1) 30:1-14 – Смиренний мудрець
Латинська Вульгата тлумачить ім’я Агур як таке, що має зв’язок з іменем царя Соломона. Агур є сином Яке, той, хто поширює, пов’язуючи його з іменем царя Давида. Інтуїтивне розуміння того, що постать Агура потрібно сприймати як символ, призводить коментаторів до розуміння «Притчі Агура» як mahshal (притчі) з фігурою мудреця, що змальований тут дуже подібним до образу Йова (пор. Пс. 15:1; 49:4). Цей фрагмент є симетричним: вірші 1-3 написані у вигляді визнання, а вірші 7-9 – у формі заключної молитви. Ці два фрагменти слугують обрамленням до двох тверджень про поняття, незбагненні для людини. Перше твердження – це визнання слабкости та невігластва людини (в. 4), тоді як друге твердження говорить про істинне визнання Бога (вв. 5-6). Заключні вірші 10-14 дають практичні поради.
А. 30:1-3 – Молитва Агура
Найімовірніший єврейський корінь, із якого можна вивести ім’я «Яке», має значення «благочестивий» чи «смиренний». Визначення «син Яке» показує Агура як смиренного чоловіка, що якраз презентує цю збірку приповістей. У першому вірші Агур представляє пророцтво та вирок. Ці два терміни належать до лексикону пророків (massa; nа’um). Ми зустрічаємо ці терміни також у Чис. 24:3, 15; 2Сам. 23:1. Переклад Пр. 30:1-3 містить протиріччя. Єврейською мовою він дуже близький до закінчення в Єр. 20:9 та Пс. 73:22 («Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед Тобою»). Багато тлумачів пояснюють цей вірш як пророчу молитву таким чином: «Я змучений, о Боже, я змучений, о Боже! Як мені продовжувати своє існування? Я занадто нерозумний, щоб зватися людиною; в мене немає необхідного для людини розуміння. Я не навчився ні мудрости, ні знання про (святого Господа)». Це тлумачення є відображенням теми, спільної для сапієнціяльної літератури: всі людські створіння та їхній розум обмежені в порівнянні з великою мудрістю Бога (Йов. 11:8-9; Пр. 3:3-7). Вірш 2 – цей вірш також відображає головну думку Книги Йова про постійний пошук імени Бога та справжнього значення мудрости (пор. Йов. 38). Вірш 3 – коли слово «святий» вживається в множині – «святі» (пор. Пр. 9:10), воно стосується імені Бога, що є джерелом, виміром та границею мудрости. Для Агура мудрість – це часткова відповідь; він прагне отримати знання від святого Господа. За формальною ознакою у єврейському тексті у вірші 3 бракує заперечної частки «ні». Проте видається можливим додати «ні» до вірша 3а, для позначення подвійної функції обов’язкової дії, і тоді переклад звучатиме так, як було показано вище: « …. не знаю пізнання святих». Вірш 3 можна перекласти також із позитивною конотацією: «я мудрости не навчився, але я маю знання святих». Це означає: він не навчився людської мудрости, але отримав Божу мудрість.
Б. 30:4 – Незбагненна таємниця
Цей вірш містить шість риторичних запитань про Творця: відповідь на всі запитання в цьому контексті може бути лише одна: Бог. Але на останнє запитання: «І яке ім’я його сина…?» відповідь «Бог» видається в певному сенсі проблематичною. У христологічній інтерпретації відповідь може бути «Ісус Христос» (пор. Ів. 3:31-33), але це неможливо в оригінальному єврейському контексті Старого Заповіту.
В. 30:5-6 – Слово Боже
Цей текст є компіляцією переможної пісні Давида у 2Сам. 22:31 та слів Мойсея (Втор. 4). Цей фрагмент є відображенням Божого знання (в. 3), що протиставлене людському знанню (вв. 1-3а). Слово Боже бездоганне: це щит для всіх, хто шукає Божого захисту. Вірш 6 дає відповідь на випробування Йова в Йов. 24:25 (пор. Втор. 4:2; 13:1). Агур не обмежується лише Втор. 4:2; 13:1 («не додавай до цих слів») і говорить про те, що Господь буде випробовувати тих, хто це робить, і вкаже їм на їхню брехню.
Г. 30:7-9 – Молитва Агура
Ця молитва показує, наскільки Агур вважає себе беззахисним та вразливим. Молитва мовить про дві небезпечні речі: перша – це багатство та самодостатність, і друга – це надзвичайна бідність, що призводить до крадіжок (в. 9в) чи звинувачення Господа у власних стражданнях (в. 9г).
Ґ. 30:10-14 – Прокляття та благословення
Мудреця вирізняє його ставлення до бідних (пор. Пр. 15:33). Бог чує прокльони тих слуг, до яких погано ставляться, і всіх тих бідних, із яких жорстоко знущаються заможні, користуючись своїм панівним становищем (вв. 10, 14). Вірші 11-14 містять перелік чотирьох категорій грішників: ті, що проклинають своїх батьків (слово «проклинати» має зв’язок з віршами 10 та 11); «виродки», які вважають себе безгрішними, лицеміри і занадто самовпевнені, сповнені гордині людці.
2) 30:15-33 – Загадки мудреців
У цьому фрагменті стилістичний прийом використання числівників застосовано для того, щоб поєднати зміст мудрости та функції мудреців (див. 6:16-19). Вірші 15-16 – цей фрагмент викладено у формі загадки, відповідь на яку – смерть. У цьому контексті (особливо, коли ми розглядаємо вірш 14) мораль така: хто занадто пожадливий – подібний до смерти.
Вірш 17 – містить покликання на вірш 11. Вірші 18-19 – ця приповістка намагається визначити межі людської мудрости. Орел, гадина і корабель знаходять свою дорогу без указівних знаків у повітрі, на скелях чи в морі, так само і чоловік знаходить дорогу до дівчини. Усі ці речі незбагненні, навіть для мудреця. Вірш 20 – слугує доповненням від редактора, який зробив спробу розтлумачити загадку, але він зосередився лише на її останній частині, і це дало негативний результат. Ніде у вірші 19 не сказано, що жінка скоїла подружню зраду. Вірші 21-23 – тут ми бачимо чотири інверсії, які позначають чотири значущих ситуації, які, на думку автора, призведуть до такої гордині й пихи, що навіть земля не зможе витримувати це. Структурно цей фрагмент побудований за принципом хіазму (паралелізму): раб, чоловік, жінка, служниця. Вірші 24-25 – Чотири слабкі і маленькі тварини, сповнені мудрости: вони добре дбають про себе. Вірші 29-31 – тут наведено приклади чотирьох символічних фігур (що контрастують із віршами 24-28). Ці приклади, без сумніву, мають іронічне значення: коли цар виступає зі своїм військом, він показує свою хоробрість. Вірші 32-33 – дають нам поради про те, як вести розумне та спокійне життя, бути скромним і не розпалюватись у гніві.
