Розділ 28

Другу частина цієї збірки (Пр. 28-29) зредаговано в період після вигнання. Це стане зрозуміло, коли ми проаналізуємо певні маркери, наявні в тексті. Поділ Святого Письма на три частини: Закон, Пророки, Писання (Пр. 29:18-19) – свідчить про те, що це відбулося в період після вигнання. Тут також наявна згадка про читання Закону в синагогах (28:9-10). Тема серйозного протистояння між праведниками та грішниками (повчання про відплату, пор. Пс. 1) також можна віднести до пізнішого періоду. Ці маркери чітко свідчать про те, що цей текст піддавався редагуванню в період після вигнання, хоч давніший текст, написаний у часи гноблення і сподівань на краще, також прочитується між рядками цього зредагованого тексту. Давніша версія, можливо, відображає часи царя Манасії (2 Цар. 21:6). Мудреці, які розмірковують про кризу, мають ментальність і сповідують ідеологію, притаманну періоду Єзекії та Йосії і творчости Єремії (Єр. 8:8-9). Мудрість починають ототожнювати із Законом. Сільські бідняки, що страждали під гнітом непосильних податків, накладених царем Манасією (Пр. 29:4, 7, 14), мають сподівання на політичні та соціальні зміни. Вони критикують державу, що руйнує життя селян та їхні домогосподарства (Пр. 28:24). Вони прагнуть бути вільними (Пр. 28:1, 18) і отримати Боже виправдання на противагу пихатим гнобителям (Пр. 29:1-7, 23, 26). Термін pêsha «гріх, провина» вживається сім разів у главах 28 та 29 (28:2, 13, 21, 24; 29:6, 16, 22) і тісно пов’язує між собою ці фрагменти.

А. 28:1-11 – Гноблення та звільнення

Вірш 1 ­– Лихий страждає манією переслідування, бо в нього нечиста совість і він повсюди має ворогів. Вірш 2 ­– тут описується нестабільна політична ситуація, яку переживало Північне царство в останні роки свого існування, коли один coup d’état слідував за іншим. Термін pesha’ «гріх, провина» тут вживається вперше. Вірш 3 – убогий чоловік (це дещо видозмінений текст: rosh «голова, правитель» замість терміна, що вживається в масоретському тексті і читається як rash – «бідний»), який стає бідним і починає гнобити бідніших за себе, порівнюється зі зливою, яка не приносить користи полям, а навпаки, шкодить їм (затоплюючи їх водою). Вірш 4 – ті, що покидають закон і прагнуть змін у ситуації гноблення, підтримують безбожників (та навпаки). Ставлення людини до закону визначає те, яких друзів вона обирає. Ці вислови є типовими в рамках девтерономістичного богослов’я: недотримання закону (Втор. 28:20; Ос. 4:10; Єр. 9:12; 16:11; 17:13; 22:9) та дотримання Закону Втор. 4:6; 5:1:29; 6:3; 7:11-12). Вірш 5 – ті, що шукають Господа і виконують настанови Пр. 1:7, розуміють, що таке справедливість.

Конфлікт між багатими й бідними – найболючіший. Тут багаті – це зловмисники, а бідні – справедливі. Вірш 6 – пор. з 19:1. У цій главі конфлікт між багатими й бідними висвітлений дуже яскраво (вв. 6, 8, 11, 20, 22, 25, 27). Вірш 7 поєднується з віршем 4; хто не дотримується закону, підпадає під вплив поганого товариства. Вірш 8 – знову мовить про того, хто збагачується лихвою, пригноблюючи інших. Адже збагачення лихвою за рахунок своїх співгромадян було заборонено (Вих. 22:24; Лев. 25:36-37; Втор. 23:30). Якщо лихвар вимагатиме додаткову плату, він тут же втратить свій прибуток на користь убогих. Вірш 9 – багато тлумачів Біблії вбачають у цьому фрагменті покликання на читання (вголос) Закону в синагогах. Яке ж місце посідав Закон на шкалі релігійних цінностей? Якщо людина не має наміру підкорятися Божій волі, то Господь не почує її молитви. Вірш 10 – показує долю праведників та грішників відповідно до повчання про справедливу відплату. Вірш 11 – розсудність тут асоціюються з пошуком Бога (в. 5). Убогі проникають у духовний вимір, і це дозволяє їм бачити натуру багатіїв. Багатії (зловмисники) змальовані тут як самовдоволені люди.

Б. 28:12-18 – Центр гноблення

У цьому фрагменті знову змальовано бунт (pesha’), щоб показати в чому полягає гноблення. У тексті мовиться про правління царя Манасії і про гноблення найбідніших селян (вв. 15-18).

Вірш 12 – Ця частина розпочинається протиставленням між справедливими (праведниками) та зловмисниками (грішниками). Це справляє значний вплив на суспільство. Люди радіють, коли праведні приходять до влади; натомість, коли запанують лихі, всі змушені ховатися. Вірш 13 – Це єдиний вірш у Книзі Приповістей, що стосується сповіді та визнання гріхів (пор. Пс. 32:5). Вірш 14 – тут не сказано чітко, кого потрібно боятися; як правило, вислів завершується фразою «Господа». Це є імовірне пояснення, але не обов’язкове і, можливо, неточне. Такий контекст не є богословським і більше стосується проблеми соціяльної несправедливости. Можливо, вираз «признатися в гріхах» (в. 13) та «боятися» (в. 14) стосується якогось можновладця.

Вірші 15-16 – наводять опис злого правителя та його оточення (пор. Пр. 29:26). Він ставиться до свого народу, як рикаючий лев чи нападаючий голодний ведмідь, агресивний та безжальний. Цей опис дуже відрізняється від тих сподівань праведника, що стає впевненим, наче лев (28:1). Вірш 16 – гнобитель неспроможний судити. Зловживання владою – це дурість. Раніше чи пізніше така влада буде знищена.

Вірші 17-18 – може мати богословське та соціяльне значення. Богословське значення: Господь судитиме вбивцю, і той не матиме ні хвилини спокою і ніхто його не стримає (в. 17). Справедливі мають чисте сумління, яке ніколи їх не турбує. Соціяльний: вбивця буде тікати аж до могили (в. 17); хто живе чесно, тому не потрібно цього боятися (в. 18).

В. 28:19-23 – Сподівання та руйнування

У цій частині втретє вжито термін pesha’ «гріх, провина», але в цьому випадку дане дієслово означає «чинити неправильно» (в. 21). Тут показано, наскільки глибоким є руйнування, що стає частиною життя жадібних людей (вв. 19-20). Вірш 19 – пор. Пр. 12:11. Це опис сільського життя, яке дає гарантію стабільного сподівання на майбутнє. Людям не варто ризикувати своїм майбутнім заради комерційних та фінансових махінацій. Вірш 20 – це варіянт вірша 19. Збагачення чесним шляхом витримує перевірку часом, тоді як шахрайське збагачення – ні, пор. 13:11. Вірш 21 – справедливість зруйнована упередженим ставленням та підкупом бідних свідків за допомогою їжі. Вірш 22 – жадібні, так прагнуть швидко збагатитися, що не звертають уваги на те, що злидні їх наздоженуть. Вірш 23 – цей вірш перегукується з Пр. 27:5,14. Також сказано, що той, хто леститься язиком, не матиме успіху.

Г. 28:24-28 – Утиски та сподівання

Термін бунт (pesha’, вірш 24) тут використовується вчетверте у зв’язку з описом розв’язки ситуації про утиски. Вірш 24 – описує мабуть найгірший тип антисоціяльної поведінки. Вірші 25-26 – висловлюють упевненість у Господеві, що буде утримувати праведних у безпеці й процвітанні у світі, де панує користолюбство та розбрат. Єврейське слово, що означає «жадібність, захланність, користолюбство», дуже експресивне, воно має значення «широке горло», тобто «ненажера». Вірш 27 – це парадокс: той, хто багато дає, багато отримає; це поняття часто трапляється в Пр. (11:24; 19:17; 22:9). «Проклятий» Господом та людьми. Вірш 28 – Цей висновок є рефреном до Пр. 28:12. Праведники мають процвітати, а лихі повинні зникнути.

Попередній запис

Розділи 26-27

Мудреці розглядають суспільство в ракурсі трьох різних моделей. У жодній із цих моделей немає поняття пошани, яка є важливою для ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 29

Люди мають надію, що прийде цар, такий як Давид, що захищатиме права знедолених та принесе процвітання країн: (Пр. 29:7,14). А. ... Читати далі