Розділи 8-9

8:1-9 – Влада

Ця частина подає певні практичні настанови, як поводитися щодо царя (вв. 2-6). Одначе навіть людина, котра має владу, не контролює провістя життя чи дня смерти (вв. 7-8).

8:10-17 – Проблема міри справедливости

Проповідник указує, що випадки, коли неправедні не зазнають заслуженої кари, схиляють людей до того, щоби чинити зло. У типовий парадоксальний спосіб він залучає згодом традиційний погляд, що «щасливі будуть ті, що бояться Бога… Безбожному ж не буде щастя», проте негайно відкидає цю «догму» з огляду на досвід, що «праведним стається те, що заслужили своїми вчинками безбожні, а безбожним трапляється те, що заслужили своїми вчинками праведні». Це – один із абсурдів життя. Мудрі не здатні цього пояснити – вони не спроможні зрозуміти Божих діянь (вв. 16-17). Такою є принципова критика мудрости: остаточне розуміння – недосяжне, хоча на практиці мудрість може до певного рівня виявитися корисною (пор. 9:13-10:1). Проповідник скаржиться не на те, що йому бракує належної мудрости, а на те, що людська мудрість не сягає так далеко, як би хотілося; його погляд – цілковито протилежний до твердої впевнености, висловленої в Пр. 8 (пор. також 7:23-24).

9:1-10 – Проблема смерти

Це не єдине місце, де Проповідник визнає, що він не вірить у потойбічне життя. Ми вже знаємо його позицію щодо того, що мудрого та нерозумного рівняє смерть (2:14-16). Думку про те, що однакова доля чекає на кожного ще виразніше висловлено в 9:1-3 й у наступних віршах 4-6. Проповідник знову підкреслює порожнечу, до якої провадить смерть: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам’ять про них». Проповідник знає, що людський дух повертається до Бога, як про це може свідчити 12:7. Це – традиційний погляд, висловлений у Пс. 104:29; Йов. 34:14-15 і в Сир. 40:11: дух, що його Бог удихнув у людину (Бут. 2:7), повертається до Бога в годину смерти. Це означає не індивідуальне подальше тривання після смерти, а повернення до джерела: як порох повертається в землю (Бут. 3:19), так дух повертається до Бога. Умирання полягає саме в тому, що Бог забирає в людини дух, який оживляє, і, з цього погляду, люди і тварини – рівні. Ось чому запитання в Проп. 3:21 звернено не стільки проти традиції, скільки проти тих нових ідей щодо індивідуального безсмертя людської душі, які з’явилися за часів Проповідника. Його захист традиційної біблійної концепції життя після смерти виразно постає в 9:10: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости». У Шеолі – підземному світі – люди провадять життя, яке не має жодного вияву; вони не мають свідомости (пор. Йов. 14:21; Пс. 88:11-13; 115:17); там немає ні винагороди, ні покарання, від якого можна би потерпати, ні жодної радости, якої можна би зазнати (пор. Сир. 14:16). «Проповідник не бачив жодних підстав для оптимізму щодо майбутнього життя ні в його староєврейській іпостасі воскресення тіла, ні в грецькій – безсмертя душі. Для Проповідника Шеол (царство мертвих) був місцем небуття» (Crenshow, Ecclesiastes, 163). Єдине практичне вирішення – знову насолоджуватися життєвими благами. Крім хліба та вина (9:7-9), людина має насолоджуватися світлою одежею, олією та коханою жінкою: «Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти».

9:10-12 – Притчі про випадок

Примхи випадку можуть перешкодити насолоджуватися вигодою тому, хто на неї заслуговує.

9:13-10:1 – Мудрість – потужна, та не вільна від глупоти

Мудрість не є непостійною. Сам Проповідник є вчителем мудрости в тривалій традиції мудреців, чиї повчання збереглись у прислів’ях. В очах народу він є мудрим чоловіком, котрий уміє вирішувати життєві проблеми та допомагає іншим долати труднощі в їхньому житті. Мудрець навчає людей, як досягти успіху в житті завдяки належній поведінці в сім’ї, у контактах із іншими, у ділових стосунках, у ставленні до влади тощо. Мудрість – це навіть Божий дар. Але Проповідник критично ставиться до мудрости. Сам мудрець, він визнає певну цінність мудрости, проте, врешті-решт, не є вона, на його думку, вельми корисною. У 7:11-12,19 і у 8:1 він ставиться до мудрости позитивно: вона краща, ніж багатство, і може бути корисна, особливо у вирішенні практичних проблем, напр., убезпечення міста (9:15), подолання звичних щоденних труднощів (10:10) чи розуміння життя (2:14). Підсумковий баланс, одначе, негативний, адже у світі годі добачити якийсь лад. «Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добраТрохи глупоти псує мудрість та славу» (9:18-10:1). Мудрість також – подібно, як практичні вміння, – завжди вразлива, про що свідчить хоча би коротка історія про мудреця в обложеному місті.

Попередній запис

Розділи 5-7

4:17-5:9 – Перевага мовчання над нерозважливими словами Цей фрагмент складається з п’яти повчань, подібних за структурою, викладених у формі наказів ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 10-12

10:2-20 – Прислів’я Зібрані в цьому фрагменті прислів’я присвячено поперемінно перевагам мудрости над глупотою (вв. 2-3 та 12-15) і роздумам ... Читати далі