Що таке довіра Богові?

Що таке довіра взагалі? Візьмемо одне з можливих визначень довіри (між людьми) і спробуємо перекласти ці принципи на стосунки людини і Бога, ґрунтуючись на Писанні і духовному досвіді.

“Довіра – відкриті, позитивні взаємини між людьми, що містять упевненість у порядності і доброзичливості іншої людини, з якою той, хто довіряє, перебуває в тих або інших стосунках. Довіра залежить від міри дотримання обумовлених правил, а також від уміння правильно діяти, досягаючи визначеної мети для суб’єктів, навіть у випадках, коли деякі правила не обумовлені” (Вікіпедія)

Далі виділю тези і коментарі до них:

1) Довіра може бути тільки з тим, з ким є стосунки.

Щоб довіра була з Богом, то з Ним треба якось стикатися, мати якісь взаємини. Якщо немає взаємин (чи здається що вони односторонні), то довіри бути не може. Відповідно, впливаючи на якість стосунків – ми покращуватимемо або погіршуватимемо стан довіри. Наївна дитяча довіра і сформована зріла довіра – різні речі.

2) Довіра – це відкриті (зрозумілі) і позитивні стосунки.

Стосунки треба прояснювати, робити їх більшими і зрозумілішими. І необхідно бути упевненим у доброзичливості іншої сторони.

Як можна прояснювати стосунки з Богом? Природно, вивчаючи Писання, особливо Євангелія. Далі, зіставляючи свої припущення із спостереженням за навколишнім світом і за своїм внутрішнім духовним світом. Чому підкреслюю не лише вивчення тексту, але його зіставлення? Тому що євангельські істини повинні сприйматися не лише як завчений текст, а як елемент життєвого досвіду. Наприклад, ми читаємо що “Бог благий”. Ми читаємо, що Він нас любить. Тепер ми повинні почати шукати, де і в чому проявляється добрість Божа в 21 столітті, там де ми живемо, у тих ситуаціях які переживаємо. Шукати якісь свідоцтва добрості Божої в нашому житті. Підтвердити цю тезу. Спростувати ми завжди встигнемо. Потрібне зусилля, щоб навчитися бачити Його руку, Його дії в наш час. Помічати Його іскри крізь морок гріха і зла. Молитися про це розрізнення.

«У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої» (Пр. 3:6).

3) Упевненість у порядності

Це цікаво. Ми почали бачити Його добрість, Його водійство. І на цьому етапі з’являється думка – раптом це не назавжди. Раптом це випадковість. Якісь складні події і ситуації. Раптом Він відмовиться, адже я грішу (що очевидно). Зрозуміло, що ми читаємо про Його постійність. Але нам потрібне зростити внутрішню віру, що Він вірний. Вірний той, що обіцяв… Яким чином? Через особистий досвід з Богом. Свій і чужі. Досвіди водійства. Не через казки для натхнення, а через реальні ситуації в яких переживається Боже водійство. Так ми привчаємося бачити Бога і Його шляхи. Ми це робимо не в доктринальних цілях, а саме в практичних. Щоб ми знали під яким кутом дивитися і що робити.

Первинний досвід з цього питання ми можемо почерпнути з Писання. Наприклад, ось такі тексти:

  • «До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28).
  • «Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію» (Єр. 29:11).

Це обіцяння. Але що вони означають і як вони застосовуються в житті? І відповідь на це питання дивимося в біографіях біблійних персонажів. Наприклад, Йосиф. Читаємо його життя, етап за етапом, і задаємося питанням – де і в чому тут благо? Де він був? Що він відчував? Що робив? Скільки часу це займало?

Йосиф вимовляє такі слова в Буття 50:20: «…ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей». Але що він бачив, що пережив і як реагував – щоб сказати ці слова?

Є історії Авраама, пророків, апостолів, Самого Ісуса. І в плині часу читати ці короткі біографії і задаватися питаннями, знаходити відповіді. Пробувати застосовувати знайдені відповіді у своєму житті. Дивитися що і як виходить. Молитися. Запитувати поради в духовних мудрих людей, чиє життя Ви знаєте, а не тільки слова. Застосовувати і дивитися на результати – усередині і зовні.

4) Довіра залежить від міри дотримання обумовлених правил.

Що таке обумовлені правила? Хтось скаже – мова про біблійні заповіді. Так, у тому числі. Заповіді регулюють поведінку віруючої людини. Але ці “правила” ширші. Вони якраз відбивають розуміння моделі світу (як влаштований світ) і розуміння фактичних Божих законів, якими він керується. Наведу такий приклад. Уявіть, ви на кухні щось готуєте і випадково ріжете палець. Що робити? Який Божий механізм? Можна помолитися в очікуванні, що поріз миттєво загоїться. Це можливо, що миттєво, але трапляється не так часто. Це розуміння принципів існування світу. Чи досить просто намазати палець йодом або іншим дезинфікуючим розчином? Не завжди. Є такі неприємні явища – різні інфекції, на кшталт правця, і так далі. І залежить що і як ми різали – м’ясо, лук або гострили олівець… Чистий ніж або ржавий тесак… Але ми розуміємо що навіть за допомогою дезинфікуючого розчину ми не застраховані на 100%. Ми звертаємося до Бога, просимо Його зцілення і мудрість для наших дій. А потім обробляємо поріз. Як і чим – це питання “мудрості”. Результат не залежить лише від нас. Є ще імовірнісна складова. І вона в руках Божих. Навіть наші прямі безпосередні дії можуть піти зовсім не так, тому треба шукати Боже водійство.

Якщо ми не дізналися правила – хто винен? Що робити? Якщо ми не скористалися правилами, що дізналися, – хто винен? Що робити?

Дізнаватися. Розуміти. Виконувати.

5) …уміння правильно діяти, досягаючи визначеної мети для суб’єктів, навіть у випадках, коли деякі правила не обумовлені.

Учитаємося в обіцяння: «Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша. Хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус є Син Божий?» (1Ін. 5:4-5)

Цей світ – агресивний. Якщо його треба перемагати, то відповідно, йому можна і програти. За перемогу треба боротися. Це зусилля і боротьба. Правила світу жорстко не обумовлені. При народженні не видають інструкцію з експлуатації. І як довіряти Богові в духовній боротьбі? Що від Нього чекати, що не чекати. А що чекати від себе? І не просто чекати – а як діяти? Які дії від кого мають бути? Що робити якщо немає результату? Чи немає очікуваних дій?

Хто в стосунках з Богом визначає цілі? Це випадкові думки після молитви, слова пастора або церковної ради, цитата з розумної книжки? Як розпізнати? Як реагувати на свої помилки?

«Бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель» (Пр. 24:16)

Відповіді треба шукати, щоб вони стали частиною вашого життєвого досвіду, частиною внутрішньої віри – якою ви користуєтеся у своєму житті, а не тільки промовляєте як правильні слова на біблійних уроках.

На завершення наведу цитату апостола Павла: «Нині я радію в стражданнях моїх за вас і поповнюю нестачу у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його, яке є Церква, котрої я зробився служителем за домоведенням Божим, дорученим мені для вас, щоб виконати слово Боже, тайну, заховану від віків і родів, нині ж відкриту святим Його, яким Бог зволив показати, яке багатство слави в тайні цій для язичників, бо вона є Христос у вас, надія слави, Якого ми проповідуємо, наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрости, щоб показати кожну людину довершеною в Христі Ісусі; для чого я і працюю і змагаюся силою Його, що діє в мені могутньо» (Кол. 1:24-29).

Благословінь Божих

Автор: Віктор Білоусов

Попередній запис

Чому людина схильна до занепокоєння?

Мова в цій збірці піде, як ви, напевно, здогадалися, про довіру Богові. Але перш ніж розпочати розмову, слід розібратися, що ... Читати далі

Наступний запис

Довіра попри страх

«А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, ... Читати далі