Розділи 15-16

15:1-6 – Благання до Бога і переміна

Ця перикопа абсолютно протилежна до попереднього фрагмента. Вона схожа на життєдайну оазу, до якої дістаються подорожні після тривалого блукання в пустелі. Після того як автор детально описує зло, яке приносять ті, хто поклоняються ідолам, та покарання за це, він визнає, що вірить в єдиного милосердного Бога. У цьому протиставленні якнайкраще висвітлені стосунки з Богом справжнього вірного та ідолопоклонника. Ця перикопа перегукується з 15:1-3, ще одним унікальним місцем у цьому фрагменті-відступі, де показане пряме звертання до Бога.

15:7-13 – Гончар і глиняні ідоли

У фрагменті використано інклюзію: земля (15:7а та 13) й посудини. Цей фрагмент як єдине ціле творить інклюзію з фрагментом про теслю (13:10-19), на який тут є повторюване покликання. Обидва тексти мають такі самі внутрішньотекстові зв’язки й основу. Але все ж таки тут присутні й відмінності. Тесля виготовляє образ, щоб показати особливу відданість. Гончар – цинічний та амбітний; він виробляє своїх ідолів, щоб заробити грошей. У 13:10-19 тесля як людина не привертав до себе пильної уваги; увага була повністю прикута до кумирів. Тут увагу зосереджено на тому, що гончар хоче грати роль деміюрга.

15:14-19 – 3) Єгипетське поклоніння тваринам

Після поклоніння силам природи (13:1-9) та кумирам (13:10-15:13) увагу переключено на найбезглуздіший тип ідолопоклонства: єгипетське поклоніння живим тваринам. Єгиптяни засуджені найсуворіше, оскільки вони прийняли всіх поганських ідолів (тут автор робить натяк на синкретизм, який домінував в Єгипті в його дні) і поклоняються нікчемним тваринам.

16:1-19:9 – Божий суд історії триває

Із останнім докором у 15:19 автор робить тематичний підсумок, який він розпочав у 11:15-16 і який було перервано двома довгими відступами. Друге порівняння між Єгиптом та Ізраїлем продовжене в гл. 16.

16:1-4 – Друге порівняння: нашестя жаб і пожива з перепілок

Цей фрагмент знову свідчить про те, що Бог використовує той самий інструмент (малих тварин), щоб покарати єгиптян (16:1-4; інклюзія) та дати звільнення ізраїльтянам. У цій самій перикопі стосовно Єгипту та Ізраїля кілька разів застосовано ті самі слова: «їжа», «бажання», «потреби», хоч ситуації протиставляються. Перепілки (див. Вих. 16:13; Чис. 11:31-32) названі однозначно; жаби (Вих. 7:26-8:11) – не названі прямо, але зрозуміло, що саме їх має на увазі автор. Можливо це стається тому, що автор прагне відкрито засудити всі способи поклоніння тваринам.

16:5-14 – Третє порівняння: укуси гадюк та нашестя комах

У третьому порівнянні автор проводить паралелі між нашестям комах (Вих. 8:12-20; 10:1-20) та епізодом, в якому йдеться про мідного змія (Чис. 21:4-9). Ці дві оповіді об’єднані концептуальним словом «кусати», і це ще один приклад того, як Господь використовує ті самі засоби, щоб покарати єгиптян і «звільнити» Ізраїль. Автор переказує їх у досить довільній формі. Наприклад, тут не сказано про молитовні роздуми Мойсея, і завдяки цьому на перший план виступає Боже звільнення. Про мідного змія тут також не йдеться (є лише натяк на символ). Це можна пояснити так: досі автор доволі багато говорив про ідолів у вигляді тварин, і тому вважав недоречним покликатися на мідного змія на палиці як на засіб звільнення. Ось чому вірш 12 перегукується з Пс. 107:20, де чітко сказано, що лише Боже слово зцілює. Заключні вірші є підсумком до цієї дискусії, доводячи, що тільки Бог має владу над життям і смертю.

16:15-29 – Четверте порівняння: градобій та манна небесна

Це порівняння є ще одним прикладом агадичного мідраша. Це не педантичне відтворення історичних подій, а радше інтерпретація певних біблійних даних, здійснена у світлі уявлень про космологію та віру в часи життя автора. Четверте порівняння (з семи) посідає центральне місце і є ілюстрацією центральної тези Муд. 11:5. Господь використовує ті самі (чи подібні) засоби, щоб покарати одних і звільнити інших. У цій перикопі два епізоди, які безпосередньо не співвідносяться один з одним у традиційних переказах про Вихід, знову пов’язані: градобій (Вих. 9:13-35) та манна небесна (Вих. 16. Чис. 11:6-9).

Найбільш вражаючим (в. 17: «неймовірним», в оригіналі це грецьке слово: paradoxоs) фактом є той, що два елементи (вода і вогонь), які при звичайних обставинах знищують одне одного, у цьому випадку посилюються, взаємодіючи. Розгадка цієї таємниці полягає в тому, що явища природи не є абсолютно автономними, але слугують Творцю (див. Муд. 1:14; 5:17-20; 19:6,18-21). Знову автор натякає на тему, дуже поширену в грецької філософії (у середовищі пітагорійців та стоїків), а саме – на принцип трансформації елементів. Тут він також торкається цієї теми досить довільно, щоб продемонструвати головну тезу: Бог керує всіма стихіями та природою, тому Він використовує сили природи як інструменти, щоб покарати чи дати звільнення.

Друга частина порівняння (вв. 20-29) списує ситуацію, протилежну до показання. Автор проводить паралель між природним лихом, яке сталося в результаті атмосферних опадів і знищило урожай єгиптян (в. 19в), та манною, що падала з небес, але на цей раз щоб урятувати Ізраїль від голоду. Автор поєднує елементи, пов’язані з історією про Вихід, з елементами, які він запозичив із тогочасних рабиністичних традицій. Наприклад, у П’ятикнижжі майже не говориться про смак хліба (див. Вих. 16:31; Чис. 1:4-9). Однак рабиністичні писання відзначали його прекрасну якість та розмаїття смаків. Автор узяв інформацію, якої немає в Біблії, і додав її до своєї версії про чудесне продовольче забезпечення. Вірші 22-23 знову роблять підсумок до цього протиставлення. Плоди врожаю єгиптян не витримали стихії вогню (блискавиці) та снігу з льодом (градом), а їжа ізраїльтян (манна, що нагадувала сніг!) – витримала. Ось чому автор робить висновок (в. 24), що творіння служить Божому плану спасення (повторення думки у в. 17). Концепт продуктів харчування переходить у духовний аспект в останніх віршах, де головною думкою є довіра Богові (в. 24г). Танення манни під теплими променями сонця, детально описане у Вих. 21:16, показане тут, щоб проілюструвати цю тезу. Хто не промовляє слова молитви в чітко визначений час, бачить як зникає його надія, так само як ізраїльтяни спостерігали танення манни.

Попередній запис

Розділи 13-14

13:1-9 – 1) Поклоніння силам природи Уся перша частина тематично присвячена опису сил природи, Божого творіння. Інклюзія (вв. 1-9а) акцентує ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 17-19

17:1-18:4 – П’яте порівняння: покарання темрявою та вогненний стовп Тут автор знову застосовує інклюзію, щоб позначити перикопу (17:2 та 18:4): ... Читати далі