Розділ 29

Люди мають надію, що прийде цар, такий як Давид, що захищатиме права знедолених та принесе процвітання країн: (Пр. 29:7,14).

А. 29:1-5 – Надія на справедливого царя

Через страшенні утиски, всі люди прагнуть такого правителя, який установить справедливий суд і звільнить бідних (Іс. 11:4-5). Вірш 1 – зверхня людина, яка не сприймає жодної критики, зміниться лише тоді, коли стоятиме на краю погибелі і коли не матиме іншого виходу. Слово, що означає погибель (jishaber; означає буквально «бути розбитим»), дуже часто вжито в Соф. 1:10; Іс. 1:28; 30:13; Єр. 4:6, 20; 6:1). Вірш 2 – це такий же рефрен, який ми вже зустрічали в Пр. 28:12, 28. Таким чином, обнадійливий і пророцький вірш 29, що стоїть у центрі в оточенні віршів 28:28 та 29:2 (інклюзія). Вірші 3-4 ­– сина, який марнує успадковане майне і вчащає до блудниць (Іс. 1:21; Пр. 23:27), можна порівняти з правителем, який руйнує свою країну, але не через те, що марнує добро, а через свою жагу до наживи. Справедливість та захист людських прав – це наріжні камені нового суспільства, яке сподіваються побудувати мудреці. Цей вірш перегукується з пророцтвом Натана (2Сам. 7:8-14). Постать царя, подібного до Давида, свідчить про те, наскільки сильним було прагнення народу до миру та процвітання. Вірш 5 – містить натяк на гноблення (можливо за часів царя Манасії); пор. Пр. 28:15. Порівняння лестощів та сіті – це опис суду й поширеної недовіри до людської природи.

Б. 29:6-11 – Серйозний конфлікт

Одне ключове слово – «переступ» (pesha’) вжито вп’яте (в. 6). Вірші 6-7 – у цих двох висловах показана дія праведників мовою пророків Єр. 22:15-17 та Іс. 10:1-2. Праведник діє так само, як ідеальний правитель-пророк, що піклується про справедливе ставлення до нужденних. Вірші 8-11 – ці вірші також демонструють АБАБ-паралелізм – вірші 8, 10 (А) – зловмисники є причиною насильства, а праведні приносять спасення; вірші 9, 11 (Б) – з недолугим неможливо зробити справу, але мудрий усе впорядковує так, що швидко можна знайти розв’язання проблеми. Мудра людина відкидає насильство, повчаючи людей та допомагаючи долагодити соціяльні проблеми.

В. 29:12-14 – Найвищі сподівання

Господь об’являє Себе в боротьбі бідних з їхніми гнобителями (в. 13). Престол царя, який служить Господеві, буде збудовано на фундаменті справедливости.

Вірші 12 та 14 про правителя утворюють інклюзію. Вірш 12 – тут міститься натяк на злого монарха (Пр. 28:15-16; 29:26). Атмосфера в суді брехлива й фальшива (Єр. 8:8; 18:18); не дивно, що слуги такого монарха беруть із нього приклад. Вірш 13 – багаті й бідні мають однакові права, тому що всі вони створені Господом (Пр. 22:2; 14:31; Йов. 31:15). Вірш 14 – монарх забезпечує свій престол справедливим управлінням (Іс. 11:1-5; 16:4-5; Пр. 16:12; 20:28; 25:4-5). Мудреці знають, що справжня надія будується на справедливости (Єр. 23:1-4).

Г. 29:15-21 – Засоби для зміни

Вірші 15-17 – найважливішим засобом для змін є дисципліна (Пр. 24:13-14; 19:18). Але праведники – це надія людства. Вшосте слово «злочини» (pesha’) вжито в контексті про безбожних, чиї злочини множаться. Вірші 15 та 17 про дисциплінування творять інклюзію. Вірш 18 – тут сказано, що інструментами для змін є пророцтво. Закон і вислови мудрих (пор. Єр. 18:18). У цей час мудреці починають розуміти цілісність об’явлення. Вони вже ставляться до Закону та пророцтв як до єдиного цілого (пор. Ос. 12,11; Єз. 7:26; Пл. Єр. 2:9). Тепер вислови мудреців теж буде долучено до об’явлення. Вірші 19, 21 – стосуються дисциплінування. Вірші 19 та 21 говорять про дисциплінування раба (інклюзія), у вірші 20 йдеться про самодисципліну.

Ґ. 29:22-27 – Божий суд

Вірш 22 – «провини» (pesha’) вживається тут всьоме, щоб описати дію гнівливого й гарячого чоловіка. Неконтрольований гнів – це джерело гріха. Вірш 23 – Гординя чоловіка призводить до приниження, а покірний духом досягає чести (пор. Іс. 2:6-17; Мт. 19:30). Честь – це важлива тема збірки Приповістей 25-29. Божий суд це нам розкриє: перш ніж ми досягнемо чести, ми маємо стати покірними (Пр. 15:33; Соф. 3:12-13).

Вірші 24-26 – ці три вислови об’єднані однією спільною темою: ми можемо довіряти злодіям, людям і правителям або Господеві, котрий звільняє нас від несправедливости і веде до спасення (пор. Пр. 28:1, 5). Вірш 24 можливо пов’язаний з Лев. 5:1, який засуджує очевидця злочину, що відмовляється свідчити. Заклик до свідка звучить як прокляття невідомого злочинця (пор. Суд. 17:2). Співучасник злочину чує це прокляття, але не поспішає свідчити про злочин.

Вірш 27 – до другої збірку приповістей Соломона увійшли вірші, в яких протиставлено закон і злочин. Цей вірш є класичним прикладом використання прийому зворотного паралелізму: вірш 27а починається згадкою про нечестивих і завершується згадкою про праведника; вірш 27 починається із згадки про праведного й закінчується згадкою про нечестивого. Таким чином, за допомогою формальних ознак підкреслено це фундаментальне протиставлення.

Попередній запис

Розділ 28

Другу частина цієї збірки (Пр. 28-29) зредаговано в період після вигнання. Це стане зрозуміло, коли ми проаналізуємо певні маркери, наявні ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 30

1) 30:1-14 – Смиренний мудрець Латинська Вульгата тлумачить ім’я Агур як таке, що має зв’язок з іменем царя Соломона. Агур ... Читати далі