Що таке довіра взагалі? Візьмемо одне з можливих визначень довіри (між людьми) і спробуємо перекласти ці принципи на стосунки людини і Бога, ґрунтуючись на Писанні і духовному досвіді.
“Довіра – відкриті, позитивні взаємини між людьми, що містять упевненість у порядності і доброзичливості іншої людини, з якою той, хто довіряє, перебуває в тих або інших стосунках. Довіра залежить від міри дотримання обумовлених правил, а також від уміння правильно діяти, досягаючи визначеної мети для суб’єктів, навіть у випадках, коли деякі правила не обумовлені” (Вікіпедія)
Далі виділю тези і коментарі до них:
1) Довіра може бути тільки з тим, з ким є стосунки.
Щоб довіра була з Богом, то з Ним треба якось стикатися, мати якісь взаємини. Якщо немає взаємин (чи здається що вони односторонні), то довіри бути не може. Відповідно, впливаючи на якість стосунків – ми покращуватимемо або погіршуватимемо стан довіри. Наївна дитяча довіра і сформована зріла довіра – різні речі.
2) Довіра – це відкриті (зрозумілі) і позитивні стосунки.
Стосунки треба прояснювати, робити їх більшими і зрозумілішими. І необхідно бути упевненим у доброзичливості іншої сторони.
Як можна прояснювати стосунки з Богом? Природно, вивчаючи Писання, особливо Євангелія. Далі, зіставляючи свої припущення із спостереженням за навколишнім світом і за своїм внутрішнім духовним світом. Чому підкреслюю не лише вивчення тексту, але його зіставлення? Тому що євангельські істини повинні сприйматися не лише як завчений текст, а як елемент життєвого досвіду. Наприклад, ми читаємо що “Бог благий”. Ми читаємо, що Він нас любить. Тепер ми повинні почати шукати, де і в чому проявляється добрість Божа в 21 столітті, там де ми живемо, у тих ситуаціях які переживаємо. Шукати якісь свідоцтва добрості Божої в нашому житті. Підтвердити цю тезу. Спростувати ми завжди встигнемо. Потрібне зусилля, щоб навчитися бачити Його руку, Його дії в наш час. Помічати Його іскри крізь морок гріха і зла. Молитися про це розрізнення.
«У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої» (Пр. 3:6).
3) Упевненість у порядності
Це цікаво. Ми почали бачити Його добрість, Його водійство. І на цьому етапі з’являється думка – раптом це не назавжди. Раптом це випадковість. Якісь складні події і ситуації. Раптом Він відмовиться, адже я грішу (що очевидно). Зрозуміло, що ми читаємо про Його постійність. Але нам потрібне зростити внутрішню віру, що Він вірний. Вірний той, що обіцяв… Яким чином? Через особистий досвід з Богом. Свій і чужі. Досвіди водійства. Не через казки для натхнення, а через реальні ситуації в яких переживається Боже водійство. Так ми привчаємося бачити Бога і Його шляхи. Ми це робимо не в доктринальних цілях, а саме в практичних. Щоб ми знали під яким кутом дивитися і що робити.
Первинний досвід з цього питання ми можемо почерпнути з Писання. Наприклад, ось такі тексти:
- «До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28).
- «Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію» (Єр. 29:11).
Це обіцяння. Але що вони означають і як вони застосовуються в житті? І відповідь на це питання дивимося в біографіях біблійних персонажів. Наприклад, Йосиф. Читаємо його життя, етап за етапом, і задаємося питанням – де і в чому тут благо? Де він був? Що він відчував? Що робив? Скільки часу це займало?
Йосиф вимовляє такі слова в Буття 50:20: «…ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей». Але що він бачив, що пережив і як реагував – щоб сказати ці слова?
Є історії Авраама, пророків, апостолів, Самого Ісуса. І в плині часу читати ці короткі біографії і задаватися питаннями, знаходити відповіді. Пробувати застосовувати знайдені відповіді у своєму житті. Дивитися що і як виходить. Молитися. Запитувати поради в духовних мудрих людей, чиє життя Ви знаєте, а не тільки слова. Застосовувати і дивитися на результати – усередині і зовні.
4) Довіра залежить від міри дотримання обумовлених правил.
Що таке обумовлені правила? Хтось скаже – мова про біблійні заповіді. Так, у тому числі. Заповіді регулюють поведінку віруючої людини. Але ці “правила” ширші. Вони якраз відбивають розуміння моделі світу (як влаштований світ) і розуміння фактичних Божих законів, якими він керується. Наведу такий приклад. Уявіть, ви на кухні щось готуєте і випадково ріжете палець. Що робити? Який Божий механізм? Можна помолитися в очікуванні, що поріз миттєво загоїться. Це можливо, що миттєво, але трапляється не так часто. Це розуміння принципів існування світу. Чи досить просто намазати палець йодом або іншим дезинфікуючим розчином? Не завжди. Є такі неприємні явища – різні інфекції, на кшталт правця, і так далі. І залежить що і як ми різали – м’ясо, лук або гострили олівець… Чистий ніж або ржавий тесак… Але ми розуміємо що навіть за допомогою дезинфікуючого розчину ми не застраховані на 100%. Ми звертаємося до Бога, просимо Його зцілення і мудрість для наших дій. А потім обробляємо поріз. Як і чим – це питання “мудрості”. Результат не залежить лише від нас. Є ще імовірнісна складова. І вона в руках Божих. Навіть наші прямі безпосередні дії можуть піти зовсім не так, тому треба шукати Боже водійство.
Якщо ми не дізналися правила – хто винен? Що робити? Якщо ми не скористалися правилами, що дізналися, – хто винен? Що робити?
Дізнаватися. Розуміти. Виконувати.
5) …уміння правильно діяти, досягаючи визначеної мети для суб’єктів, навіть у випадках, коли деякі правила не обумовлені.
Учитаємося в обіцяння: «Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша. Хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус є Син Божий?» (1Ін. 5:4-5)
Цей світ – агресивний. Якщо його треба перемагати, то відповідно, йому можна і програти. За перемогу треба боротися. Це зусилля і боротьба. Правила світу жорстко не обумовлені. При народженні не видають інструкцію з експлуатації. І як довіряти Богові в духовній боротьбі? Що від Нього чекати, що не чекати. А що чекати від себе? І не просто чекати – а як діяти? Які дії від кого мають бути? Що робити якщо немає результату? Чи немає очікуваних дій?
Хто в стосунках з Богом визначає цілі? Це випадкові думки після молитви, слова пастора або церковної ради, цитата з розумної книжки? Як розпізнати? Як реагувати на свої помилки?
«Бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель» (Пр. 24:16)
Відповіді треба шукати, щоб вони стали частиною вашого життєвого досвіду, частиною внутрішньої віри – якою ви користуєтеся у своєму житті, а не тільки промовляєте як правильні слова на біблійних уроках.
На завершення наведу цитату апостола Павла: «Нині я радію в стражданнях моїх за вас і поповнюю нестачу у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його, яке є Церква, котрої я зробився служителем за домоведенням Божим, дорученим мені для вас, щоб виконати слово Боже, тайну, заховану від віків і родів, нині ж відкриту святим Його, яким Бог зволив показати, яке багатство слави в тайні цій для язичників, бо вона є Христос у вас, надія слави, Якого ми проповідуємо, наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрости, щоб показати кожну людину довершеною в Христі Ісусі; для чого я і працюю і змагаюся силою Його, що діє в мені могутньо» (Кол. 1:24-29).
Благословінь Божих
Автор: Віктор Білоусов
