6:4-8:4 – Частина четверта

Межі четвертої частини Пісні Пісень визначають рефрени, вміщені в 6:3 й у 8:3-4. Сам текст складається з двох доволі довгих описових пісень, які прославляють Молоду (6:4-10 і 7:2-10), а також із фрагмента, який знову звертається до мотивів саду та пошуків.

6:4-10 – Третя частина завершилася рефреном, в якому йде мова про взаємну приналежність (6:3). Цей рефрен не є простим повторенням, адже він з’являється в такий момент Пісні Пісень, коли союз молодих досягає значно глибшого виміру, ніж тоді, коли рефрен з’явився вперше (2:16). Такі висновки можна зробити, читаючи пісню похвали, що відкриває четверту частину. Ця пісня здається повторенням 4:1-7, але має оригінальні елементи, які роблять із неї нову пісню, що є плодом поглибленого, добре усвідомленого оспівування Молодої.

Обидві пісні починаються однаково (4:1 і 6:4), але в першій опис Молодої є динамічним, від очей до грудей, натомість друга (6:4) залишається певним чином статичним портретом і містить елементи жаху та подиву, які викликає Молода, коли ми затримуємо погляд на її голові та обличчі.

6:4 – Молоду порівняно з двома столицями Ізраїля і Юдеї. Це порівняння додає черговий образ замкнености, пов’язаний із Молодою. Разом із мотивом краси (tirsa означає «приємний») поет розгортає мотив жаху та боязни.

6:8-9 – Молодий перестає вже придивлятися до обличчя та до голови Молодої, охоплюючи поглядом цілу її постать. Він оглядає її тепер на тлі інших осіб і для висловлення її надзвичайної вроди вдається до динамічних образів. Безпосередня форма звертання до коханої в другій особі поступається місцем третій особі, що, втім, не порушує невимушеного, особистого характеру цієї пісні.

Послідовність числівників: «шістдесят… вісімдесят… немає числа» – окреслює мотив інтенсифікації, покликаний посилити усвідомлення надзвичайної зроди Молодої. Задля контрасту з тією безліччю прекрасних жінок поет упроваджує ще одну послідовність числівників, пов’язаних із Молодою (6:9). Одначе замість прогресії великих чисел тут наполегливо повторюється числівник «одна» варіянт: «єдина»). Таким чином, поет удруге скористався мотивом інтенсифікації, застосованим попередньо в 6:8, але цього разу вдався до нього, щоби підкреслити «єдиність» Молодої, її винятковість. Цю стильову процедуру пов’язано з описаним вище «ефектом віддзеркалення»: вжиті числівники є відображенням 5:10, де Молода називає Молодого таким, що «визначніший він від десяти тисяч інших».

6:10 – Незрівнянну, яка навіть трохи лякає, вроду Молодої підкреслено низкою порівнянь, а саме: з досвітньою зорею, з місяцем, зі сонцем і з військовими загонами.

6:11-12 – Ці рядки, на відміну до зауваг у грецькій версії, вимовляє Молодий. Упродовж майже цілої Пісні Пісень саме він є суб’єктом усіх дієслівних форм, які позначають рух у напрямку саду чи входу до нього (пор. 4:16; 5:1; 6:2). Натомість Молоду ототожнено зі садом. Вживаючи дієслово «подивитись», поет акцентує відпочинок Молодої, за якою спостерігають.

6:12 – Цей вірш часто називають найважчим у цілій Пісні Пісень. Дослівний переклад зі староєврейської здається повністю позбавленим сенсу. Власне, ось дослівний текст: «Я не знаю / не знав, що моя душа посадовила мене на колісницю мого княжого народу». Якщо, проте, перекласти це як ідіому, то матимемо таке: «Я збожеволів (ла) (згубив (ла) розум); я опинився (лася) в колісниці з князем».

7:1 – Ритмічний стиль слів, приписуваних Хору в 7:1, здається, наслідує танець. Чотири рази повторений заклик «вернись» лунає як спів, який супроводжує танці. Молоду названо «Суламітою» – жіночим відповідником імени «Соломон». Спільний корінь цих двох імен означає «мир», «повнота». А отже, ця чарівна жінка є також тією, котра приносить мир.

Молода запитує тепер, що ж їм подобається в Суламіті, а Хор відповідає, що «танок подвійний». Той особливий танець виконували на честь воєнної перемоги. То був обертальний танець у виконанні жінок, часто в супроводі музичних інструментів, а іноді – антифонного (почергового) співу (пор. Вих. 15:20; Суд. 11:34; 1Сам. 18:6; 21:12; 29:5).

7:2-10 – Починається довга похвальна пісня, закінчення якої позначає рефрен у 7:11. Пісня складається з двох частин: першої – споглядальної (7:2-6) і другої – що висловлює жадання (7:7-10). Ці дві частини виокремлено в тексті, причому не лише за змістом, але й із допомогою повтореного риторичного вигуку, що висловлює замилування («Які бо гарні / яка ж бо ти прекрасна / яка мила»), і пов’язаними з ним звертаннями («князівно» 7:2 та «о кохання» (7:7).

7:2-6 – Ця остання пісня прослави починається з опису стоп («ніг у черевичках»), а завершується описом голови. Подібно як у попередній пісні Молодої (5:10-16), де опис рухається в протилежному напрямку (згори донизу), ця послідовність теж є цілковито вертикальною. Анатомічний розгляд у кожному вірші є немовби внутрішньою колоною чи стрижнем, який утримує всі інші слова й описові фрази. «Круглість» і ця вертикальність перегукуються в пісні, натякаючи читачеві на метафору дерева, яку експліцитно висловлює Молодий у другій частині пісні (7:8-9).

У вв. 5-6 натрапляємо на незвичайне нагромадження географічних алюзій. Вище ми вже вказували на порівняння тіла Молодої з рослинним і тваринним світом (пор. 4:1-6 і 6:4-7). Але географічні порівняння в цій частині твору ще виразніші. У раніших фрагментах фігурувала тільки назва гори Гілеад, а тут згадано ще про Ливан і Кармель. Метафору жінки-міста, вжиту вперше в 6:4, посилює звернення до назв трьох міст: Хешбона, Бат-Рабіма та Дамаска.

7:7-10 – Побачивши Молоду в танці та роздивившись її від «ніг у черевичках» до голови, Молодий захоплюється вродою коханої, послуговуючись образом дерева. У порівнянні Молодої з пальмою можна вбачати чергову версію «ефекту віддзеркалення», – раніше-бо сама Молода порівнювала Молодого з яблунею (2:3) та з ливанськими кедрами (5:15). Грона, з якими порівняно груди Молодої, – то грона плодів фінікової пальми (У перекладі І. Хоменка та І. Огієнка – «виноградні грона»).

Споглядання переходить у пожадання, у прагнення заволодіти. У стані збудження Молодий із легкістю пов’язує між собою різні образи: плоди пальми, виноградні грона, яблука та вино. Прагнення Молодого досягти поєднання, висловлені через силкування схопити і з’їсти плоди, вдихнути її запах досягає кульмінації у фінальному образі пиття вина (7:10). На ті слова захоплення Молодого, переповнені емоціями, Молода відповідає дозволом. Підхоплюючи мотив вина, який запропонував Молодий через відповідний образ, вона додає інші асоціяції та доводить цей мотив до завершення.

7:11 – Формуючи відповідь, Молода вдається до вже відомого рефрену «Я належу своєму коханому». Проте цього разу закінчення рефрену є іншим, аніж дотепер: «Його пожадання до мене!». Ця формула взаємного володіння з’являється тричі, щоразу дещо модифікованою, залежно від контексту (пор. 2:16; 6:3). Варіянт «до мене звернене все його бажання», без сумніву, відсилає до Бут. 3:16, де є такі слова: «І до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою». У Пісні Пісень маємо зворотну ситуацію. Він жадає її, а вона повністю йому віддається. Цей зворот, так виразно пов’язаний із Книгою Буття, звертає нашу увагу на те, що цей рефрен відмежовує фрагмент поеми з домінантним образом «дерева» (7:7-10) від наступного, де центральною метафорою є «сад» (7:12-14). У загальному контексті цей рефрен висловлює взаємне жадання, відсутність домінування, а також узаємні запрошення та дозвіл. Рефрен переконує, що сила кохання може здолати прокляття з Бут. 3:16.

7:12-8:2 – Фінальний пасаж четвертої частини обмежено, з одного боку, одиничним рефреном 7:11, а з другого – подвійним 8:3-4. Відповідь Молодої починається двома дієсловами, які закликають до руху назовні («ходи», «ходім»), і завершується двома дієсловами, які вказують на напрямок руху всередину («Повела б я тебе», «я привела б тебе», 8:2). Посередині з’являються в швидкій послідовності три дієслівні форми першої особи множини в наказовому способі: «заночуймо», «устаньмо», «гляньмо». Уже самі ці дієслівні форми свідчать про союз закоханих, про їхнє спільне буття. Доданий образ міста втілює їхнє прагнення вийти з нього. Слово «поле» позначає відкритий простір орних земель, які лежать поза мурами міста; саме там є виноградники, оброблені ниви, сади та городи (Бут. 37:7: Рут. 2:2; 2Цар. 4:39).

Запрошення Молодої піти за нею, щоби спостерігати за ознаками весни, у певному сенсі віддзеркалює зміст, закладений у 2:10-13, але водночас 7:12-13 і виходить за межі змісту 2:10-13. У ранішому фрагменті (2:10-13) опис весняного пробудження природи є тлом для несміливих паростків кохання. У фрагменті пізнішому (7:12-13) увагу привертає образ розквітлих, просто-таки обсипаних квітом виноградників і полів, які відображають уже повноту бурхливого кохання.

7:14 – Молода обіцяє офірувати Молодому своє кохання в 7:13; у 7:14 з’являється образ мандрагор (dudai), які «свій запах розливають». Ця метафора надзвичайно експресивна не тільки тому, що dudai («мандрагори») таке суголосне з dodai («любов’ю») в 7:13, але також із огляду на кількість виразних перегуків між висловами про обдаровування коханням і висловами, які позначають розливання запахів (1:2-3; 1:12-14; 4:10; 4:15; 5:5). Далі метафорика досить швидко переходить від запахів до смакування.

8:1-2 – Не про братні стосунки йдеться Молодій у цих віршах; слово «брат», яке вона вживає, не має також «подружнього» підтексту, який мало слово «сестра» в 4:9-10; 5:1-2. Причиною, чому вона мріє, щоби Молодий був її братом, є прагнення могти безперешкодно виявляти свої почуття до нього на очах у всіх, як те роблять діти, не наражаючись на публічний осуд.

Послідовність дієслів указує на виразне наростання інтимности і руху «всередину»: «стріти», «обняти», «повести», «привести» «напоїти». «Вино пахуче», яким Молода хоче пригостити Молодого, зроблено з «гранатових яблук». «Гранатові яблука» – плоди граната – це вона сама (4:3,13; 6:7), а отже, пригостити його вином – це означає обдарувати його самою собою.

8:3-4 – Підсумкові рефрени про обійми (8:3) та про заклинання (8:4) гарно завершують четверту частину, створюючи настрій поєднання та відпочинку.

Попередній запис

5:2-6:3 – Частина третя

Третю частину Пісні Пісень єднають діялогічні елементи. У 5:2-8 Молода каже про себе, що спить, але її серце чуває, коли ... Читати далі

Наступний запис

8:5-14 – Епілог

Епілог – це коротка поема чи промова, додана до висновків, які мають підсумувати цілий твір. Зазвичай епілог присвячено головним проблемам ... Читати далі