Формальна структура і первинний історичний контекст

В. Формальна структура

Повторення є тим засадничим критерієм, який дозволяє вирізнити поетичні одиниці в староєврейському вірші. У Пісні Пісень фігурують чотири різновиди повторів, які варто проаналізувати: 1) буквально повторювані слова, розташовані близько одне біля одного (4:8; 5:9; 7:1); 2) пари висловів, зазвичай епітетів («ти, що його моє серце любить» / «той, кого моє серце любить» / «той, кого любить моє серце» 1:7; 3:1,2,3,4; «найкраща між жінками» 1:8; 5:9; 6:1); 3) фрази чи частини віршів, що з’являються в різноманітних контекстах («що пасе між лілеями» / «яку серед лілей пасуться» / «що пасе… поміж лілеями» 2:16; 4:5; 6:3; «я з любови знемагаю» 2:5; 5:8); 4) цілі рядки, тобто вірші («ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає» / «ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає» 2:6 і 8:3; «я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче» / «я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче» 2:7; 3:5 і 8:4).

Дві перші форми повторів є елементами стилю і повинні створювати особливе враження. Дві інші виконують функцію рефрену й відтак є маркерами формальної структури Пісні Пісень.

Згадані вище два доволі довгі рефрени:один – про обійми, а другий – про закликання – з’являються разом і в тій самій послідовності на початку та наприкінці Пісні Пісень (2:6-7 і 8:3-4). В обох випадках рефрени збігаються з нагромадженням схожих мотивів. Насамперед згадано про введення Молодої до дому (корінь b-w-’), далі про бенкетування й / або пиття вина і, нарешті, про пестощі / обійми коханців, про сон. Комбінація цих елементів має, як видається, відмежувати початкову та кінцеву секвенції тексту (1:2-2:6 і 8:5-14) від решти твору. Поет вирішує використати такий прийом, аби обрамити свій твір немовби вступом і закінченням, які, фактично, виконують функції прологу й епілогу цілої поеми.

Рефрен про заклинання з’являється, крім того, самостійно в 3:5, але його супроводжує нагромадження схожих мотивів: ідеться про введення Молодої до дому (корінь b-w-’ у 3:4г) та про пестощі [обійми] (3:4в), після яких настає сон (3:5). А отже, рефрен про заклинання виконує функцію вставки, яка дозволяє визнати фрагмент від 2:7 до 3:5 першою частиною Пісні Пісень.

Наступна велика цезура з’являється після 5:1. Хоча тут немає рефрену, проте легко помітити природний поділ тексту на дві майже рівні частини. Наявна також схожість мотивів. З’являються корінь b-w-’, мотив бенкету і вина, а після пестощів / обіймів закоханих приходить пора сну (5:2). Отже, друга частина твору триває від 3:6 до 5:1.

Єдиним місцем між 5:2 та 8:3, де фігурує рефрен у його повному обсязі, є 6:3. Фрагмент тексту між 5:2 та 6:3 має ознаки цілісного та закінченого діялогу. А отже, друга половина Пісні Пісень ділиться на дві частини: третя частина – від 5:2 до 6:3 і четверта частина – від 6:4 до 8:2.

Відтак Пісня Пісень складається зі шістьох частин:

  1. Пролог: 1:2-2:5
  2. Частина І: 2:8-3:4
  3. Частина II: 3:6-5:1
  4. Частина III: 5:2-6:2
  5. Частина IV: 6:4-8:2
  6. Епілог: 8:5-14

Рефрени, локалізовані в 2:6-7; 3:5; 6:3 та 8:3-4, виконують у тексті функцію перехідних елементів. Кожна зі шістьох частин починається ситуацією, коли Молодих, котрі були разом, із якоїсь причини розлучено. І кожна частина закінчується возз’єднанням Молодих. Рефрени, які завершують окремі частини, виокремлюють ці хвилини зустрічей і відпочинку.

При першому прочитанні Пісні Пісень важливо зосередитися на очевидному та безпосередньому значенні тексту як пісні, присвяченої коханню молодих чоловіка та жінки. Погоджуючись із тим, що це одна цілісна пісня, читач віднаходить у ній прославу виняткового та вірного зв’язку жінки і чоловіка, що разюче вирізняється на тлі суспільного та подружнього життя в Ізраїлі.

Г. Первинний історичний контекст

Науковці не мають єдиної думки щодо дати появи Пісні Пісень. Деякі частини твору вказують на своє походження з дуже раннього періоду, можливо, навіть із часів самого Соломона (3:6-11). Одначе наявність слів перських (pardes = «гай» у 4:13) і грецьких (арріryon = «паланкін» у 3:9) указує на значно пізніший період. Сьогодні серед учених панує майже загальна згода щодо того, що Пісня Пісень в її остаточному вигляді виникла після повернення з вавилонського вигнання, а можливо, допіру в III ст. перед Р. Хр.

Заголовок (1:1) приписує цю книгу Соломонові – згідно з традицією, за якою «він проказав три тисячі приказок, а пісень його було тисяча й п’ять» (1Цар. 5:12). Сказано також, що «було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць три сотні.» (1Цар. 11:3), так що його вважали експертом у царині кохання.

Традиційна переконаність у тому, що Соломон є автором Пісні Пісень, немає особливого підтвердження в самому творі. Соломон відсутній серед дійових осіб; усі вони, зрештою, анонімні. Покликання на нього є лишень у третій особі (1:5; 3:7,9,11; 8:11-12). Ті з них, які фігурують у гл. 1 і 8, є метафоричними натяками на багатство Соломона і не стосуються його гіпотетичного авторства Пісні Пісень. У трьох віршах поеми Молодого названо «царем» (1:4,12; 7:6), але не вказано його імени. Три згадки про (царя) Соломона в гл. 3 подають його як Молодого, й ціла перикопа (3:6-11) яскраво контрастує з рустикальними декораціями решти тексту Пісні Пісень. Це свідчить про те, що текст 3:6-11 є збереженою та доданою до поеми піснею, написаною з нагоди якогось одруження Соломона з чужоземною княгинею (пор. Пс. 45).

Намір приписати авторство Пісні Пісень Соломонові має герменевтичне значення. Соломон є уособленням Мудрости, так само як Мойсей – Закону. У заключних віршах Пісні Пісень ми спостерігаємо виразний вплив традиції та методології мудрости, поданої у формах mashal (прислів’я) у 8:6-7 і притчі (8:8-10,11-12) – тобто в тих формах, які мають допомогти в роздумах про містерію кохання. А отже, і вступ, і закінчення Пісні Пісень інформують читача, що авторитетним інтерпретаційним контекстом цієї книги повинна бути сапієнціяльна традиція.

Пророк Єремія пропонує контекст, властивий такому типу любовної поезії, який ми бачимо в Пісні Пісень: «…радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої» (Єр. 33:11; пор. також Єр. 7:34; 16:9 і 25:10). Після повернення з вавилонського вигнання й укладення «нового союзу», написаного в серцях народу (31:31-33), любовні пісні Молодого та Молодої, виконувані під час весільних урочистостей, які тривали цілий тиждень, стали для Ізраїля конкретним нагадуванням про шлюбні стосунки Бога і / з Його народом. Анонімний поет зібрав любовні пісні багатьох століть – пісні, які переходили усно з покоління в покоління, сам написав кілька нових і уклав їх у цілісну сукупність, маючи на увазі новий період в історії Ізраїля. А був то період віднови, великих надій і гіркої реальности. Велика кількість розлучень загрожувала інституту шлюбу (Мал. 2:13-16), а отже, то були часи, коли така книга, як Пісня Пісень, була необхідним нагадуванням про те, як було від початку (пор. Мт. 19:1-4).

Попередній запис

Вступ

А. Замість вступу Як трапилося так, що поетичний твір, який оспівує фізичне кохання людини, опинився в складі Біблії? Чому хтось ... Читати далі

Наступний запис

Канонічна інтертекстуальність та історія прийняття

Г. Канонічна інтертекстуальність Містерія шлюбу – чи то в людському, чи в Божому вимірі – пронизує цілий текст Святого Письма. ... Читати далі