Чому людина схильна до занепокоєння?

Мова в цій збірці піде, як ви, напевно, здогадалися, про довіру Богові. Але перш ніж розпочати розмову, слід розібратися, що таке довіра Богові.

Якщо простими словами, довіра Богові – це практичне втілення нашої віри в Нього. Відповідно: чим більше ми віримо Богові, тим більше Йому довіряємо, а взагалі без віри – немає ніякої довіри… Але як може виражатися наша довіра Богові? У нашій довірі та слідуванню Його Божественному слову, що міститься в Біблії.

А щоб переконатися в тому, чи довіряєте ви Богові, пропонуємо вашій увазі одну статтю, знайдену на просторах Інтернету.

Чому людина схильна до занепокоєння?

Занепокоєння може зіпсувати все життя. І від нього треба позбавлятися. Тим більше, занепокоєння абсолютно не потрібне людині. Позбавившись від нього, людина нічого не втрачає, а навпаки, багато що набуває. От що каже із цього приводу Біблія: “Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше?” (Лк. 12:25,26) “Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? Тому що всі дні її – скорботи, і труди її – неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це – суєта!” (Еккл. 2:22, 23) “Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам” (Мф. 6:31-33).

Чому взагалі виникають занепокоєння? Від страху. Звичайно, страх буває позитивний, наприклад, коли ми бачимо автомобіль, що готовий нас задавити. Цей страх мобілізує нас, але і виникає він мимоволі, як природна реакція людської психіки. Страх же, який породжує занепокоєння, зовсім іншого роду. Біблія каже про нього, точніше про позбавлення від нього: “У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові” (1Ін. 4:18). “Тож ми сміливо говоримо: “Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?”” (Євр.13:6).

Від страху і занепокоєння треба позбавлятися, але як це зробити? – Увірувавши в Христа.

Ісус обіцяє позбавити нас від скорботи: “Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ” (Ін. 16:33).

Про це також сказано: “Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому” (Рим.8:37-39).

Це звучить дещо абстрактно і незрозуміло. Але після прийняття Христа, люди починають відчувати цю участь у житті. У Писанні сказано про це: “Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене” (Ін. 15:26).

Приймаючи Христа як Господа і віддаючи Йому своє життя, людина набуває спілкування з Богом за допомогою Святого Духа: “Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця‚ і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами” (2Кор. 13:13). “Про те, що ми бачили і чули, звіщаємо вам, щоб і ви мали єднання з нами: а наше єднання – з Отцем і Сином Його, Ісусом Христом” (1Ін. 1:3). “Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець, – Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам” (Ін. 16:13-15).

Яким чином вступити в таке спілкування з Богом? І що для цього зробити? Просто звернутися до Бога – сповідувати перед Ним свої гріхи, підтвердити свою віру в Христа і бажання в усьому йти за Ним.

З цієї миті Бог починає вважати людину Своїм сином або дочкою: “Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими” (1Ін. 3:1). “Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є” (1Ін. 3:2). “Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі” (Рим. 8:16).

Важливо, щоб людина, яка присвятила таким чином себе Господові, не забула про те, що вона пообіцяла, і про що просила Бога – прийняти її в число спасенних. Але мій особистий досвід показує, що Бог дуже серйозно ставиться до таких слів людини, і якщо людина незабаром забуває про сказане, то Бог їй нагадує про це різними способами.

* * *

А тепер, після прочитання цієї статті, якщо ви згодні із запропонованим рецептом лікування занепокоєння, – відповідно, ви в тій чи іншій мірі довіряєте Богові. З чим вас і вітаємо. Якщо ж ви лише знизите плечима, чи скажете щось на кшталт: “Що за маячня?!” – тоді ця тема явно не для вас.

І на останок. Не даремно на початок цієї збірки винесена стаття присвячена занепокоєнню. Тому що далі розмова піде про наші страхи, хвилювання, депресії, та рецепти їх подолання. Адже страх і довіра Богові – 2 фактори, які взаємовиключають один одного: чим більше ми довіряємо Богові, тим менше ми боїмося, і навпаки.

Завдання ж цієї збірки полягає в тому, щоб допомогти зрозуміти вам наскільки ви довіряєте Богові, ну і допомогти вам у боротьбі з власними страхами та занепокоєнням.

Редакція сайту

Наступний запис

Що таке довіра Богові?

Що таке довіра взагалі? Візьмемо одне з можливих визначень довіри (між людьми) і спробуємо перекласти ці принципи на стосунки людини ... Читати далі