2:8-3:5 – Частина перша

Рефрен, в якому йдеться про заклинання, лунає на початку та наприкінці першої частини. Цей фрагмент поеми поділено немовби на дві фази: сценічними декораціями для 2:8-15 є день а для 3:1-4 – ніч.

2:8-14 – Молода порівнює Молодого, котрий наближається, з оленицею чи з оленятком. Його рухи – швидкі, м’які та граційні. Його голос – коли він кличе кохану, щоби вона встала й пішла за ним, – переповнює жадання. Саме настала весна, і її краса пробуджує почуття: появою квітів, співом, туркотінням горлиці чи бруньками смоковниці. Коли Молодий надходить до дому коханої й намагається спіймати її погляд, заглядаючи крізь грати на вікні та дорівнюючи її з голубкою в скелястих щілинах, він висловлює бажання глянути на її личко і почути її голос.

2:15 – Молода відповідає піснею про маленьких лисиць у винограднику. Образи тварин, які з’явились у 2:8, не зникатимуть уже до кінця твору. Виноградником є Молода (пор. 1:6), укрита цвітом.

2:16 – Уміщений тут рефрен говорить про взаємне офірування та володіння. Знову, хоч із певними модифікаціями, він з’явиться в 6:3 й у 7:11. Молодий «пасе» свою отару між лілеями (пор. 1:7), а Молода і є лілеєю (2:1).

2:17 – Другий рефрен засвідчує перехід від дня до вечора (пор. 8:14) і завершується зустріччю закоханих і відпочинком.

3:1-4 – Молодий прибув і пішов. Його присутність стала початком повторної розлуки; день перейшов у ніч, і знову з’являється мотив шукання. Епітет «того, кого покохала душа моя», що висловлює одночасно і кохання, і жадання, набуває особливої ваги завдяки його чотириразовому повторенню: по одному разу в кожному вірші («того, кого покохала душа моя» / «кого покохала душа моя» / «того, кого покохала душа моя» / «того, кого покохала душа моя»).

У цьому фрагменті зображено немовби три фази: 1) Молода марно шукає Молодого; 2) Молода зустрічає сторожу і розпитує її про Молодого; 3) Молода знаходить Молодого, хапає його і приводить до покою в домі своєї матері.

Вислів «дім неньки» фігурує в Біблії тільки тричі (П. п. 3:4; 8:2; Рут. 1:8) і щоразу в контексті приготування до шлюбу. «Дім батька» часто означав більше, ніж одну, дружину, а також наложниць, численних родичів, слуг і рабів. Отже, подружжя укладали в меншому, камерному, антуражі.

3:5 – Рефрен про заклинання знову стишує весь рух і навіює атмосферу відпочинку та сну. Переймання тим, аби не розбудили любої, «аж доки йому до вподоби», перегукується з епітетом «того, кого покохала душа моя».

Попередній запис

Пролог

1:1 – Заголовок Уже в першому вірші закладено дві ідеї. По-перше, однією з них є сама назва – «Пісня Пісень». ... Читати далі

Наступний запис

3:6-5:1 – Частина друга

Для другої частини Пісні Пісень найбільш характерним елементом є мотив одруження. Ця частина починається описом весільної процесії, містить пісню, яка ... Читати далі