Довіра попри страх

«А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду» (Євр. 11:6), ­– ясна річ, що в церковних колах прийнято говорити про віру та, що не менш важливо, про зростання в ній. Згадують, що віра в Бога – це не просто факт-визнання, що Він дійсно існує, віра – це особисті стосунки з Ним. А де стосунки, має бути і довіра. Бо стосунки без довіри не можна в жодній мірі назвати особистими, і загалом як такими стосунками.

Але як зростати в довірі Богові, як поглибити її? На це вкрай значуще, принаймні для певного кола осіб, запитання можна почути багато відповідей. От тільки більшість з них навряд чи виявляться в нагоді. Чому? Бо стосунки з Богом у кожної людини унікальні, і не можна підібрати універсальний рецепт для них. Хіба що один, який підійде буквально всім. Сформулювати його можна наступним чином: Для поглиблення стосунків з Богом треба… довіритися Йому.

Це може звучати для когось дещо незрозумілим, але так здаватися може тільки на першій погляд, адже щоб навчитися їздити велосипедом, треба почати на ньому вчитися їздити. Те саме стосується стосунків з Богом: щоб розпочати їх – треба запросити Його у своє життя, прийняти Його пропозицію ввійти в особисті стосунки: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною»  (Одкр. 3:20).

А от ці стосунки багато хто боїться взагалі розпочати, немало є і тих, хто не хоче їх поглиблювати. І причина цьому – страх. Найчастіше цей страх породжують гріхи, а точніше, страх відплати за них. Але буває інший страх – побоювання позбутися звичного житейського комфорту, адже стосунки з Богом вимагають постійного руху, певних змін. І цей різновид страху більш притаманний саме вірним, людям, які мають особисті стосунки з Богом, чи, принаймні, мали до певного часу. Саме мали, бо такий різновид страху, який у свою чергу породжує духовні лінощі, буває часом гірший за страх перед покаранням за скоєні гріхи.

Про це неодноразово попереджає Біблія. Напевно, найбільш відоме попередження міститься в Одкровенні Іоанна Богослова: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:15,16). Як то мовиться, «хто має вуха – той почує».

Але ще є один різновид страху: страх перед неприємностями, страх перед невідомим, страх перед майбутнім, страх щось або навіть все втрати буквально за одну мить. Страх, який, як це не звучить парадоксально, може нас наблизити до Бога, або ж відштовхнути. Відштовхнути в тому випадку, коли ми дозволимо цьому страху забути про те, що на світі є люблячий Бог, Який піклується про кожного з нас, а наблизити, коли ми пам’ятатимемо біблійні слова: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7).

Вірш, який треба добре пам’ятати і постійно нагадувати собі та оточуючим людям. І це неодмінно спрацює. Але лише за однієї умови: треба довіритися Богові.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docДовіра попри страх


Ваш коментар:

Попередній запис

Що таке довіра Богові?

Що таке довіра взагалі? Візьмемо одне з можливих визначень довіри (між людьми) і спробуємо перекласти ці принципи на стосунки людини ... Читати далі

Наступний запис

Страх

Почуття страху нікому не чуже. Страх більшою чи меншою мірою тримає у своїй владі все людство. Страх – це беззвучний ... Читати далі