Актуальність Книги Проповідника

Тому що уважне читання Книги Проповідника залишає дуже негативне враження, варто замислитися, чи не було би найкраще взагалі забути про неї, припинити читати її як святу книгу, – так, як те пропонували деякі рабини? Такий висновок був би вельми необачний і хибний. Книга Проповідника є однією з тих частин Біблії, які прийняла єврейсько-християнська традиція. Тому ця книга має, що нам розповісти. У певному сенсі вона показує темний бік людського життя. Книга Проповідника демонструє людську реальність, а саме боротьбу за сенс нашого існування та враження, що ми не можемо подолати цієї проблеми чи принаймні не контролюємо її цілковито. Якби ми мали тільки твори пророків, священиків і мудреців, сповнені ентузіязму віри та надії, які достеменно знають усе про дійсність, залишаючи враження, що вони все контролюють, тоді Біблія не була би правдиво людська. Могло би навіть здаватися, що вона є посланням, відірваним від землі, таким, що не знає людського світу чи ігнорує його. Книга Проповідника витвережує, навчає реальности; вона може нам допомогти серйозно сприймати проблеми людства.

З іншого боку, Книга Проповідника – не єдина в Біблії. Треба прочитати цілу Біблію: історію Бога та Божого народу, пророків, котрі засуджують зло і проголошують спасення, історію Ісуса та спільноти Його учнів у НЗ. Біблія може допомогти нам знайти відповіді на запитання, які ставить Книга Проповідника. Ми можемо зіставити його образ далекого Бога в 5:1 із Іс. 55:8-11: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги,., Слово Моєпорожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!». Тут трансцендентність Бога має значення спасення.

Ідеться, проте, ще про щось більше. Ми можемо здобути велику користь із деяких висловів Книги Проповідника. Поради Проповідника часто виявляються дуже практичними, напр., думка про те, що занадто старанне планування майбутнього може перешкоджати діяльності (11:4-6). У 7:1-10 бачимо серію приповістей, які закінчуються порадою, що нерозумно запитувати, чому «часи колишні були ліпші, ніж теперішні». Ще більше нам потрібно цінувати пораду Проповідника насолоджуватися життєвими добрами; нам і справді слід насолоджуватися тим, що створив Бог, на противагу радше поганським традиціям презирства до світу, які просочились у християнство (пор. 1Тим. 4:3-5, хоча цей текст залишається радше під упливом Бут. 1). Інший текст Проповідника застерігає від надмірности (7:16-18). Більше прикладів наведемо в другій частині цього коментаря.

Проповідник також навчає нас жити з невирішеними чи невирішуваними проблемами: незважаючи на весь негативний досвід, він продовжує жити, не думаючи про самогубство. Навпаки, він дає практичні поради: так ти повинен жити; так – поводитися з урядниками; так ти повинен контактувати з іншими; повинен насолоджуватися життєвими благами тощо.

Навіть якщо йдеться про наш образ Бога і про наше ставлення до Бога, Проповідник має, що повісти. Він пропонує дещо скоригувати наш християнський образ Бога, бо поняття «Бога як Отця» можна зрозуміти неправильно: Бог милосердний і прощає наші гріхи, та він не є «добрим вуйком»; він не є кишеньковим Богом, завжди готовим до наших послуг. Бог завжди залишається цілком іншим, таємничим, Буттям. Нам не слід собі уявляти, що ми дивимось очима Бога, і чому ми також мусимо уникати говорити від імени Бога. «Бог бо на небі, а ти на землі» (5:1). Звичайно, з НЗ ми знаємо, що Бог також «перебуває в нас» (пор. 1Кор. 3:16; 2Кор. 6:16), і це є важливою корективою образу Бога, показаного в Проповідника.

Концепція життя після смерти, яку викладає Проповідник, теж потребує коригування. У розумінні Проповідника немає жодної надії на майбутнє життя, смерть – це невтішний кінець. Така концепція вимагає коректив у контексті Ісусового воскресення: ми-бо покликані до вічного життя з Богом. Проповідник може нас, одначе, вберегти від трактування майбутнього життя насамперед як нагороди! Ми маємо чинити правильно, тому що це є правильним, а не для того, щоби заслужити собі небо. Урешті-решт, Проповідник не може вирішити жодної проблеми, і на його крик відчаю ми мусимо шукати відповідь в Ісуса: Бог – поряд, і він нас не залишить. Проповідник, одначе, показує нам відносність багатьох речей «під сонцем» у цьому житті, а в багатьох ситуаціях він демонструє почуття гумору, що є добрим ліком при появі ознак наближення смерти, особливо для активних людей. Останнє слово – за Богом, і Проповідник убачає в цьому певну проблему, – натомість ми схильні були би сказати, що «це – найкраще вирішення».

Попередній запис

Історія сприйняття

Радше негативне ставлення Книги Проповідника до життя пояснює, чому в рабіністичному юдаїзмі дискутували щодо її канонічности. З Мішни, єврейських правничих ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-2

1:1 – Заголовок Подібно як інші сапієнціяльні книги (Книга Приповістей, Книга Мудрости), Книгу Проповідника приписують Соломонові, але це лише традиційне ... Читати далі