Розділи 5-7

4:17-5:9 – Перевага мовчання над нерозважливими словами

Цей фрагмент складається з п’яти повчань, подібних за структурою, викладених у формі наказів чи заборон, після чого наведено дві пояснювальні думки: 5:1, 2-3, 4-5, 6-7, 8-9. Перевага мовчання над нерозважливими словами, особливо коли йдеться про наші стосунки з Богом, – це виразна тема трьох головних повчань і опосередкована – в. 1 («Не квапся своїми устами»), а також в. 8 (немає сенсу протестувати проти такої ситуації).

5:10-6:9 – Про багатство

Цінності, яких прагнуть люди, нестійкі, непередбачувані, мовби плин часу. Істинність цього стосується багатства, як ми вже знаємо з 2:4-11 (Соломон) і з 2:18-23. На противагу традиційній мудрості ізраїльтян і девтерономістичній ідеології, згідно з якими багатство є нагородою за побожність (напр., Пс. 128:1-4; Іов. 42:10-17; Втор. 28-30), Проповідник звертає увагу на непевність багатства та на клопоти, які воно приносить зі собою: породжує невгамовне прагнення здобувати щоразу більше; принаджує інших, котрі на нього зазіхають; приносить самі турботи; може виявитись утраченим; урешті-решт, у хвилину смерти багатий «нічого не винесе… з свого труду, що можна б узяти своєю рукою» (5:14). Щодо цього Книга Проповідника може бути ефективною протиотрутою на запевнення тих проповідників, котрі вводять в оману вірних, кажучи, що багатство є достеменним плодом побожности. У 5:19 Проповідник хвалить радість, що її знаходять ті, хто не переймається швидкоплинністю життя чи пов’язаними з ним розчаруваннями, які роблять життя гірким і до яких належить непевність багатства: передчасний викидень щасливіший, аніж такий багатій (6:1-6).

Думки Проповідника про багатство та про успіх цікаві також для нас, сучасних людей: успіх і багатство – це ідоли нашого часу (та й, без сумніву, всіх часів): вони поневолюють людей, і, врешті-решт, на них не можна покладатися. Слідом за Ісусом маємо додати, що в житті багато є важливіших речей.

6:10-7:14 – Що добре для людини?

Ніхто не може цього сказати; Бог угорі відає все, що станеться, натомість люди не мають жодних знань про майбутні події (6:10-12). Є лише такі речі, які порівняно кращі за їхні протилежності (7:1-8), так само як мудрість є ліпшою та більш помічною, ніж багатство (7:11-12).

7:15-22 – Справедливість і несправедливість

Багатьох читачів — причому і юдеїв, і християн – обурює фрагмент Проп. 7:16-18: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм? Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того». Здається неймовірним, аби Проповідник радив будь-що незаконне чи аморальне, проте багато коментаторів гадають, що він сповідує відоме правило via media – про золоту середину. Одним із таких коментаторів був Єронім. Декілька сучасних коментаторів відкидають цю думку і добачають у цьому фрагменті засторогу перед самовиправданням і претензією на володіння мудрістю, особливо коли ці речі переходять у крайнощі. Дехто каже навіть про антифарисейське налаштування Проповідника, що може видаватися можливим, адже є й інші вказівки, які можуть свідчити про його садукейські схильності, напр., про його консервативний погляд на потойбічне життя, що ми обговоримо окремо, коментуючи Проп. 9:1-10; 12:7. Хай там як, а це антифарисейське налаштування містить визнання певного ґатунку золотої середини: не треба бути занадто суворим щодо дотримання закону, і радше насолоджуватися життям, але водночас не слід повністю поринати в задоволення, мов той дурень, котрий легковажить закон і дисципліну. Добре ж бо відомо, що надмірне прагнення до досконалости часто провадить до надмірного педантизму.

7:23-29 – Небезпечна жінка

Чи Проповідник – мізогініст, ворог жінок? З 7:26 можна би зробити висновок, що так: «І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!». Проте й цього разу Проповідник послуговується своїм улюбленим методом коментування традиційних висловів, які він сам і наводить. Ці вірші потрібно прочитувати в контексті 7:23-29. Через те, що традиційна мудрість не допомогла йому вирішити його проблем, Проповідник звертається до мудрости, опертої на його власних дослідженнях, пошуках (дослівно: до «мудрости й підрахунку/висновування»). У своїх дослідженнях він часто натрапляє на вислів із в. 26. У в. 27 він пропонує результати власних пошуків, але перериває виклад парентезою у в. 28, наводячи інше песимістичне та жононенависницьке прислів’я: «Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння! Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!… ». Остаточно власні результати пошуків він подає у в. 29: Проповідник, усупереч негативній сентенції про жінок, стверджує, що саме людство таке недобре не тому, що Бог створив людину поганою (створив-бо її «прямодушною»), а тому, що вона недоречно використовує свої інтелектуальні здібності, свої таланти («стала шукати вигадок»). Потрібно, проте, визнати, що, на думку деяких екзегетів, це місце має безсумнівний мізогіністський характер. Згідно з ними, Проповідник каже у в. 26: «Подивіться, куди мене привели мої старанні пошуки: до знання, що жінка – це загроза!» (Fox, Qoheleth, 242). Проте при такій інтерпретації складно спостерегти єдність цілої перикопи. Відкриття, що спокусниця є гіршою за смерть і що щасливі люди (ті, котрі подобаються Богові) її уникають, не є нічим новим: це – традиційна тема в біблійній сапієнціяльній літературі (Прип. 5; 6:20-35; 22:14; 23:26-28; Сир. 9:1-9; 26:9-12). Проповідник, одначе, зазвичай дуже критичний до традиційної мудрости. Тому не має дивувати, що він відкидає чи принаймні значно релятивізує традиційну тезу про те, що жінки – особливо небезпечні.

Попередній запис

Розділи 3-4

3:1-15 – Людські створіння підвладні часу Усі люди тягнуть свій тягар минулого, натомість майбутнє – це книга за сімома печатями, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 8-9

8:1-9 – Влада Ця частина подає певні практичні настанови, як поводитися щодо царя (вв. 2-6). Одначе навіть людина, котра має ... Читати далі