Розділи 1-2

1:1 – Заголовок

Подібно як інші сапієнціяльні книги (Книга Приповістей, Книга Мудрости), Книгу Проповідника приписують Соломонові, але це лише традиційне переконання, що не має історичної ваги.

1:2 – Теза

Точне значення староєврейського слова hebel, яке в Книзі Проповідника вжито тридцять вісім разів, було предметом багатьох дискусій. Дослівно воно значить «дихання», «подув», «пара». У Біблії його майже завжди вживають у переносному значенні: «минущість», «марнота», «обман». Через те інколи ним окреслюють фальшивих богів. Але всі ці значення переважно не відповідають контекстам Книги Проповідника. Наприклад, у 11:10 це слово можна перекласти як «проминати»: «Бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота», – тому що перекласти його як «марнота» в сенсі дріб’язковости й марнослав’я – це, вочевидь, не охоплює всіх сенсів і має моралізаторське звучання, чуже для Проповідника. Найкращими перекладними формами слова hebel, причому практично в усіх місцях Книги Проповідника, були б «абсурд», «абсурдність» чи «абсурдний», – але не в їхньому звичайному логічному значенні, а в екзистенційному – як їх розуміли екзистенціялісти. «Суть абсурду полягає в невідповідності між двома явищами, які, за переконанням, мають бути поєднані гармонійними чи причиново-наслідковими зв’язками, проте в дійсності є роз’єднаними чи навіть протилежними одне одному… Абсурдність виникає з логічної суперечности між двома безперечними реальностями» (Fox. Qoheleth and his contradictions, 31). Абсурдом для Проповідника є не тільки те, що невідповідне чи іронічне, але також те, що деспотичне, пригноблювальне та несправедливе: «Це – конфронтація ірраціонального елементу в житті з палким прагненням ясности, голос якого розлягається в глибинах людини» (Albert Camus, Le mythe de Sisyphe. [Paris: Gallimard, 1948] 37.)

1:3-2:26 – Визнання Соломона

Перша перикопа (1:3-11) визначає напрям роздумів: тому що в природі не відбувається нічого нового, всі людські зусилля – марні; людськими заходами годі досягнути чогось такого, що не траплялось уже раніше. На таку саму тезу натрапляємо в т. зв. царській фікції в 1:12-2:26. Проповідник видає себе за царя Соломона, і тому цю книгу традиційно приписували саме Соломонові (пор. 1:1). Як мудрий і багатий цар він поклав «на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом.» (1:13). Він прагне зібрати мудрість і пересвідчитись у ній (1:16-18; 2:12-17), зазнати радощів і щастя, які вона дає (2:1-11), обміркувати свою працю для здобуття багатства (2:18-23). Усі дослідження Проповідника знову і знову підштовхують його до висновку, що «усе – марнота й гонитва за вітром». Абсурдність особливо проявляється в марних пошуках якогось світового порядку, який дозволив би відкрити скарбницю мудрости (1:16-17). Так чи так і мудрі, й нерозумні рівні перед обличчям смерти (2:14-16). Автор має на увазі таку іпостась життя після смерти, про яку знали стародавні ізраїльтяни, а саме подальше існування в пам’яті, у спогадах. Щодо цього Проповідник протистоїть традиційній мудрості, згідно з якою на праведника, тобто на людину, правдиво мудру, очікує інше майбутнє, ніж на грішника: «Пам’ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине» (Пр. 10:7). Проповідник нічого не знає про надію на це і тому не цінує життя (2:17).

У сумі баланс життя радше від’ємний. Як, отже, слід поводитися? Проповідник – це вчитель мудрости: він мусить указати своїм учням дорогу – спосіб, в який треба змагатися з цим життям. Перед обличчям цілковитої поразки життя має тільки одну практичну відповідь: насолоджуйся благами, які пропонує життя, бо всі вони є частиною Божого плану (тому це не є звичайний гедонізм; 2:24-25). Сім разів він закликає насолоджуватися: 2:24-25; 3:12-13, 22; 5:18-20; 8:15; 9:7-9; 11:8. Переважно він мовить про їжу й пиття і про насолоду загалом, але в 5:18-20 згадує також про багатство та про володіння, якими можна насолоджуватися. Це доводить, що Проповідник розуміє «радість» чи «задоволення» не як «щастя», а як «насолоду». Тут він є виразником традиції стародавнього Близького Сходу.

Попередній запис

Актуальність Книги Проповідника

Тому що уважне читання Книги Проповідника залишає дуже негативне враження, варто замислитися, чи не було би найкраще взагалі забути про ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 3-4

3:1-15 – Людські створіння підвладні часу Усі люди тягнуть свій тягар минулого, натомість майбутнє – це книга за сімома печатями, ... Читати далі