27:16-21; 36:23-37:15;
  • Щастя: 25:1-11; 30:14-25; 40:1-30;
  • Честь та ганьба: 4:20-6:4; 10:9-11:6: 41:14-42:8;
  • Смирення й гординя: 3:17-29; 10:6-18;
  • Правила поведінки й поміркованість: 31:12-32:13; 37:27-31;
  • Гроші: 3:30-4:10; 29:1-20; 29:21-28;
  • Батьки та діти: 3:1-16; 7:23-25; 16:1-4; 30:1-13; 41:5-10; 42:9-14;
  • Божий народ: 36:1-22; 44:1-50:24;
  • Молитви: 22:27-23:6; 36:1-22; 39:12-35; 50:22-24; 51:1-12; 51:12;
  • Вожді: 9:17-10:5;
  • Жертвоприношення: 34:21-35:26; 50:5-21;
  • Хвороби та лікарі: 38:1-15;
  • Гріх: 7:1-17; 15:11-20; 16:1-23; 16:24-17:24; 17:25-31; 18:30-19:3; 21:1-10; 22:17-23:6; 23:7-15; 23:16-27; 26:28-27:29; 27:30-28:7;
  • Соціяльна справедливість: 4:1-10; 34:21-27; 35:14-26;
  • Соціяльні відносини: 7:18-36; 8:1-19; 11:29-12:18; 33:20-33;
  • Мова: 5:9-15; 18:15-18; 18:19-29; 19:4-17; 20:1-31; 23:7-15; 27:4-7; 27:11-15; 28:8-26;
  • Багатство: 11:7-28; 13:1-24; 13:25-14:19; 31:1-11;
  • Мудрість: 1:1-10; 4:11-19; 6:18-37; 14:20-15:10; 19:20-30; 21:11-28; 22:1-18; 24:1-34; 32:14-33:6; 34:1-20; 37:16-31; 38:24-39:11; 51:13-30;
  • Жінки: 9:1-9; 23:22-26; 25:13-26:27; 36:26-31; 42:9-14.
Попередній запис

Розділи 17-19

17:1-18:4 – П’яте порівняння: покарання темрявою та вогненний стовп Тут автор знову застосовує інклюзію, щоб позначити перикопу (17:2 та 18:4): ... Читати далі

Наступний запис

Загальні контексти для тлумачення

Оригінальні історичні контексти Про історичні обставини написання Книгу Сираха відомо більше, ніж про переважну більшість книг Біблії. Її написав в ... Читати далі