Розділи 13-14

13:1-9 – 1) Поклоніння силам природи

Уся перша частина тематично присвячена опису сил природи, Божого творіння. Інклюзія (вв. 1-9а) акцентує на центральній темі: вивчення природи – це той стартовий рубіж, від якого ми відштовхуємося, щоб отримати знання про Бога.

Форма та зміст цього фрагменту мають юдейсько-еліністичне підґрунтя. Формально це діялог із уявним опонентом (так само як у 1:16-2:24), притаманний жанру грецької літератури, що був популярним на початку нашої ери. Автор розпочинає дискусію у вв. 1-5 і дає можливість уявному опоненту запропонувати кілька контраргументів (вв. 6-7), які відтак переконливо спростовує (вв. 8-9). Зміст цього фрагменту – алюзія, стилістична фігура, що містить натяк на грецьку філософію. Наведемо лише один приклад: Платон та його послідовники використовували термін «Той, хто існує», що стосувався поняття «Абсолют» як пасивної сутности, що створила світ ідей – моделі, які слугували всьому тому, що було присутнє в космосі. Але творцем Платон вважав Деміюрга – творця і отця. Однак вираз «Він той, хто є» вжито в грецькій версії історії про Боже післанництво Мойсея (Вих. 3:14), щоб пояснити єврейське ім’я Бога YHWH. Говорячи про Бога Творця як про «Сущого» («Я той, хто є»), автор хоче спершу нагадати своїм читачам, що він звертається до живого Бога Ізраїля і разом з тим пояснює, що Його не варто ототожнювати з пасивним Богом, згідно з уявленнями філософів. Таким чином, він знову демонструє свою схильність до ізраїльської традиції та показує її верховенство над еліністичною.

Декілька цінних роздуми на тему близьку Муд. 13:1-9 бачимо в «Сповіді» Августина (10-6. 9 та 10. 27. 38).

13:10-15:13 – Поклоніння ідолам та його наслідки

Якщо в першому фрагменті цього відступу автор звертається до філософів і мудреців, упродовж другої, досить розлогої частини він звертається до народних мас. Його тон простий, не такий витончений. У попередній частині мова йшла про людей, які обожнювали природу; тут мова йде про людей, які обожнюють витвори власних рук, що є ще більшим злом із значно серйознішими наслідками.

13:10-19 – Вирізьблені та дерев’яні ідоли

Цей фрагмент творить інклюзію з заключною частиною (15:7-13), де йдеться про гончара, який виготовляє глиняних ідолів. Після того як автор описує ідолопоклонство у вступному вірші (10), він з іронією ототожнює ідолів із тими, хто їх виготовляє. Він повторює й інші приклади про ідолів, які ми зустрічаємо в СЗ, зокрема в Іс. 44:13-19.

14:1-10 – Тесля та дерев’яні ідоли

Вірш 14:1 очевидно започатковує зовсім нову тему: кораблі й судноплавство. Але детальніший аналіз показує, що в цьому фрагменті закладений такий же смисл, як і в попередньому. Боввани вироблені з залишків деревини, що залишилися після будування судна. Однак язичник звертається до цих «відходів виробництва» в часи небезпеки. Як же відрізняються дії тих, хто вірить у живого Бога Ізраїля! Щоб проілюструвати це і залучити читачів до дискусії, автор прямо звертається до Бога, починаючи з 14:3; він наводить приклади з історії (фрагмент про Червоне море та Ноїв ковчег), де Бог врятував тих, що перебували в небезпеці на морі. Цей фрагмент також повторено наприкінці: 15:1-3 (інклюзія), де автор звертається до Бога. Вірші, розташовані посередині 14:11-31, є в центрі перикопи цієї секції, де йдеться про ідолів.

14:11-31 – Походження й наслідки ідолопоклонства

Автор робить паузу для роздумів про походження й наслідки ідолопоклонства. Він намагається дати цьому явищу раціональне пояснення і передрікає його кінець: тотальне винищення. Головний герой усього процесу – людство, що є відповідальним за ідолопоклонство, яке воно запровадило та підтримує, і яке через такого роду практики дійшло до стану морального розкладу. Драматичність цієї ситуації полягає в тому, що всі ці дії Божі створіння чинять, як вони вважають, з добрими намірами. Протягом усього часу Бог залишається присутнім на тлі усіх подій як Творець та Господь історії, і за ним буде останнє слово.

14:11-12 – Вступ

Про «Кумирів» (у множині) є згадка у в. 11. У вірші 12 присутнє твердження, що буде розвиватися далі: вірш 12а про «початок» розвивається в 13-21; вірш 12 про «зіпсуття життя» розвивається у віршах 22-31.

Ідолопоклонство як таке викорінене в християнському світі, але тут все ще існує поклоніння ідолам у тому вигляді, в якому його засудив Ісус і пророки, і це результат людської неправедности.

14:13-21 – Походження ідолопоклонства

Цей фрагмент говорить про походження ідолопоклонства в сім’ї, приватному культі (вв. 12-15) та в спільних богослуженнях (16-20) і завершується попереднім засновком у вірші 21. Перша частина є відлунням міта про Діоніса Загрея, сина царя Юпітера Критського. Цариця Юнона вбила його сина, і засмучений батько наказав зробити ідола свого сина. Так розпочався культ поклоніння мертвим. Друга частина містить чітке покликання на ще один аспект еліністичного богослуження: культ правителя чи імператора, який був дуже популярним під час правління Августа та інших імператорів. Це ще один аргумент на користь того, щоб віднести Книгу Мудрости до часів правління імператора Августа. Вірш 21 підсумовує цю проблему і слугує перехідним містком до наступної секції про «зіпсуття».

14:22-31 – Моральні наслідки ідолопоклонства

Цей фрагмент також позначений інклюзією. Вираз «блукати в пізнаванні Бога» (в. 22) перегукується з фразою «про Бога думали погано» у вірші 30. Тут автор висловлює свої думки про підґрунтя хибних поглядів. Між цими віршами наведено перелік неправильних вчинків, що є наслідком таких поглядів. Тут ідеться також про окремі містичні релігійні практики, які були особливо популярними в еліністичному світі (вв. 23-24); інші ситуації ідолопоклонства взято із загальновідомого «переліку гріхів» (вв. 25-28; пор. Рим. 1:24-28; 1Кор. 6:9; Гал. 5:19).

Попередній запис

Розділи 11-12

11:2-19:21 – Божий суд у процесі історії Муд. 11-19 описує конфронтацію між Ізраїлем та Єгиптом у часи Виходу за допомогою ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 15-16

15:1-6 – Благання до Бога і переміна Ця перикопа абсолютно протилежна до попереднього фрагмента. Вона схожа на життєдайну оазу, до ... Читати далі