Розділи 10-12

10:2-20 – Прислів’я

Зібрані в цьому фрагменті прислів’я присвячено поперемінно перевагам мудрости над глупотою (вв. 2-3 та 12-15) і роздумам про вельмож та підлеглих (вв. 4-7 і 16-17). У середині цього фрагмента вміщено добірку прислів’їв на тему ризикованости будь-якої діяльности (вв. 8-11), а наприкінці додано ще кілька – за принципом асоціятивного ряду слів (їжа та пиття, лінощі, цар: вв. 18-20).

11:1-6 – Потрібно ризикувати, якщо ви хочете чогось досягти, бо ніхто не знає заздалегідь, що станеться

11:7-12:7 – Насолоджуйся світлом, доки можеш

Тема, розпочата в 11:8, має доволі довгу композицію: «І коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам’ятає дні темряви, бо їх буде багато». Тому радій у твоїй молодості (11:9-10) і пам’ятай про вік темряви та смерти (12:1-7), перш ніж лихі дні прийдуть (в. 1), перш ніж зима життя прийде (вв. 2-5), перш ніж смерть прийде (вв. 6-7). У 12:2-7 є т. зв. алегорія літнього віку, хоча не всі екзегети погоджуються, що цей текст – алегоричний. Ця поезія висуває стільки філологічних проблем, що жодна інтерпретація не може бути вичерпною. Захисники алегоричної інтерпретації намагалися різними способами тлумачити згаданих осіб і згадані предмети, вбачаючи в них частини людського тіла: після опису бурі як загального образу літнього віку (в. 2) з’являються описи сторожів дому (руки, ноги), мужів хоробрих (кості, плечі), тих, що мелють (зуби), тих, що виглядають у вікна (очі), у двері (рот, вуха). Починаючи з в. 4б, текст уважають не алегоричним, а радше реалістичним описом старіння: літня людина почувається не надто добре, прокидається вдосвіта і боїться висоти, а навіть ходити по дорозі (5а). Вірш 5б знову часто інтерпретують як алегорію: цвітіння мигдалевого дерева передає сиве волосся; обважніла сарана може підказувати думку про труднощі з пересуванням літніх осіб, а відсутність бажання (чи висипання каперса) може вказувати на брак апетиту. Вірші 5в-7, одначе, виразно мовлять про смерть, тому найдоречніше, здається, відкинути думку, що перед нами алегорія тіла, яке старіє, а інтерпретувати вв. 3-5б як опис оплакування смерти. Таке – похоронне – тлумачення заслуговує на підвищену увагу, та не всі подробиці йому відповідають. Хай там як, а перед нами зворушлива поезія, образи якої «творять пронизливу атмосферу болю» (Fox, Qoheleth, 289). Вірш 7 є виразною алюзією до Бут. 2:7; 3:19.

12:8 – Вставка

Цей вірш повторює мотто з 1:2.

12:9-14 – Епілог

У завершенні Проповідник не пропонує жодної тривкої цінности (євр. jitron) у людському житті, а лише крихту насолоди (євр. heleq). Підсумок його роздумів про людське життя – негативний. Було це, зрештою, очевидно зі самого початку, що увиразнив остаточний редактор книги в закінченні 12:12-14: «А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла! Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!». Фокс дуже добре підсумував головну функцію епілогу, що полягає в «посередництві між словами Проповідника та читачем у такий спосіб, який уможливив би прийняття тих слів і зробив би їх якнайменш обтяжливими» (Fox, Qoheleth, 316). Епілог засвідчує реальність постати Проповідника; наказує ставитися до нього з повагою (12:9-10): вивершує його книгу як цілісність із безсумнівною ортодоксальною позицією (вв. 13-14). Автор епілогу дещо дистанціюється від слів Проповідника (в. 12) і тому вписує його слова в широкий літературний і релігійний контекст «слів мудрих» (в. 11).

Попередній запис

Розділи 8-9

8:1-9 – Влада Ця частина подає певні практичні настанови, як поводитися щодо царя (вв. 2-6). Одначе навіть людина, котра має ... Читати далі

Наступний запис

Вступ

А. Замість вступу Як трапилося так, що поетичний твір, який оспівує фізичне кохання людини, опинився в складі Біблії? Чому хтось ... Читати далі